28 вересня 2021 року справа №360/3999/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (повне судове рішення складено 07 травня 2021 року в м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3999/20 (суддя в І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування дозволу, визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - Управління) щодо фактичного утримання з нього при остаточному розрахунку при звільненні раніше виплаченого грошового забезпечення у загальному розмірі 187 373,19 грн за рахунок належних виплат при звільненні;
- стягнути з відповідача на свою користь грошове забезпечення в загальному розмірі 187 373,19 грн, яке безпідставно було утримано з при остаточному розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Управління: нарахувати позивачу щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 1004711,58 грн з розрахунку розміру грошового забезпечення за один місяць 18 605,77 грн та виплатити невиплачене щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 626 156,44 грн; нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2019 роки в загальному розмірі 53961,35 грн; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в загальному розмірі 66 095,09 грн.
Просив також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по даній справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 17.12.2014 з ним, з однієї сторони, та Службою безпеки України, з другої сторони, строком на п'ять років був укладений контракт № 45 про проходження військової служби у Службі безпеки України.
Станом на день укладання контракту позивач проходив військову службу на посаді старшого оперуповноваженого Чопського міського відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області. В січні 2015 року для подальшого проходження служби позивача переведено до Управління Служби безпеки України в Луганській області, в квітні 2015 року призначено на посаду начальника першого сектору Новоайдарського міжрайонного відділу Служби безпеки України в Луганській області.
Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області від 23.11.2015 № 491-ОС на підставі п.п. «в» п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007№1262/2007, позивача зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Луганській області зі збереженням раніше встановленого розміру надбавки; звільнено з посади начальника першого сектору Новоайдарського міжрайонного відділу Служби безпеки України в Луганській області.
До зарахування в розпорядження начальника УСБУ в Луганській області зі звільненням з посади начальника першого сектору Новоайдарського міжрайонного відділу Служби безпеки України в Луганській області розмір щомісячного грошового забезпечення позивача за вказаною посадою у вигляді посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових виплат у вигляді надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, складав 18 605,77 грн.
Наказом Голови СБУ від 20.10.2017 № 1227-ос, також на підставі п.п. «в» п.48 Положення про проходження військової служби, позивача було зараховано у розпорядження начальника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.
У статусі «зарахованого у розпорядження» позивач перебував з дня видання зазначеного вище наказу від 23.11.2015 № 491-ОС та до звільнення з військової служби у березні 2020 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
У жовтні 2017 року у зв'язку з визначенням інших функціональних обов'язків позивача для подальшого проходження служби було переведено на нове місце військової служби в інший населений пункт, а саме: з смт Новоайдар до м. Старобільськ.
У липні 2019 року у зв'язку з визначенням інших функціональних обов'язків позивача для подальшого проходження служби в черговий раз було переведено на нове місце військової служби в інший населений пункт, а саме: з м. Старобільськ до смт Троїцьке.
Під час повного розрахунку при звільненні (червень 2020 року) відповідач, вважаючи, що за період з 01.03.2018 по 31.05.2019 позивачу понадміру безпідставно було виплачене щомісячне грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші щомісячні платежі, які мають постійний характер) у загальному розмірі 187 373,19 грн, утримав з позивача зазначену суму. Допомога на оздоровлення за 2020 рік та допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік при здійснені остаточного розрахунку були утримані повністю в рахунок погашення тієї заборгованості.
Як вбачається з листа-відповіді Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 10.09.2020 № 78/3/20/Б-156/21/154, при остаточному розрахунку при звільненні (червень 2020 року) на підставі дозволу голови Служби безпеки України від 29.05.2020 №11/2-3885кдск, з позивача було утримано грошове забезпечення у загальному розмірі 187 373,19 грн за період з 01.03.2018 по 31.05.2019.
Також позивач вважає, що Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях безпідставно не виплатило щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 626 156,44 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2019 роки в загальному розмірі 53961,35 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні в загальному розмірі 66 095,09 грн, яку просить нарахувати та виплатити.
Ухвалою суду першої інстанції від 13.04.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях в частині визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» щодо скасування надбавок та премій до грошового забезпечення з 12.11.2015 та поновлення строку звернення до суду - відмовлено. За клопотанням представника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях в частині визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» щодо скасування надбавок та премій до грошового забезпечення з 12.11.2015 залишено без розгляду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 360/3999/20 залишено без змін.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління щодо фактичного утримання з позивача при остаточному розрахунку при звільнені раніше виплаченого грошового забезпечення у загальному розмірі 187 373,19 грн. за рахунок належних виплат при звільнені.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в загальному розмірі 187 373,19 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач просив скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтував свою апеляційну скаргу практично тими самими доводами, якими вмотивовано позовну заяву.
Відповідач просив скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 13.11.2015 по 22.08.2017 позивач знаходився у розпорядженні начальника УСБУ в Луганській області (наказ УСБУ в Луганській області № 491-ос від 23.11.2015), а з 23.08.2017 по 19.03.2020 позивач знаходився у розпорядженні начальника ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (наказ Голови СБУ № 1227-ос від 20.10.2017) Наказом Служби безпеки України від 13.03.2020 № 349-ос/дск позивача звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 (у запас Служби безпеки України) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, пп «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях № 101-ос/дск від 19.03.2020 позивача виключено зі списків особового складу з 19.03.2020.
03.04.2015 відповідно до наказу УСБУ в Луганській області № 129-ос позивача призначено на керівну посаду у Новоайдарському міжрайонному відділі УСБУ в Луганській області.
Грошове забезпечення позивача на зазначеній посаді складало 8 922,67 грн. Наказом УСБУ в Луганській області № 490-ос від 23.11.2015 позивачу з 12.11.2015 були скасовані наступні складові грошового забезпечення: надбавка за виконання особливих завдань; надбавка військовослужбовцям, які провадять оперативно-розшукову чи контррозвідувальну діяльність та інформаційне-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-розшукову діяльність; доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі; надбавка військовослужбовцям, які безпосередньо займаються виконанням спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки; преміювання, у зв'язку з чим грошове забезпечення позивача склало 2134,5 грн.
Наказом УСБУ в Луганській області № 491-ос від 23.11.2015 позивача зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Луганській області з 13.11.2015.
Відповідно до п. 4.9. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затвердженої наказом СБУ № 772 від 14.10.2008, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1323/16014), зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади. Згідно із Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007), за військовослужбовцями СБУ, зарахованими у розпорядження відповідних начальників, зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Таким чином, враховуючи, що позивача зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Луганській області з 13.11.2015, а з 12.11.2015 йому встановлений новий розмір грошового забезпечення (2 135,5 грн), саме такий розмір грошового забезпечення зберігався за позивачем протягом всього строку перебування у розпорядженні.
З 01.03.2018 розмір та порядок виплати грошового забезпечення у системі СБУ визначається Інструкцією 515, яка прийнята з урахуванням положень ПКМУ № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Так, згідно положень Інструкції 515 на ПКМУ № 704, були збільшені деякі складові грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема оклад за військовим званням, посадовий оклад, тощо. Враховуючи зазначене, з 01.03.2018 грошове забезпечення за посадою, яку займав позивач перед зарахуванням у розпорядження (з урахуванням наказу № 490 - ос від 23.11.2015), складало 11 920,00 грн.
Таким чином, розмір грошового забезпечення позивача під час його перебування у розпорядженні складав: 2 135,5 грн (до 28.02.2018) та 11 920,00 (з 01.03.2018).
Що стосується виплати грошового забезпечення позивачу під час його перебування у розпорядженні, відповідач зазначив, що з 01.03.2018 у системі СБУ розмір та порядок виплати грошового забезпечення визначається Інструкцією 515. Згідно із її положеннями, за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження відповідних начальників або керівників, зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження. Позивач був зарахований у розпорядження відповідного начальника 13.11.2015, тобто на момент набрання чинності інструкцією 515, позивач перебував у розпорядженні більш ніж шість місяців. Також, як зазначалось вище, пп. «в» п 48 Положення не визначені конкретні строки перебування у розпорядженні. Таким чином, відповідно до вказаних норм, з 01.03.2018 позивач не мав жодних підстав на отримання грошового забезпечення. Разом з цим, внаслідок технічної помилки (не виключення позивача з переліку осіб, яким перераховується грошове забезпечення), позивачу продовжувалось здійснення виплати грошового забезпечення до 31.05.2019, тобто до моменту, коли зазначена помилка була виявлена.
