24 вересня 2021 року справа № 580/3579/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
02.06.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області (далі - відповідач 1) та Виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області (далі - відповідач 2) в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області щодо розгляду клопотання позивача від 28.10.2020 року, вх. №86 від 29.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03);
- зобов'язати Вільшанську селищну раду Городищенського району Черкаської області розглянути подане позивачем клопотання від 28.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ -01.03) та прийняти рішення відповідно до ст.118 ЗК України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03);
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати із судового збору та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування зазначено, що позивачем подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, Проте відповідач не розглянув подане клопотання та не прийняв жодного з рішень, передбачених ст. 118 ЗК України, чим допустив протиправну бездіяльність.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У строк встановлений судом та станом на дату прийняття рішення в даній справі відзив на позов від відповідача не надходив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.10.2020р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням (вх. від 29.10.2020р. №86) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ -01.03).
До клопотання додано: ксерокопію паспорту, ксерокопію ідентифікаційного номера.
28.04.2021р. представником позивача подано адвокатський запит, в якому просив повідомити про результати розгляду клопотання позивача від 28.10.2020р.
Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради листом від 05.05.2021р. №02-33/420 повідомив, що заяви подані представником позивача від 07.09.2020р. та 11.09.2020р. Розглянуто на сесії Вільшанської селищної ради та прийнято рішення №22-36/VII від 29.09.2020р.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання (вх. від 29.10.2020р. №86) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р.№5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997р. №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначає ст. 121 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до п. «б», вказаної статті передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що громадянин із земель комунальної власності має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Для цього він подає до відповідної сільської, селищної, міської ради клопотання, за результатами якого у місячний строк рада дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду клопотання (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86) позивача щодо надання дозволу чи відмови у такому наданні.
Як зазначено вище, положення ч.7 ст.118 ЗК України встановлюють обов'язок розглянути вказане питання у місячний строк і дати дозвіл або мотивовану відмову.
Суд зазначає, що з часу подання клопотання (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86) позивачем (29.10.20201р.) та до часу прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано до суду доказів прийняття ним, за наслідками розгляду клопотання позивача, жодного з рішень передбаченого ч.7 ст.118 ЗК України.
Посилання відповідача у листі від 05.05.2021р. №02-33/420, згідно якого заяви подані представником позивача від 07.09.2020р. та 11.09.2020р. розглянуто на сесії Вільшанської селищної ради та прийнято рішення №22-36/VII від 29.09.2020р. судом не може бути прийнято в якості належного розгляду клопотання (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86), адже стосується інших клопотань, що не є пердметом перевірки в межах спірних правовідносин.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду та неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання позивача (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З приводу вимоги про зобов'язання відповідача розглянути подане позивачем клопотання від 28.10.2020 року та прийняти рішення відповідно до ст.118 ЗК України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Так, згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частинами 1 та 2 ст.59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття розпорядчого індивідуального правового акта - рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.09.2019р. в адміністративній справі №320/5699/15-а та від 10.09.2019р. в адміністративній справі №820/2632/17.
З урахуванням вищевказаного та беручи до уваги допущену відповідачем бездіяльність, а також те, що вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарному засіданні сільської ради, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ -01.03), на черговій сесії Вільшанської селищної ради, та прийняти обгрунтоване рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу чи відмову в наданні дозволу.
Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність бездіяльності щодо неприйняття будь-якого з рішень передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, за наслідками розгляду заяви позивача (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.
Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 908,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 31.05.2021р. №56182767 на суму 908,00 грн., наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 454,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат, у зв'язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. представником позивача до позову додано: договір про представництво в адміністративному процесі від 24.04.2021р.; Додаткову угоду до Договору, розрахунок затраченого часу, квитанції до прибуткового касового ордера №35 від 27.05.2021р. на суму 3000 грн.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд зазначає, що заявником підтверджено повноваження як представника позивача у відповідності до положень договору від 24.04.2021р. Розрахунок обумовлює вартість юридичних послуг, а сплата коштів за правничу допомогу адвоката підтверджується квитанції до прибуткового касового ордера №35 від 27.05.2021р. на суму 3000 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що відповідно до вказаного вище Розрахунку, заявлений розмір витрат на правничу допомогу на суму 3000 грн., складається із:
- вивчення документів та надання консультації 24.04.2021 року -30 хв. 300,00 грн., підготовка адміністративного позову - 2 год. -1200,00 грн., підготовка нової редакції адміністративного позову - 30 хв. 300,00 грн., підготовка заяви ОСОБА_1 від 27.05.2021 року про розгляд адміністративної справи за участю представника -20 хв. 200,00 грн., підготовка заяви ОСОБА_1 від 19.06.2021 року (нова редакція) про розгляд адміністративної справи за участю представника 10 хв. 100,00 грн., підготовка заяви ОСОБА_1 від 27.05.2021 року в порядку п.11 ст.160 КАС України 20 хв. 200,00 грн., підготовка заяви ОСОБА_1 від 19.06.2021 року в порядку п.11 ст.160 КАС України (нова редакція) 10 хв. 100,00 грн., підготовка розрахунку затраченого адвокатом часу по підготовці адміністративного позову - 20 хв. 200,00 грн., Підготовка заяви ОСОБА_1 від 19.06.2021 року про усунення недоліків позовної заяви- 20 хв.- 200,00 грн., підготовка розрахунку - 20хв. - 200.00 грн.
Відповідно до п.2 ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Надавши оцінку критеріям складності справи та виконаних адвокатом робіт, а також часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, суд зазначає, що предмет даного спору відноситься до справ незначної складності, та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правідносин, у зв'язку із чим, виходячи із критеріїв співмірності, обгрунтованості та пропорційності, а також беручи до уваги висновок суду щодо часткової обгрунтованості позовних вимог, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вільшанської селищної ради щодо не розгляду та неприйняття рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зобов'язати Вільшанську селищну раду (19523, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 190, код ЄДРПОУ - 26423991) розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (вх. Вільшанської селищної ради від 29.10.2020р. №86) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03), на черговій сесії Вільшанської селищної ради та прийняти рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу чи відмову в наданні дозволу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської селищної ради (19523, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 190, код ЄДРПОУ - 26423991) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко