28 вересня 2021 року справа №200/11081/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Ковальової А.Г., представника третьої особи Олійник А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (повне судове рішення складено 28 травня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/11081/20-а (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, третя особа Державне бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - Управління), третя особа Державне бюро розслідувань, в якому, з урахуванням заяви від 31.03.2021, просив:
визнати бездіяльність Управління у вигляді не підготування та не внесення (надсилання) до кадрового підрозділу Державного бюро розслідувань подання про присвоєння спеціального звання за формою згідно з додатком 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 27 травня 2020 року Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Порядок № 564) стосовно начальника слідчого відділу Управління ОСОБА_1 , який має спеціальне звання підполковник поліції, про присвоєння спеціального звання підполковник Державного бюро розслідувань з 15.10.2020 - протиправною;
визнати бездіяльність Управління у вигляді не підготування та не внесення (надсилання) до кадрового підрозділу Державного бюро розслідувань подання про присвоєння спеціального звання за формою згідно з додатком 1, затвердженого Порядком № 564 стосовно начальника слідчого відділу Управління ОСОБА_1 , який має спеціальне звання підполковник поліції, про присвоєння спеціального звання підполковник Державного бюро розслідувань з 15.10.2020 - непрямою дискримінацією;
зобов'язати відповідача станом, як на 15.10.2020 підготувати, внести (надіслати) до кадрового підрозділу Державного бюро розслідувань подання про присвоєння спеціального звання за формою згідно з додатком 1, затвердженого Порядком № 564 стосовно начальника слідчого відділу Управління ОСОБА_1 , який має спеціальне звання підполковник поліції, про присвоєння спеціального звання підполковник Державного бюро розслідувань з 15.10.2020 та рахувати із вказаної дати строк вислуги у даному званні;
зобов'язати відповідача, з 15.10.2020 нарахувати та здійснити оплату праці позивачу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач вважає себе особою, яка має право на присвоєння спеціального звання. Відповідно до п. 7, 41 Порядку № 564 подання про присвоєння первинних та чергових спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань особам, які проходять службу на посадах у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, готуються їх кадровими підрозділами для підготовки наказу щодо особового складу та в подальшому надсилаються до кадрового підрозділу ДБР тощо.
Проте, незважаючи на наявність чіткої процедури, Управлінням не було підготовлено та подано відповідних документів до ДБР з метою реалізації права позивача на отримання спеціального звання "підполковник ДБР", що і зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачем та третьою особою висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Письмовими поясненнями ОСОБА_1 просив відхилити відзиви та задовольнити апеляційну скаргу.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечували представники відповідача та третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до оголошення про проведення конкурсу на посаду начальника третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську подав заяву та прийняв участь в конкурсі на зайняття посади державної служби категорії Б та прийнятий на посаду державної служби з 25.06.2019 з випробувальним строком 6 місяців.
Наказом Управління від 25.06.2019 №52-ос «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління відповідача.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України від 12.11.2015 № 794-VІІІ «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон № 794-VІІІ), пунктом 5 частини другої статті 17, частин другої, третьої, п'ятої статті 39 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306), Управління 19.12.2019 подало до Державного бюро розслідувань подання про присвоєння 5 (п'ятого) рангу Державного службовця начальнику третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську Овсяннікову О.В.
Наказом №50-ос від 14.01.2020 Т.в.о Директора Державного бюро розслідувань Венедиктовою І.В., відповідно до пункту 14 частини першої статті 12, пункту 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ, статті 39 Закону № 889-VІІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями», за співвідношенням присвоєно п'ятий ранг державного службовця - начальнику Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Управління ОСОБА_1 , як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання підполковника поліції.
Згідно Довідки від 06.01.2021 № 13-09-01 ОСОБА_1 працює на посаді начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління, з 25.06.2019 по теперішній час.
Відповідно до Закону України «Про державну службу», ця посада віднесена до категорії Б посад державної служби. ОСОБА_1 присвоєно 5 ранг державного службовця.
Наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 №50-ос «З особового складу» позивачу з 27.12.2019 присвоєно 5 (п'ятий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання підполковника поліції.
Спірні правовідносини регулюються Законами № 794-VІІІ, № 889-VІІІ та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 794-VІІІ Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Статтею 14 Закону № 794-VІІІ регламентується, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону № 889-VІІІ. Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 14 частини першої статті 12 Закону № 794-VІІІ встановлено, що Директор Державного бюро розслідувань присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам Державного бюро розслідувань та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» директор територіального управління Державного бюро розслідувань вносить Директору Державного бюро розслідувань подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління.
Отже, законодавством чітко розмежовано, що особам, які є державними службовцями Директором Державного бюро розслідувань за поданням директора Управління присвоюється виключно ранг державного службовця.
З комплексного аналізу положень Закону № 794-VІІІ вбачається, що законодавцем передбачено єдиний можливий варіант призначення спеціального звання лише особі, яка призначена на посаду рядового та начальницького складу - в добровільному порядку за результатами відкритого конкурсу, на посаду, кваліфікаційні вимоги якої містять категорію посади старшого начальницького складу.
Враховуючи, що Законом № 794-VІІІ, зокрема, статтею 14-3 не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом, Державним бюро розслідувань прийнято рішення регламентувати порядок дій у разі прийняття відповідних змін до штатного розпису центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань.
Так, наказом Державного бюро розслідувань від 03.01.2020 № 2 внесено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02.01.2020 № 1».
Наказ Державного бюро розслідувань № 343 доповнено пунктом 3: Затвердити порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (додаток).