31.08.2019 набрали чинності зміни до Інструкції 515, зокрема щодо правил виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні. Так встановлено, що у випадках, коли строки перебування військовослужбовця у розпорядженні не визначені та після спливання шести місяців перебування у розпорядженні, виплата грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці. У разі прийняття Головою СБУ рішення про виплату грошового забезпечення, воно виплачується виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.
Слід зазначити, що до моменту звільнення позивача вказані рішення Голови СБУ до Головного управління не надходили. Разом з цим, враховуючи зміни до Інструкції 35, а також те, що на момент звільнення судом стосовно позивача не винесено обвинувального вироку, Головним управлінням, з метою недопущення порушення прав позивача щодо отримання належних при звільненні виплат, направлений на ім'я Голови СБУ рапорт, щодо виплати позивачу грошового забезпечення з 31.08.2019 по 19.03.2020 виходячи з посадового окладу (6480 грн), окладу за військовим званням (1340 грн), надбавки за вислугу років (3519 грн), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (972 грн) (разом 12311 грн). За результатами розгляду рапорту, 29.05.2020 Головою СБУ прийнято рішення щодо виплати позивачу грошового забезпечення.
Щодо виплати позивачу допомоги для оздоровлення зазначили, що у період з 2015 по 2020 рік позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення у розмірах, які відповідали його грошовому забезпеченню у відповідні періоди (2 134,5 грн, 11 920 грн, та 12 311 грн). Отже, допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу у порядку та у розмірах, передбачених чинним законодавством.
Також відповідачі зазначили, що на момент звільнення позивача, розмір його грошового забезпечення (з урахуванням підвищень) складав 12 311 грн. Саме цей розмір грошового забезпечення і враховувався під час визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, який склав 129 265,5 грн. Таким чином, на думку відповідача, одноразову грошову допомогу при звільненні було виплачено позивачу у порядку та у розмірах, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до положень Інструкції № 35, а саме пунктів 2.3.2, 2.3.5, 2.3.6, 2.3.8, 2.3.24, персональний розмір відповідного додаткового виду грошового забезпечення у військовослужбовця встановлюється у відсотках від посадового окладу. Зокрема надбавка за пунктом 2.3.2 - у розмірі до 100 відсотків, за пунктом 2.3.5 - до 50 відсотків, за пунктом 2.3.6 - до 20 відсотків, за пунктом 2.3.8 - до 70 відсотків. Розмір премії за пунктом 2.3.24 та доцільність преміювання кожного військовослужбовця визначаються керівником органу відповідно до особистого вкладу такого військовослужбовця в загальні результати служби. Враховуючи викладене, встановлення конкретного розміру вказаних додаткових видів грошового забезпечення, їх призначення та скасування є правом керівника органу, а не його обов'язком. Таким чином відповідач вважає, що наказ УСБУ в Луганській області від 23.11.2015 № 490-ос виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законодавством України.
Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (т. 1 арк. спр. 12-14, 15).
17.12.2014 між ОСОБА_1 та Службою безпеки України в особі полковника Гелетея В.В., т.в.о. начальника Управління СБ України в Закарпатській області укладено контракт № 45 про проходження військової служби у Службі безпеки України строком на п'ять років з 19.03.2015 по 19.03.2020 (т. 1 арк. спр. 16-17).
Наказом Управління СБУ в Луганській області від 06.01.2015 № 5-ос призначено за підпунктом «б» пункту 44 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України майора ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника управління по посаді старшого оперуповноваженого, старшим оперуповноваженим (майор) 1 сектору Новоайдарського міжрайонного відділу, з 06 січня 2015 року (т. 1 арк. спр. 80).
Відповідно до наказу Управління СБУ в Луганській області від 03.04.2015 № 129-ос призначено за підпунктом «а» пункту 44 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України майора ОСОБА_1 , начальником 1 сектору (підполковник) Новоайдарського міжрайонного відділу, зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок, доплати та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженою наказом СБУ № 35/ДСК-2008, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого (майор) 1 сектору Новоайдарського міжрайонного відділу (т. 1 арк. спр. 81).
Наказом Управління СБУ в Луганській області від 23.11.2015 № 490-ос майору ОСОБА_1 , начальнику 1 сектору Новоайдарського міжрайонного відділу скасовані: виплата надбавки згідно з пунктом 2.3.2 з 12 листопада 2015 року; виплата надбавки згідно з пунктом 2.3.5 з 12 листопада 2015 року; виплата надбавки згідно із пунктом 2.3.6 з 12 листопада 2015 року; виплата надбавки згідно з пунктом 2.3.8 з 12 листопада 2015 року; преміювання згідно з пунктом 2.3.24 з 12 листопада 2015 року (т. 1 арк. спр. 82-83).
Згідно із наказом Управління СБУ в Луганській області від 23.11.2015 № 491-ос зараховано у розпорядження начальника Управління за підпунктом «в» пункту 48 з 13 листопада 2015 року майора ОСОБА_1 по посаді начальника сектору (підполковник) міжрайонного відділу зі збереженням раніше встановленого розміру надбавки згідно з підпунктом 2.3.3.1 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ № 35/ДСК-2008 року, звільнивши з посади начальника 1 сектору (підполковник) Новоайдарського міжрайонного відділу (т. 1 арк. спр. 84).
Наказом голови Служби безпеки України від 20.10.2017 № 1227-ОС зараховано у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України з 23 серпня 2017 року начальника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях майора ОСОБА_1 , який був зарахований у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області по посаді начальника сектору міжрайонного відділу наказом начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області від 23.11.2015 № 491-ос з 13.11.2015; вважати майора ОСОБА_1 таким, що перебував у розпорядженні начальника УСБУ в Луганській області з 13.11.2015 до 22.08.2017 (т. 1 арк. спр. 97).
Відповідно до наказу Служби безпеки України від 13.03.2020 № 349-ОС/дск звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України по Головному управлінню Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях майора ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника головного управління за посадою начальника сектору міжрайонного відділу (т. 1 арк. спр. 98).
Відповідно до витягу з наказу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 19.03.2020 № 101-ОС/дск виключено зі списків особового складу майора ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні начальника ГУ за посадою начальника міжрайонного відділу, звільненого наказом Служби безпеки України від 13.03.2020 № 349-ос/дск з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України, з правом носіння військової форми одягу, з урахуванням часу на здавання посади, з 19 березня 2020 року. Строк календарної служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на 19.03.2020 складає 21 рік. Згідно з пунктом 56 провести відрахування із грошового забезпечення майора ОСОБА_1 за 37 днів щорічної основної відпустки за 2020 рік, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після його звільнення. Виплатити майору ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 невикористані дні додаткової відпустки, передбачені статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (т. 1 арк. спр. 92).
З листа 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях від 10.09.2020 № 78/3/20/Б-156/21/54, який позивач отримав у відповідь на своє звернення встановлено, що у червні 2020 року позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у сумі 129 265,50 грн. при виплаті з зазначеної суми було утримано частину надлишково виплаченого грошового забезпечення у розмірі 86 387,92 грн з урахуванням утримання військового збору. У квітні 2020 року позивачу було нараховано та виплачено компенсацію за належне речове майно у сумі 39 642,73 грн. У червні 2020 року нараховано компенсацію за невикористані 42 календарних дні додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій у сумі 16 997,40 грн. при здійснені виплати у сумі 14 973,90 грн проведено відрахування за 37 календарних дні щорічної відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення. У червні 2020 року нараховано допомогу на оздоровлення за 2020 рік у сумі 12 311,00 грн та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у сумі 3888,00 грн. Підйомна допомога при переміщенні у 2019 році не вплачувалась у зв'язку з відсутністю правових підстав для нарахування та виплати. Під час повного розрахунку у червні місяці зроблено нарахування заборгованості грошового забезпечення за період з 31.08.2019 по 19.03.2020 у сумі 84 786,27 грн та перераховано надлишково виплачене грошове забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.05.2019. Вказана сума була утримана у червні 2020 року з таких виплат: грошового забезпечення з 31.08.2019 по 19.03.2020 - 84786,27 грн, допомоги на оздоровлення за 2020 рік - 12 311,00 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік - 3888,00 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби - 86 387,92 грн (т. 1 арк. спр. 23-24).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач протиправно утримав з ОСОБА_1 при остаточному розрахунку при звільнені раніше виплаченого грошового забезпечення у загальному розмірі 187 373,19 грн. за рахунок належних виплат при звільненні, оскільки вказана сума була виплачена та нарахована внаслідок технічної помилки працівників відповідача, а не внаслідок дій чи бездіяльності саме позивача.
Позивач правомірно розраховував на вказані суми при остаточному розрахунку, а відповідачем не надано та не зазначено належних доказів та нормативного обґрунтування своїх дій стосовно утримання раніше виплаченого грошового забезпечення у загальному розмірі 187 373,19 грн, в тому числі, в своїй апеляційній скарзі.
Отже, апеляційна скарга відповідача визнається необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.
Заявлені вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 1004711,58 грн з розрахунку розміру грошового забезпечення за один місяць 18 605,77 грн та виплатити невиплачене щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 626 156,44 грн; нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2019 роки в загальному розмірі 53961,35 грн; нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в загальному розмірі 66 095,09 грн. не підлягають задоволенню, оскільки нарахування та виплата за вказаний період сум грошового забезпечення проводилося на підставі наказу Управління СБУ в Луганській області від 23.11.2015 № 490-ос стосовно скасування позивачу виплат надбавки згідно з пунктом 2.3.2 з 12 листопада 2015 року; виплат надбавки згідно з пунктом 2.3.5 з 12 листопада 2015 року; виплат надбавки згідно із пунктом 2.3.6 з 12 листопада 2015 року; виплат надбавки згідно з пунктом 2.3.8 з 12 листопада 2015 року; преміювання згідно з пунктом 2.3.24 з 12 листопада 2015 року.
Вказаний наказ є чинним та підлягає врахуванню при вирішенні даних спірних правовідносин.
Що стосується невиплати позивачу у 2017 році грошової допомоги на оздоровлення.
Порядок виплати та розміри грошового забезпечення, а також інших виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України у період з 2015 по 1.03.2018 було передбачено Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженою наказом СБУ від 23.01.2008 № 35/ДСК та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 30.01.2008 за № 71/14762 (далі - Інструкція 35).
З 1.03.2018 по теперішній час зазначені питання у системі СБУ регулюються Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженою наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за № 512/31964 (далі - Інструкція 515).
Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
При цьому слід зазначити, що відповідно до п.п. 6.1, 6.4 «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772, відпустка військовослужбовцю надається на підставі поданого ним у встановленому порядку рапорту, погодженому з безпосереднім (прямим) начальником.
Про надання військовослужбовцю щорічної основної відпустки начальниками, видаються накази по особовому складу.
Відповідно до пункту 2.3.25.1 Інструкції 35, матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення виплачується військовослужбовцям Служби безпеки України один раз на рік у разі вибуття у чергову відпустку.
Відповідно до глави 16 розділу III Інструкції 515, допомога на оздоровлення виплачується військовослужбовцям на підставі їх вмотивованих рапортів один раз на рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до наявних обліків Головного управління, у 2017 році позивач не подавав відповідних рапортів щодо надання йому щорічної відпустки за 2017 рік та, відповідно, наказ про надання такої відпустки у 2017 році йому не видавався. Відпустку за 2017 рік позивач використав у 2018 (з 26.11 по 28.11) та 2019 (з 25.02 по 04.04) роках, при цьому рапортів щодо виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік у 2018 та 2019 роках він не подавав.
Зазначене підтверджено відповідною довідкою керівника підрозділу кадрового забезпечення.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 рік позивачу не виплачувалась у зв'язку із відсутністю підстав.
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Отже, апеляційна скарга позивача визнається необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 360/3999/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 вересня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Е. Г. Казначеєв