ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 вересня 2021 року м. Київ № 640/15496/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.20, визнання протиправним та скасування наказу, податкової вимоги та рішення, зобов'язання вчинити дії
за участі представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1; Бевза В.І.
від відповідача 1: Гайдай В.М.;
від відповідача 2: не прибув.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми «Р» від 14.08.2019 №0062114203;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми «Р» від 14.08.2019 №0062124203,
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми «Р» від 14.08.2019 №0062204203,
визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №Ф-253 від 07.08.2019,
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій №0060354203 від 07.08.2019,
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27.06.2019 №8811,
скасувати суму боргу в розмірі 216 794, 60 грн. з Єдиного внеску в обліку в інтегрованій картці платника податку в Головному управлінні ДПС у м. Києві та обліку Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган дійшов висновку, що у перівяряємому періоді, а саме: з 01.01.2016 - 31.07.2016 позивач надавав послуги з програмного забезпечення за межі території України та отримував на розрахунковий рахунок кошти від експорту послуг, які оподатковував за нульовою ставкою. Однак, у вказаний період дохід позивача перевищив 1 000 000, 00 грн., у зв'язку з чим останній був зобов'язаний зареєструватися, як платник податку на додану вартість. У свою чергу платник податку не змінив режим оподаткування та занизив податкові зобов'язання на суму 366 306, 00 грн., чим порушив вимоги ст. 187 Податкового кодексу України. Позивач вважає вказані висновки протиправними, оскільки відповідач посилався на приписи п. 26-1 підрозділу 2, р. XX ПК України, яка не діяла станом на 2016-2017 роки, крім того, не правильно визначив 12-місячний обсяг операцій. Зокрема, нормами ПК України було передбачено, що тимчасово до 01.01.2023 звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з програмної продукції, у той час, як позивач, згідно договорів про надання послуг ТОВ «Українські ігрові технології» надавав замовнику послуги з постачання програмної продукції, що також підтверджується наявними у справі актами виконання робіт. Також висновку дійшло також Міністерство доходів і зборів України у своєму наказі від 07.10.2013 №536 «Про затвердження узагальнюючої податкової консультації», згідно якого операції з постачання окремих компонентів програмної продукції звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Окрім того, відповідач дійшов висновку, що позивач помилково відніс до валових витрат витрати на суму 425 066, 95 грн., до яких включив витрати на сумку, чемодан, морозиво, сир, молоко, дитяче крісло, дитячу ковдру, покупку пального для автомобіля, технічне обслуговування автомобіля, оскільки з наданих до перевірки первинних документів не можливо встановити, яким чином дані витрати відносяться до господарської діяльності позивача, як формувалася собівартість реалізованих товарів, позивач вважає вказані висновки передчасними, оскільки на думку останнього, відповідач формально досліджував надані до перевірки докази та формально не визнано понесені позивачем витрати, як інші витрати , пов'язані із веденням господарської діяльності. Враховуючи те, що дані податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що призвели до невірного обрахунку доходу позивача, то податкове повідомлення -рішення про сплату військового боргу та ЄСВ, податкова вимога та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій автоматично підлягають скасуванню, оскільки відсутній об'єкт оподаткування. Разом з тим, позивач вважає, що перевірка була незаконною з підстав неповідомлення останнього про проведення документальної перевірки. У зв'язку з чим, наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи те, що ЄСВ нараховано на незаконно визначену базу оподаткування, незаконно донарахована сума боргу підлягає скасуванню.
Відповідач проти задоволення позву заперечив, посилаючись на те, що позивач був ознайомлений із проведенням перевірки, оскільки копію наказу від 27.06.2019 №8811 останній отримав наручно 10.07.2019, про що свідчить особистий підпис останнього. За результатами документальної перевірки, контролюючим органом складено акт, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, що виявилася у тому, що в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивач перебував на загальній системі оподаткування. Згідно вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару, у свою чергу, позивачем не було додано до перевірки вказаний документ, про втрату документів не повідомляв, чим порушив вимоги п. 44.1, ст. 44 Податкового кодексу України. Окрім того, перевіркою було встановлено, що позивач занизив валовий дохід за перевіряємий період на суму 2 428 306, 66 грн., зокрема: за 2016 рік у сумі 55960,11 грн., за 2017 рік - 2372346, 55 грн., чим порушив вимоги п. 177.1, ст. 177 Податкового кодексу України. Окрім того, перевіркою було встановлено, що позивач у 2016 році задекларував витрати на суму 4 658 283, 00 грн, а саме: витрати на оплату праці найманих працівників у сумі 13 145,00 грн., та інші витрати у сумі - 4 658 283, 00 грн., з яких втрати на суму 425 066, 95 грн. не можливо віднести до переліку витрат, які прямо пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача, за 2017 рік позивач задекларував 2 797650,43 грн. витрат, з яких витрати на оплату працівників : 13 200, 00 грн., інші витрати - 2 784 450, 43 грн., у зв'язку з чим, встановлено завищення витрат на суму 2 788 084, 71 грн. Також, позивачем застосовано неправильну ставку податку, оскільки до останнього повинна застосовуватися ставка у розмірі 18%, чим занижено податкові зобов'язання у сумі 1 1178 297, 28 грн., у зв'язку з цим, позивачем не вірно нараховано військовий збір та занижено єдиний внесок. Також, контролюючим органом було встановлено, що у 2016 році, валовий дохід позивача сукупно перевищив 1 000 000, 00 грн., що створювало для останнього обов'язок зареєструватися, як платник податку на додану вартість, однак позивач в порушення вимог п. 183.10, ст. 183 ПК України не зареєструвався платником на додану вартість.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві проти задоволення позовних вимог заперечило, посилаючись на те, що недоїмка виникла за результатами податкової перевірки позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі доповідної записки управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 26.06.2019 №4444/26-15-42-03-28, Головним управлінням Державної фіскальної служби України видано наказ №8811 від 27.06.2019 про проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
01.07.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби України видано повідомлення №77635/Я/26-15-42-03-27 про проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 тривалістю 5 робочих днів, з 10.07.2019.
10.07.2019 рекомендованим поштовим відправленням надіслано на адресу позивача наказ та повідомлення про початок документальної позапланової перевірки.
На підставі Податкового Кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 8811 від 27.06.2019, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Стоволос Світланою Володимирівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої винесено акт про результати документальної позапланової перевірки фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності нарахування та сплати податків і з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства №1756/26-15-42-03-30/2884007430 від 23.07.2019.
Так, актом №1756/26-15-42-03-30/2884007430 від 23.07.2019 встановлені наступні порушення податкового законодавства, а саме:
п.49.18.2. пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49 та п.п.177.5.2 п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, а саме: неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 1 квартал 2016 року, та несвоєчасне подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік та за 2017 рік;
п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, книгу обліку доходів та витрат до ГУ ДФС у м. Києві не надав.
п. 177.2. ст.177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1 778 297,28 грн., у т.ч. по періодах: за 2016 рік у сумі 849 419,66 грн. за 2017 рік у сумі 928 877,62 грн.
п.16 прим. 1 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України M2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, занижено та не сплачено військовий збір у розмірі 148191,44 грн.. в т.ч. по періодах: за 201 б рік-70784,97 грн.; за 2017 рік-77406,47 грн.
п. 4. ч. 2. ст. 6 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік подано не за встановленою формою оскільки звіт подано з таблицею №2 нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, а не з таблицею № 1;
абз. З, частини 8. ст. 9. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI зі змінами та доповненнями, «а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску у розмірі 175 585,69 грн., у т.ч. по періодах: за 2016 рік у розмірі 79060,69 грн.; за 2017 рік у розмірі 96525,00 грн.;
пункт 8 статті 9 Закону України від 8.липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасна сплата єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців на 09.02.2017;
п. п, 181.1 ст.181, п. J83.2 ст.183, ст.187, п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України M2755-V1 від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість у розмірі 366 306,00 грн., а саме по періодах:
серпень 2016 -0.00 грн.;
вересень 2016 - 21910 грн.:
жовтень 2016 - 15000 грн.;
листопад 2016 - 13488 грн.;
грудень 2016 - 19194 грн.;
січень 2017р. - 34209 грн.:
лютий 2017 - 31418 грн.;
березень 2017. - 34731 грн.;
квітень 2017 -33267 грн.;
травень 2017 - 34338 грн.;
червень 2017 - 34043 грн.;
липень 2017 - 30959 грн.;
серпень 2017 - 31706 грн.;
вересень 2017 - 32043 грн.;
жовтень 2017 - 0 грн.;
листопад 2017 - 0 грн,;
грудень 2017 - 0 грн.
На підставі акту перевірки №1756/26-15-42-03-30/2884007430 від 23.07.2019, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №00262114203 від 14.08.2019, яким встановлено порушення вимог п.. 177.2, ст. 177 ПК України та застосовано штрафні санкції у сумі 2 222 871, 60 грн.
На підставі акту перевірки №1756/26-15-42-03-30/2884007430 від 23.07.2019, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0062204203 від 14.08.2019, яким встановлено порушення вимог п. 181.1, ст. 181, п. 183.2, ст. 183, ст. 187, п. 201.8, ст. 201 ПК України та застосовано штрафні санкції у сумі 457 882, 25 грн.
На підставі акту перевірки №1756/26-15-42-03-30/2884007430 від 23.07.2019, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0062124203, яким встановлено порушення п. 16, прим. 1, підрозділу 10, розділу ХХ ПК України та застосовано штраф у сумі 185 239, 30 грн.
На підставі акту перевірки №1756/26-15-42-03-30/2884007430 від 23.07.2019, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-253 у сумі 175 585, 69 грн.
На підставі акту перевірки №1756/26-15-42-03-30/2884007430 від 23.07.2019, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено рішення №0060354203 від 07.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у сумі 43 023, 21 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 25.09.2019 №6/99-00-08-06-01 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування вимоги про сплату боргу від 07.08.2019 №Ф-253, рішення про застосування штрафних санкцій від 07.08.2019 №0060354203.
Вважаючи позапланову документальну перевірку незаконною, такою, що відбулася із порушенням процедури проведення, а податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатами такої перевірки протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, Кодекс).
У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.2. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4. ст. 78 ПК України).
Так, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, наказ №8811 від 27.06.2019 про проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 було направлено останньому рекомендованим поштовим повідомленням на адресу: АДРЕСА_1 , яка зазначена платником податків у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно відмітки, поштове відправлення вручено Яновському, про що свідчить відповідна позначка у розділі: отримано особисто.
У свою чергу, позивач заперечує проти отримання вказаного поштового відправлення, посилаючись на те, що це не його почерк та підпис, у зв'язку з чим, просив суд провести почеркознавчу експертизу, однак вказане клопотання згодом було відкликано представником позивача.
Так, обґрунтовуючи факт невручення поштового відправлення, позивач вказував, що 12.07.2020 останнім на сайті «Укрпошта» було здійснено моніторинг поштового відправлення за трек-кодом №01011125315373, що вказаний на рекомендованому поштовому відправленні та встановлено відсутність будь-яких інформаційних даних за вказаним трек-кодом, крім того, представником позивача була надіслано на адресу відповідача адвокатський запит від 27.05.2020 №96/20, яким останнього повідомлено про те, що повідомлення про початок перевірки разом із копією наказу вручено ОСОБА_1 особисто.
Так, судом з метою встановлення факту отримання позивачем рекомендованого листа, який є спірним у даній справі, витребувано у відповідача журнал реєстрації поштової кореспонденції, корінець повідомлення про вручення поштового листа або інші докази, яким відповідач підтверджує факт направлення ОСОБА_1 наказу та направлення на проведення податкової перевірки.
Відповідач у свою чергу витребуваних суду доказів не надав, натомість послався на приписи ст. 42 т. 42 ПК України, якою визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Крім того, на контролюючий орган не покладено обов'язок щодо перевірки достовірності отримання/неотримання поштових відправлень.
Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, і за умови направлення платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.
При цьому Податковий кодекс України чітко регламентує, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
На переконання податкового органу сам факт направлення відповідного наказу з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу позивача надає йому достатні правові підстави для початку проведення контрольного заходу.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд зазначає, що вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме:
- право бути присутнім під час проведення перевірок;
- право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки- документальну виїзну.
Подібні правові висновки вже було сформовано Верховним Судом при ухваленні постанови від 06.06.2019 у справі №520/8681/18.
Крім того, значені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як "вручення" та "надіслання" наказу в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.
З урахуванням наведеного обставина належного вручення наказу про проведення невиїзної перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору.
Відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є, зокрема, письмові, речові і електронні докази; показання свідків (частина друга статті 72 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засіданні, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.
За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів. Своєю чергою дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що до початку проведення контрольного заходу, а саме: документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у нього була наявна інформація про вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України копії наказу про проведення перевірки та повідомлення, адже в матеріалах справи відсутні документи, які б підтвердили факт отримання такого наказу саме позивачем, як того вимагає імперативна норма пункту 79.2 статті 79 ПК України, що є законодавчо закріпленою передумовою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.
Суд звертає увагу, що невиконання вищевказаних вимог закону щодо підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною, що у свою чергу, не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом..
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 по справі № 520/8836/18.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт недотримання відповідачем процедури повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки нівелює її правові наслідки, а тому прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом податкові повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0062114203; №0062124203, №0062204203, податкова вимога №Ф-253 від 07.08.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій №0060354203 від 07.08.2019 не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 27.06.2019 №8811, зазначає наступне.
Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 по справа №826/17123/18.
Судом встановлено, що за результатами оскаржуваного наказу, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, результати якої оформлені актом перевірки, тобто наказ, як акт індивідуальної дії було реалізовано його застосуванням, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині скасування суми боргу в розмірі 21 6794, 60 грн. з єдиного внеску в обліку в інтегрованій картці платника податку в Головному управлінні ДПС у м. Києві та обліку Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, суд зазначає наступне.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422).
У відповідності до пункту 2 Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
В свою чергу, коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.
Згідно із пунктом 3 Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (п. 4 Порядку №422).
Пунктом 5 Порядку №422 визначено, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.
При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.
У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань, у тому числі нарахування пені створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі відсутності підстав для нарахування пені та/або скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а.
Таким чином, скасування судом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій є правовою підставою для здійснення контролюючим органом відповідних коригувань в інтегрованій картці платника податків із відображенням достовірних даних розрахунків з бюджетом.
Платник податку має право очікувати від контролюючого органу відповідних дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, в той же час позивачем не додано суду жодних доказів, що відповідачем вчиняється протиправна бездіяльність в цій частині, а відтак, суд приходить до висновку, що позовна вимога в цій частині заявлена на майбутнє, а відтак не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0062114203, форми "Р" на суму 2 222 871, 60 грн.
Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0062204203, форми "Р" на суму 457 882, 25 грн.
Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0062124203, форми "Р" на суму 185 239, 30 грн.
Визнати протиправним та скасувати винесену Головним управління ДФС у м. Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2019 №Ф-253 на суму 175 585, 69 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.08.2019 №0060354203.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 7 357 (сім тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст складено:24.09.2021.
Суддя А.С. Мазур