Порядком зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань (додаток до наказу Державного бюро розслідувань від 03.01.2020 № 2) (далі - Порядок) визначено процедуру зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу з урахуванням специфічних умов проходження служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку, Директор або особа, яка виконує його повноваження, визначає в межах граничної чисельності перелік посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, передбачених пунктом 5 частини першої статті 12 Закону № 794-VІІІ.
Так, згідно із статтею 12 Закону № 794-VІІІ, до повноважень Директора Державного бюро розслідувань, або особи, що виконує обов'язки Директора, окрім іншого віднесено:
1) визначення відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами;
2) видання у межах повноважень накази і розпорядження, давати доручення, які є обов'язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань.
Визначення переліку посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, може відбуватися поетапно за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.
Служба в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу передбачає відповідність кваліфікаційним вимогам та особливим критеріям професійної придатності, які є відмінними від вимог служби в Державному бюро розслідувань на посадах державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку, зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.
Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону № 889-VІІІ) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.
Згідно абзацу сьомого пункту 6 Порядку, після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону № 889-VІІІ у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс. Виключно за умовами проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки, переможець конкурсу призначається на відповідну посаду.
Так, відповідно до положень статті 14-3 Закону № 794-VІІІ, державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом № 889-VІІІ.
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3 Закону № 794-VІІІ).
З аналізу зазначеної статті вбачається, що переведення працівників Державного бюро розслідувань з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу, не лише не передбачено законодавцем, але й фактично заборонено.
Окрім іншого, з аналізу положень Закону № 794-VІІІ вбачається чітке розмежування категорій посад в системі Державного бюро розслідувань, оскільки такі посади: мають різні кваліфікаційні вимоги; до таких посад застосовуються різні умови проходження конкурсу (зокрема, конкурс для посад рядового та начальницького складу передбачає проходження військово-лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку); посада державного службовця та посада начальницького складу є різними категоріями посад і мають різний правовий статус, який врегульований для державних службовців Законами № 889-VІІІ та № 794-VІІІ, а для осіб рядового та начальницького складу Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, Законом № 794-VІІІ та КЗпП України.
Крім того, відповідно до статті 14-3 Закону № 794-VІІІ розслідувань особи, які вперше призначаються на посади рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та у відповідних випадках пройшли встановлений строк стажування, складають присягу такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до Державного бюро розслідувань, усвідомлюючи свою високу відповідальність, клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю".
Особа рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань підписує текст присяги, що зберігається в її особовій справі. Порядок складення присяги встановлює Директор Державного бюро розслідувань.
Статтею 142 Закону № 794-VІІІ визначено перелік спеціальних звань осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (дана норма набула чинності 22.05.2019, тобто до прийняття позивача на посаду, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 16.05.2019 № 2720-VІІІ).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що доводи позивача щодо відсутності порядку присвоєння спеціальних звань слідчим Державного бюро розслідувань до 05.08.2020 спростовуються вимогами Закону № 794-VІІІ та Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 13 «Питання присвоєння спеціальних звань начальницького складу та співвідношення між військовими (спеціальними) званнями, класними чинами та спеціальними званнями Державного бюро розслідувань», яка втратила чинність відповідно до Порядку № 564).
Крім того, порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов'язки, визначені Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі - Положення № 743).
Відповідно до пункту 3 Положення № 743 особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 7 Положення № 743 встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Директором Державного бюро розслідувань.
Відповідно до пункту 10 Положення № 743 особи, які вперше призначаються на посади рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, складають присягу відповідно до статті 14-1 Закону № 794-VІІІ.
Відповідно до пункту 54 Порядку № 743 посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).
Слід зауважити, що механізм присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань визначений Порядком № 564.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 564 списки осіб рядового і начальницького складу, які подаються до присвоєння спеціальних звань Державного бюро розслідувань, надсилаються до кадрового підрозділу Державного бюро розслідувань у письмовій та електронній формі окремо за кожним званням в алфавітному порядку із зазначенням прізвища, імені, по батькові у давальному відмінку, повного найменування посади, яку обіймає працівник.
Змістовний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що у системі Державного бюро розслідувань спеціальні звання Державного бюро розслідувань присвоюються виключно особам рядового та начальницького складу, які, серед іншого, у встановленому законодавством порядку прийняті на службу до Державного бюро розслідувань, склали Присягу осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та посади та відповідні спеціальні звання яких визначені штатним розписом.
Вказані обставини в контексті наведених правових норм зумовлюють висновок про те, що на теперішній час відсутні законні підстави для підготовки та надіслання до кадрового підрозділу Державного бюро розслідувань подання про присвоєння спеціального звання, а також про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Так, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другою статті 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, враховуючи загальний принцип змагальності сторін, офіційного з'ясування всіх обставин справи, обов'язок доказування суб'єкта владних повноважень немає абсолютного характеру, а позивач не позбавлений обов'язку надавати докази на обґрунтування позовних вимог та спростування доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно з статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що доводи позивача є безпідставними, та не свідчать про обґрунтованість позову, оскільки беззаперечним є той факт, що позивач не може мати спеціальне звання, оскільки має ранг державного службовця згідно Закону № 889-VІІІ, не був особою рядового або начальницького складу.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, місцевий суд дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав та законних інтересів позивача, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилання апелянта на рішення судів в інших справах не беруться до уваги, оскільки такі рішення не є преюдиціальними для цієї справи.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі № 200/11081/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 вересня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін І. Д. Компанієць