28 вересня 2021 року справа №428/6781/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 серпня 2021 р. у справі № 428/6781/21 (головуючий І інстанції суддя Баронін Д.Б.) за позовом ОСОБА_1 до старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску ІПК-1-ї категорії віпс (тип А) впс "Мілове" ім. Віктора Банних Дрожанікова Костянтина Олеговича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач у липні 2021 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив скасувати постанову від 15.07.2021 № 016441/21 про накладення на нього штрафу у розмірі 1700 грн. за адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 204-2 КУпАП; закрити провадження у справі; вирішити питання судових витрат (а.с. 2-6).
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 серпня 2021 р. у справі № 428/6781/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 52-58).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що через КПВВ до території підконтрольній владі України він на авто не міг потрапити, оскільки у Луганській області працює тільки одно КПВВ у смт. Станиця - Луганська і яке тільки служить для пішого переходу. Спасаючи своє майно (авто), діючи в умовах крайньої необхідності, він був змушений потрапити на територію підконтрольну владі України через Російську Федерацію.
27 вересня 2021 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована неможливістю підготовки мотивованого відзиву.
Матеріалами справи підтверджено, що скарга разом з ухвалами про відкриття та призначення справи до розгляду надійшли на адресу відповідача 23.09.2021, що є достатнім для складання відзиву на апеляційну скаргу, враховуючи скорочені строки розгляду справи передбачені ч. 5 ст. 286 КАС України.
За таких обставин клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.
За вимогами ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами встановлено, що за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення № 016441/21 від 15.07.2021 вбачається, що старший прикордонних нарядів в пункті пропуску IПК 1-ї категорії віпс (тип А) впс «Мілове» ім. В. Банних ОСОБА_2 встановив, що 15.07.2021 о 01:10 в пункті пропуску «Мілове» під час здійснення прикордонного контролю виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який відповідно до інформації, наявної в базі даних Державної прикордонної служби України 17.06.2021 виїхав з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України через КПВВ «Ст. Луганська», а 15.07.2021 о 01:10 в'їхав на територію України з РФ через пункт пропуску «Мілове». Своїми діями позивач порушив вимоги п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815, відповідно до якого в'їзд/виїзд осіб на ТОТ та з таких територій здійснюється виключно через визначені КПВВ, тобто скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП (а.с. 7).
Спірним у даній справі є правомірність винесення відповідачем постанови № 016441/21 від 15 липня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом ст. 12 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” від 18.01.2018 року (із змінами та доповненнями внесеними Законом України № 113-IX від 19.09.2019 року) слідує, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Командувач об'єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров'ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в'їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.
Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об'єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов'язковими для громадян і посадових осіб.
28.11.2019 набрав чинності Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815.
За унормуванням постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 815 із змінами в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об'єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об'їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об'єднаних сил ліквідуються (перекриваються).
За рішенням Командувача об'єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та/або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в'їзду/виїзду, є обов'язковим для всіх осіб, які в'їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.
Частиною 1 ст. 204-2 КУпАП визначено, що порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом (п. 5 ст. 213 КУпАП).
Органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України. Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в'їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
За правилами ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Частиною 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
За унормуванням ч. 4 ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КупАП).
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 016441/21 від 15.07.2021 року вбачається, що позивача піддано адміністративному стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., за те, що він 17.06.2021 виїхав з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України через КПВВ «Ст. Луганська», а 15.07.2021 о 01:10 в'їхав на територію України з РФ через пункт пропуску «Мілове».
В основу винесеної постанови посадовою особою суб'єкта владних повноважень було покладено визнання провини позивачем у виявленому правопорушенні, що має ознаки складу, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Отже вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, яким є “Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815 (далі Порядок).
Так за п. 3 згаданого Порядку в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.
Отже, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, є порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Таким чином, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Натомість, суд зазначає, що представником відповідача у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача 15 липня 2021 року оскаржуваної постанови.
Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП.
При цьому суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 177/525/17.
Окрім того, суд враховує, що загальновідомим є факт блокування незаконними збройними формуваннями виїзду громадян України з тимчасово окупованих територій Сходу України через КПВВ з березня 2020 року. А ті умови перетину лінії розмежування через КПВВ «Станиця Луганська», які встановлені незаконними угруповуваннями, для позивача є неприйнятними.
Стаття 18 КУпАП визначає: не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У випадку з позивачем суд вважає, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача 15.07.2021 року при перетині Державного кордону України був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Суд також враховує, що матеріалами справи не підтверджено право старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску ІПК-1-ї категорії віпс (тип А) впс "Мілове" ім. Віктора Банних ОСОБА_2 за визначенням ст. 222-1 КУпАП від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено доводи позивача про відсутність факту порушення ним п. 3 “Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій”, що свідчить про неправомірність притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції неправильно вирішив справу за суттю вимог, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 серпня 2021 р. у справі № 428/6781/21 - задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 серпня 2021 р. у справі № 428/6781/21 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску ІПК-1-ї категорії віпс (тип А) впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 016441/21 від 15.07.2021 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн. за адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321736, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати з оплати судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять грн.).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв