Справа № 560/2798/21
іменем України
27 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.
розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Хмельницькій області №0014580705 від 02.12.2020 року, яким застосована штрафна санкція у сумі 500000,00 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що податкове повідомлення-рішення №0014580705 від 02.12.2020 року є протиправним, оскільки:
в порушення статті 80 ПК України наказ ГУ ДПС у Хмельницькій області № № 2252-Г1 від 03.11.2020 про проведення фактичної перевірки та направлення на перевірку не містять будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому законодавством порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення законодавства саме ФОП ОСОБА_1 , а тому підстави для проведення фактичної перевірки позивача відсутні;
в порушення статті 86 ПК України Акт перевірки підписаний особою, яка не мала направлення на перевірку. Тому, Акт перевірки не може слугувати підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу;
Шепетівський міськрайонний суд постановою від 12.02.2021 у справі №688/15/2, яка набрала законної сили 02.03.2021 року, закрив провадження за частиною І статті 164 КупАП відносно ОСОБА_1 зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Цим рішенням визнана не доведеність факту зберігання без ліцензії пального ФОП ОСОБА_1 .
Вважає безпідставними висновки перевірки щодо отримання та зберігання пального, придбаного, згідно з акцизною накладною від 08.04.2020 року в обсязі 5000 літрів (5 мЗ), згідно з акцизною накладною від 28.04.2020 року в обсязі 6000 літрів (6 мЗ), згідно з акцизною накладною від 13.05.2020 року в обсязі 8000 літрів (8 мЗ), згідно з акцизною накладною від 25.05.2020 року в обсязі 6000 літрів (6 мЗ), згідно з акцизною накладною від 22.06.2020 року в обсязі 7000 літрів (7 мЗ), згідно з акцизною накладною від 13.07.2020 року в обсязі 6000 літрів (6 м3) за адресою: АДРЕСА_1 без ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, та порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР . Станом на 04.11.2020 і на час написання довідки 10.02.2021 на території господарської діяльності АДРЕСА_1 відсутні і не перебувають на балансі паливні склади та стаціонарні паливні ємкості для зберігання нафтопродуктів, відсутній власний та орендований автотранспорт, який він використовує у своїй господарській діяльності, ємність паливних баків на багато більша за розмірами ніж отримане паливо. Придбане пальне, за час який вказано в акті перевірки, використовувалось ФОП для власних потреб, а саме: заправки баків 14 вантажних транспортних засобів.
Зазначає, що до матеріалів перевірки не долучено жодного доказу, який би підтверджував зберігання ФОП ОСОБА_1 пального на акцизному складі, резервуарі чи ємності у визначеній накладними кількості їх твердження про встановлення факту зберігання пального є припущеннями, оскільки не вказано в чому саме воно зберігалось у якій кількості, тощо. Також не додано, доказів, які б свідчили, що ФОП ОСОБА_1 зберігалось з 08.04.2020 року по 13.07.2020 року в обсязі згідно накладних, оскільки поставка такої кількості пального не свідчить про його зберігання. Вказує, що паливні баки вантажних транспортних засобів, які позивач використовував у своїй підприємницькій діяльності не є акцизними складами, у розумінні вимог Податкового кодексу України, зберігання у них пального не потребує отримання ліцензії на зберігання пального.
Вважає податкове повідомлення - рішення неправомірним. Просить позов про його скасування задовольнити.
Ухвалою від 19.03.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надав відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня вручення йому відзиву на позов.
У відзиві на позов відповідач вказує, що Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області надійшла інформація від ДПС України про можливі порушення позивачем вимог законодавства в частині зберігання пального, придбаного у ТОВ «ОЛІВЕИ» в значних обсягах відповідно до акцизних накладних №271 від 08.04.2020 р., №321 від 28.04.2020 р №368 від 13.05.2020 р, №415 від 25.02.2020 р„ №479 від 22.06.2020 р, №535 від 13.07.2020 р. зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних. При цьому, згідно Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відсутні відомості про наявність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання. Тому, відповідач мав обґрунтовані підстави для проведення фактичної перевірки позивача, а твердження останнього про їх відсутність є необгрунтованими.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачені вимоги до оформлення наказу на проведення перевірки, відповідно до яких, серед іншого, в наказі зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом. ГУ ДПС у Хмельницькій області в Наказі «Про проведення фактичної перевірки» від 03.11.2020 року №2252-П, на виконання вимог Податкового кодексу України, як підставу для проведення перевірки, зазначено посилання на п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, чим дотримано вимогу ст.81 Податкового кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 (адміністративне провадження № К/9901/31029/19), де суд зазначив - не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст.81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену ним Кодексом.
Наказом на проведення фактичної перевірки від 03.11.2020 року №2252-11 її проведення доручено провести управлінню податкового аудиту. Згідно абз 1, п. 81.1, ст. 81 Податкового кодексу України посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку вказується у направленні на проведення Фактичної перевірки. Так, в направленнях на перевірку від 03.11.2020 року №179 та 180 вказані особи, що будуть здійснювати перевірку.
Перед початком проведення фактичної перевірки 03.11.2020 о 11:50 год. ФОП ОСОБА_1 вручено копію наказу №2252-П від 03.11.2020 р. про проведення фактичної перевірки, пред'явлено направлення на проведення фактичної перевірки №179 №180 від 03.11.2020 р. та службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу, що здійснювали перевірку що, відповідно, слугувало підставою для початку проведення такої перевірки (копії наказу та направлень додаються).
В ході проведення фактичної перевірки встановлено придбання позивачем у ТОВ «ОІЛВЕЙ» (41194516) важких дистилятів (газойлі) у значних обсягах. ФОП ОСОБА_1 підтвердив поставку вищевказаного пального для потреб власного споживання та надав копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які підтверджують отримання дизельного палива у вказані дати, і копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що перебувають у його власності: УРАЛ 375 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), ЗИЛ 131 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), ЗИЛ 131 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) DAF XF 105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), TOYOTA CAMRY (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) VOLKSWAGEN CADDY (реєстраційний номер НОМЕР_6 ), повідомлення про об'єкти оподаткування за формою №20-ОПП, паспорти якості та сертифікати відповідності на пальне. Під час перевірки позивач не надав жодних бухгалтерських та інших документів, які б підтверджували вивантаження дизельного палива в момент його отримання до паливних баків транспортних засобів, доказів того, що у позивача достатньо таких транспортних засобів (власних чи орендованих), та об'єм їх паливних баків дозволяє відвантажити до них весь обсяг отриманого пального, документів, які б підтверджували використання пального, яке придбавалося раніше, у своїй господарській діяльності, тощо. Враховуючи те, що на момент отримання і вивантаження в пункті призначення вказаного пального в ФОП ОСОБА_1 була відсутня ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, позивачем не дотримано вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР). За результатами фактичної перевірки складено акт від 13.11.2020 р. за №556/22-01-07- 05/ НОМЕР_7 , який підписано ФОП ОСОБА_1 без зауважень.
Зазначає також, що до позовної заяви, позивач додає копії документів, які не надавалися контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки та відповідно останній був позбавлений можливості врахувати їх при формуванні висновків такої перевірки, зокрема, договори позички транспортних засобів а також протоколи про вимірювання ємностей паливних баків. Вказує, що документи, які надано позивачем лише під час розгляду справи в суді, але не надавалися контролюючому під час проведення фактичної перевірки, не можуть братися до уваги судом в якості допустимих доказів по справі, оскільки ці документи не оцінювалися (через їх відсутність) органом ДПС при складанні акта фактичної перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У постанові Верховного Суду по справі № 520/8681/18 від 06.08.2019 зазначено, що на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці рішення суб'єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення прийнято.
Вважає правомірними фактичну перевірку та прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Одночасно з надісланням відзиву на позов відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження, а у випадку відмови в задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою від 27.09.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні зазначених клопотань.
У відповіді на відзив позивач вказує, що протоколи тарування ємності баків складені ним після перевірки та не надані відповідачу у зв'язку з тим, що не отримував від відповідача повідомлення про можливість прибути для надання вмотивованих пояснень. Вважає надані по позову документи належними доказами необгрунтованості висновків перевірки та протиправності податкового повідомлення-рішення. Зазначає, що власні та орендовані транспортні засоби не є акцизними складами, пересувними резервуарами чи ємностями для зберігання пального і не потребують отримання ліцензій на зберігання залитого у ці баки пального, призначеного для використання у власній господарській діяльності.
Повторно звертає увагу суду на обставини, встановлені постановою Шепетівського міськрайонного суду від 12.02.2021 у справі №688/15/2, яка набрала законної сили 02.03.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Хмельницькій області.
З 04.11.2020 по 13.11.2020 на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 03.11.2020 №12252 “Про проведення фактичної перевірки”, направлень на перевірку від 03.11.2020 року № № 179 і 180 посадовими особами Головного управління проведена фактична перевірка позивача з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним.
За результатами фактичної перевірки складений акт про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №556/22-01-07- 05/ НОМЕР_7 , яким встановлено порушення позивачем вимог статті 15 закону України від 19.12.95 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодовою, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", у зв'язку із зберіганням дизельного пального, придбаного у ТОВ «ОІЛВЕЙ» відповідно до акцизних накладних від 08.04.2020 №271, від 28.04.2020 №321, від 25.05.2020 №415, від 13.05.2020 №368, від 13.07.2020 №535 і від 22.06.2020 №479, без ліцензії на право зберігання.
На підставі акта фактичної перевірки №556/22-01-07- 05/ НОМЕР_7 від 13.11.2020 відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 02.12.2020 за №0014580705, яким застосував до позивача штрафну санкцію у сумі 500000,0 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.
Досліджуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує таке.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з статтею 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Суд встановив, що підставою для призначення фактичної перевірки наказом від 03.11.2020 №12252 “Про проведення фактичної перевірки” слугувала податкова інформація ДПС України про реєстрацію акцизних накладних №271 від 08.04.2020, №321 від 28.04.2020, №368 від 13.05.2020, №415 від 25.02.2020, №479 від 22.06.2020 і №535 від 13.07.2020 про придбання пального від ТОВ «ОЛІВЕИ» в значних обсягах та відсутність при цьому у Єдиному державному реєстрі суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відомостей про наявність у позивача ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання.
04.11.2020 о 11:50, перед початком проведення фактичної перевірки, позивачу вручена копія наказу від 03.11.2020 №12252 “Про проведення фактичної перевірки”, пред'явлені направлення на проведення фактичної перевірки №№179 і 180 №1762 від 03.11.2020 та службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу, що здійснювали перевірку. Зазначене підтверджується його підписами на направленнях. Наказ від 03.11.2020 №12252 про проведення фактичної перевірки складений з дотриманням вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України та містить всі передбачені цим пунктом відомості, в тому числі щодо підстави призначення перевірки та її предмету. У направленнях на перевірку, складених у відповідності до вимог ПК України, зазначені посадові особи, уповноважені на здійснення фактичної перевірки позивача, призначеної наказом від 03.11.2020.
Тому, посадові особи відповідача правомірно приступили до проведення фактичної перевірки, призначеної цим наказом.
Отже, посилання позивача на порушення відповідачем порядку призначення та проведення фактичних перевірок, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає безпідставним.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/955-ВР).
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
За змістом частини 9 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Відповідно до частин 19 і 21 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Отже, позивач, не відноситься суб'єктів господарювання, визначених статтею 15 Закону №481/95-ВР, які не отримують ліцензію на право зберігання пального. Тому, як сільськогосподарський виробник, який придбаває дизельне пальне для власних потреб, зобов'язаний придбати ліцензію на зберігання пального.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту фактичної перевірки про зберігання позивачем дизельного пального, придбаного у ТОВ «ОЛІВЕИ» відповідно до акцизних накладних №271 від 08.04.2020 в обсязі 4130,94 л, №321 від 28.04.2020 в обсязі 4953,0 л, №368 від 13.05.2020 в обсязі 4957,50 л, №415 від 25.02.2020 в обсязі 6648,0 л, №479 від 22.06.2020 в обсязі 4932,0 л і №535 від 13.07.2020 в обсязі 573,62 л для власних потреб, без отримання відповідної ліцензії.
Під час фактичної перевірки позивач підтвердив придбання зазначеного пального для потреб власного споживання та надав копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних від 08.04.2020, 28.04.2020, 13.05.2020, 25.05.2020 , 22.06.2020 і від 13.07.2020 на придбання та перевезення дизельного палива від його постачальника (м.Коростень Житомирської області) до пункту розвантаження (м.Шепетівка Хмельницької області, вул. Садова, 22,), зазначеного в акті перевірки як місце зберігання пального, а також копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що перебувають у його власності: УРАЛ 375 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), ЗИЛ 131 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), ЗИЛ 131 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) DAF XF 105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), TOYOTA CAMRY (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) VOLKSWAGEN CADDY (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) та повідомлення про об'єкти оподаткування за формою №20-ОПП, паспорти якості та сертифікати відповідності на пальне.
Під час судового розгляду справи на спростування висновків фактичної перевірки щодо порушення статті 15 Закону №481/95-ВР, крім документів, наданих під час перевірки, позивач надав суду довідку від 10.02.2021 про відсутність станом на 04.11.2020 і на час написання довідки 10.02.2021 на балансі паливних складів та стаціонарних паливних ємностей для зберігання нафтопродуктів, договори позички транспортних засобів - спеціалізованих вантажних автомобілів та трактора і кількості 8 одиниць, укладені позивачем протягом березня 2020 строком 1 рік 6 місяців та протоколи про вимірювання ємностей паливних баків власних та транспортних засобів позивача та, тих, що перебувають у нього в користуванні, складені ДП «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації».
Суд вважає, що зазначені докази свідчать про технічну спроможність розливати придбане пальне в паливні баки власних та позичених транспортних засобів позивача, загальна ємність, яких значно перевищує обсяги придбаного пального.
При цьому, суд враховує, що дизельне паливо, зазначене у акцизних накладних №271 від 08.04.2020 в обсязі 4130,94 л, №321 від 28.04.2020 в обсязі 4953,0 л, №368 від 13.05.2020 в обсязі 4957,50 л, №415 від 25.02.2020 в обсязі 6648,0 л, №479 від 22.06.2020 в обсязі 4932,0 л і №535 від 13.07.2020 в обсязі 573,62 л, придбавалось позивачем не одночасно, а протягом квітня - липня 2020 року та використане для власних потреб у господарській діяльності.
Під час фактичної перевірки, встановивши, що зазначене пальне придбавалось позивачем для власних потреб, відповідач не з'ясував наявність у позивача паливних складів та стаціонарних паливних ємностей для зберігання нафтопродуктів, а також не врахував, що поставки здійснювались щомісячно, протягом тривалого часу в період інтенсивних сільськогосподарських робіт.
Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачене право посадових (службових) осіб контролюючого органу отримувати у платників податків при проведенні перевірок належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, шляхом подання відповідного запиту до закінчення перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови. (пункт 85.6 статі 85 ПК України).
Відповідачем не надані докази використання службовими особами, які проводили фактичну перевірку, повноважень, передбачених пунктом 85.4 статті 85 ПК України, та звернення до позивача з відповідним запитом щодо місця для зберігання пального та порядку його використання, зокрема, наявності залишків пального на початок та кінець кожного місяця, в якому відбувалась поставка дизельного пального.
Разом з тим постановою від 12.02.2021 у справі №688/15/2, яка набрала законної сили 02.03.2021 року, Шепетівський міськрайонний суд встановив відсутність доказів, що підтверджують зберігання ОСОБА_1 дизельного пального, придбаного відповідно до акцизних накладних №271 від 08.04.2020 в обсязі 4130,94 л, №321 від 28.04.2020 в обсязі 4953,0 л, №368 від 13.05.2020 в обсязі 4957,50 л, №415 від 25.02.2020 в обсязі 6648,0 л, №479 від 22.06.2020 в обсязі 4932,0 л і №535 від 13.07.2020 в обсязі 573,62 л,
Тому, суд вважає недоведеним факт зберігання позивачем пального, придбаного відповідно до акцизних накладних №271 від 08.04.2020 в обсязі 4130,94 л, №321 від 28.04.2020 в обсязі 4953,0 л, №368 від 13.05.2020 в обсязі 4957,50 л, №415 від 25.02.2020 в обсязі 6648,0 л, №479 від 22.06.2020 в обсязі 4932,0 л і №535 від 13.07.2020 в обсязі 573,62 л.
Водночас, доводи відповідача щодо неналежності як доказів, поданих позивачем документів, не наданих ним під час перевірки, суд вважає безпідставними.
За змістом підпунктів 86.7.3 і 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника і надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
У графі 4.3 акту фактичної перевірки службові особи, які її проводили, вказали, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених у акті, позивачу пропонується прибути до органу ДПС у Хмельницькій області за викликом.
Під час судового розгляду справи відповідач не надав докази повідомлення позивача про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки.
Тому, ненадання позивачем документів, які підтверджують господарські відносини між ним та суб'єктами господарювання - власниками сільськогосподарської і автомобільної техніки та документів, що підтверджують технічну можливість використання палива даною технікою сталося через недотримання відповідачем вимог статей 85 і 86 ПК України.
При цьому, суд враховує, що в матеріалах перевірки відсутні відомості про встановлення під час її проведення факту зберігання позивачем пального, місця зберігання, використання, наявних на час його придбання та перевірки залишків тощо.
Враховуючи викладене, висновки відповідача щодо порушення позивачем статті 15 Закону №481/95-ВР суд вважає безпідставними.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду спору відповідачем не доведена правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0014580705 від 02.12.2020 року. Тому, позовні вимоги про його скасування необхідно задовольнити.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Хмельницькій області №0014580705 від 02.12.2020 року.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2270,0 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук