27 вересня 2021 р. № 400/1843/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу від 01.03.2021 року № 139 о/с в частині; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2021 року, -
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01 березня 2021 року № 139 о/с в частині звільнення зі служби в Національній поліції за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” ОСОБА_1 ;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, а в разі скорочення вказаної посади - на рівнозначну посаду в межах ГУ НП в Миколаївській області;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області. Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 01 березня 2021 року № 139 о/с старшого лейтинанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію". Вказав, що наказ є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки йому не було запропоновано жодної вакантної посади, ані в цьому, ані в іншому відділенні ГУ НП в Миколаївській області. Враховуючи, що відповідачем порушено його права та інтереси, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
06.04.2021 року на виконаня ухвали суду від 29.03.2021 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену уточнену позовну заяву (з копією для відповідача) із зазначенням своєї адреси електронної пошти; із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серію паспорта представника - ОСОБА_2 .
Ухвалою від 08.04.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1843/21 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив підготовче засідання на 12.05.2021 року.
Ухвалою від 12.05.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд витребував з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області належним чином засвідчену копію наказу Національної поліції України від 21.12.2020 року № 999 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" з додатками, інформацію про штатну чисельність посад Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вакатних та займаних) до проведення організаційно-штатних змін в ГУ НП в Миколаївській області та після, належним чином засвідчену інформацію про те чи є ОСОБА_1 членом професійної спілки працівників поліції, якщо так, то чи було надано профспілкову згоду на звільнення ОСОБА_1 та відклав підготовче судове засідання на 09.06.2021 року.
09.06.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, послався на те, що згідно із наказом НПУ № 999 від 21.12.2020 року “Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області” з 01.01.2021 року штати Відповідача приводились у відповідність зі структурою Національної поліції. З цією метою територіальні відділи поліції ГУНП в Миколаївській області по місту Миколаєву та у районах Миколаївської області реорганізовувались, а всі посади в них скорочувались з 01.01.2021 року. Так, вищезазначений наказ НПУ передбачав скорочення усіх 128 посад особового складу у Снівгурівському ВП ГУНП в Миколаївській області, де проходив службу позивач. У відповідності до наказу НПУ від 08.12.2020 року № 955 “Про затвердження змін до структури територіальних органів поліції” Головне управління Нацполіції в Миколаївській області складається із 4 районних територіальних підрозділів Баштанського, Вознесенського, Миколаївського та Первомайського. Отже із зазначених доказів вбачається, що у Відповідача відбулись зміни у структурі територіальних органів поліції зі скороченням штату. Так, із письмового попередження написаного власноруч позивачем від 28.12.2020 року вбачається, що позивач повідомлений і обізнаний про те, що з 01.01.2021 року в ГУНП в Миколаївській області проводяться організаційно-штаті зміни та по закінченню 2-х місячного строку він може бути звільнений зі служби. Крім цього, роз'яснено, що у разі якщо після попередження його протягом двомісячного строку не буде призначено на іншу посаду, він буде звільнений з поліції на підставі п. 4 ст. 77 ЗУ “Національну поліцію”. Перебування на лікарняному чи у відпусці у відповідності до ст. 68 Закону у такому разі не є перешкодою для звільнення. Відповідачем за виконання вимог законодавства у разі скорочення посад проведена роботу по узгодженню з ОСОБА_1 подальшого проходження служби, а тому спростовується посилання позивача про те, що Відповідачем не пропонувалися вакантні посади. Із рапорту заступника начальника УКЗ від 09.02.2021 року на імя заступника начальника ГУНП області вбачається, що від ОСОБА_1 після спливу одного місяця з моменту попередження про штатні зміни і скорочення його посади не надійшло жодного рапорту про призначення на іншу посаду. Згідно службової телеграми № 786/14-2021 від 10.02.2021 року до відділу УКЗ ГУНП 11.02.2021 року викликаний ОСОБА_1 . Відповідно рапорту працівника Баштанського РВП ГУНП № 1075/66- 2021 від 10.02.2021 року, рапортів ОСОБА_3 від 10.02.2021 року ОСОБА_1 повідомлявся телефоном про необхідність прибуття до УКЗ ГУНП області. Вакансії ГУНП області станом на 11.02.2021 року сформовано у вигляді некомплекту Головного управління Нацполіції. Згідно акту про неприбуття до ВК УКЗ ГУНП ОСОБА_1 11.02.2021 року для ознайомлення з некомплектом не прибув. Згідно акту про неприбуття до ВК УКЗ ГУНП ОСОБА_1 12.02.2021 року для ознайомлення з некомплектом також не прибув. Згідно рапорту Копи І. № 833/14-2021 від 12.02.2021 року вбачається, що вона мала розмову із ОСОБА_1 12.02.2021 року, в якій він не пояснював причини свого не прибуття до УКЗ ГУНП для ознайомлення з вакансіями і написання рапорту на призначення на посаду. Службовою телеграмою № 923/05/14-2021 від 17.02.2021 року вирішення питання про працевлаштування працівників, які не прибули до відділу УКЗ ГУНП на 11.02.2021 року перенесено на 19.02.2021 року. Згідно акту про відмову від прибуття № 1439/66-2021 від 18.02.2021 року ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність прибуття в м Миколаїв для працевлаштування. Проте ОСОБА_1 повідомив про те, що він відмовляється від поїздки. Причин не повідомив. Аналогічні відомості про відмову від прибуття до ВК УКЗ ГУНП для вирішення питання про працевлаштування містяться в рапортах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 18.02.2021 року. Згідно рапорту Копи І. № 967/14-2021 від 19.02.2021 року та акту про неприбуття від 19.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 19.02.2021 року не прибув до ВК УКЗ ГУНП для ознайомлення із некомплектом по області станом на 19.02.2021 року. 22.02.2021 року рекомендованим листом № 984/14-2021 ОСОБА_1 повідомлений про необхідність прийти та написати рапорт на призначення на вакантні посади. Відповідно до акту від 23.02.2021 року ОСОБА_1 станом на зазначену дату рапорту на призначення на посаду не написав і не прибував до УКЗ для вирішення питання про працевлаштування. Згідно рапорту інспектора КЗ Баштанського РУП № 1647/66-2011 від 25.02.2021 року, акту ознайомлення із некомплектом № 1648/66-2021 від 25.02.2021 року, рапорту ОСОБА_4 № 1732/66-2021 від 25.02.2021 року ОСОБА_1 за відсутності його на робочому місці пропонувались в телефонному режимі вакантні посади оперуповноваженого СКР Первмайського, відділення №2 (Врадієвського), інспектора СРПП відділення № 2 Первомайського РВП та повідомлялось, що його викликають до УКЗ ГУНП на 26.02.2021. Відповідно до рапорту ОСОБА_5 від 26.02.2021 року ОСОБА_1 ознайомився із некомплектом по області від 26.02.2021 року, однак відмовився його підписати без будь-яких пояснень. Відповідно до акту про відмову від ознайомлення із некомплектом від 26.02.2021 року ОСОБА_1 після ознайомлення із некомплектом відмовився його підписати та жодного рапорту на запропоновані посади не писав. 26.02.2021 року в останній робочий день перед закінченням двомісячного строку, передбаченого законодавством Відповідачу для проведення роботи по працевлаштуванню робітників. Відповідно до рапорту працівника Баштатнського РВП Охезін О. № 1550/64-2021 від 01.03.2021 року вбачається, що з 01.01.2021 року по 01.03.2021 року від ОСОБА_1 інспектора СРПП № 2 СнігурівськогоВП жодного рапорту про призначення на посаду не надходило. Тому при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений законом.
Ухвалою від 09.06.2021 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/1843/21 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 23.06.2021 року.
18.06.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 вказав, що йому не тільки не було запропоновано всіх наявних вакантних посад, але й відмовлено у наданні штатного розпису ГУНП в Миколаївській області. Від зайняття будь-яких посад в ГУНП в Миколаївській області позивач не відмовлявся. Поряд з цим, ОСОБА_1 подав на ім'я начальника ГУНП в Миколаївській області заяву про те, що він погоджується на посади в межах ГУНП в Миколаївській області, а саме: в межах Миколаївського районного управління, відділеннях поліції №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8.
23.06.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що заява ОСОБА_1 від 26.02.2021 року не є доказом про досягнення згоди між позивачем та роботодавцем, бо посад Миколаївського РУПу у некомплекті не було. І до того ж ані ст. 68 ЗУ “Про Національну поліцію”, ані ст. 40 КЗпП України не передбачено право працівника пропонувати роботодавцю куди його треба призначити на роботу. Навпаки обов'язок пропонувати посади з огляду на досвід роботи, освітній рівень, стан здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції передбачений для відповідача ч. 2 ст. 68 ЗУ “Про Національну поліцію”. Пропонування посад ОСОБА_6 та необхідність прибути та вирішити питання щодо подальшого проходження служби підтверджена: рапортом від 12.02.2021 року № 869/171-2021, актом № 1439/66-2021 від 18.02.2021 року, 1439/66 -2021 від 18.02.2021 року, некомплектом на 23.02.2021 року, де ОСОБА_1 під підпис запропоновано посади оперуповноваженого, інспектора відділу превенції у Вознесенському РУП, Капітанському РУП (там же де він працював). Проте, від всіх запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився шляхом не написання рапорту на призначення на посаду, який є підставою для видання наказу по особовому складу. Тобто такі дії він вчинив свідомо, достовірно знаючи про наслідки не призначення на посаду, викладені у попередженні про можливе звільнення у разі скорочення штату. Вказав, що Управління пропонувало ОСОБА_1 посади з більшим грошовим забезпеченням, з більшим обсягом посадових повноважень і не одну. Проте, позивач продовжує безпідставно наполягати на протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою від 23.06.2021 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу від 01.03.2021 року № 139 о/с в частині; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2021 року та призначив справу № 400/1843/21 до судового розгляду по суті на 18.08.2021 року.
В судовому засіданні 18.08.2021 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
В судовому засіданні, призначеному на 18.08.2021 року, представники сторін заявили про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 3 статті 194 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, допитавши свідків, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 27.04.2015 року проходив службу в правоохоронних органах на різних посадах, а з 07.11.2015 року проходив службу Національній поліції України. Остання займана посада - інспектор сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.
Наказом Голови Національної поліції України від 21.12.2020 року № 999 “Про організаційно штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області” затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції та штат територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, який вводиться в дію з 01.01.2021 року.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 08.12.2020 року №955 "Про затвердження змін до структури територіальних органів поліції" Головне управління Нацполіції в Миколаївській області складається із 4 районних територіальних підрозділів Баштанського, Вознесенського, Миколаївського та Первомайського.
Так, у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області затверджено перелік змін у штаті ГУНП в Миколаївській області, який зокрема, передбачав скорочення усіх 128 посад особового складу у Снівгурівському ВП ГУНП в Миколаївській області.
У зв'язку з цим, 28.12.2020 року позивача було попереджено про можливе наступне звільнення зі служби.
01.03.2021 року наказом т.в.о. начальника ГУНП в Миколаївській області №139 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Вважаючи накази Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ “Про Національну поліцію”, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.07.2015 року №580-VIІI “Про Національну поліцію”, (тут і надалі в редакції чинній на час винесення оскаржуваного наказу) який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про Національну поліцію” Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною 1 статті 59 вищевказаного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Нормами ст.47, ст.48 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюють посадові особи поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Статтею 65 Закону України “Про Національну поліцію” встановлені спеціальні положення, що регулюють порядок переміщення поліцейських на вищі, рівнозначні посади та нижчі посади.
Зокрема встановлено, що переміщення поліцейських, серед іншого, здійснюється на рівнозначні посади у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації (пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України “Про Національну поліцію”).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 65 Закону України “Про Національну поліцію” переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, отже, якщо звання співпадає посада вважається рівнозначною (ч. 2 ст. 65 Закону України “Про Національну поліцію”).
Частиною 7 статті 65 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Закон України “Про Національну поліцію”, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття “рівнозначна посада”. Водночас слід враховувати положення частини першої статті 59 Закону України “Про Національну поліцію”, згідно з якою служба в поліції є державною службою особливого характеру.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року № 889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 65 Закону України “Про Національну поліцію” унормовано, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Таким чином, вищевказаними нормами Закону України “Про Національну поліцію” передбачено можливість здійснення за ініціативою прямих керівників (начальників) переміщення поліцейських, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.
Згідно з ч.4 ст. 15 Закону України “Про Національну поліцію”, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
Відповідно до ч.1 ст. 68 Закону України “Про Національну поліцію”, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Частиною 2 ст. 68 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Частиною першою статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.
Зокрема, пунктом 4 частини 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Судом встановлено, що відповідно до Закону України від 05.02.2015 року “Про добровільне об'єднання територіальних громад” розпочато процес децентралізації та укрупнення територіальних громад.
Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ “Про утворення та ліквідацію районів” на території Миколаївської області ліквідовано 19 районів та утворено 4 райони (Баштанський, Вознесенський, Миколаївський та Первомайський).
Відповідно до наказу Національної поліції України від 08.12.2020 року №955 "Про затвердження змін до структури територіальних органів поліції" Головне управління Нацполіції в Миколаївській області складається із 4 районних територіальних підрозділів Баштанського, Вознесенського, Миколаївського та Первомайського.
Наказом Голови Національної поліції України від 21.12.2020 року № 999 “Про організаційно штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області” затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції та штат територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, який вводиться в дію з 01.01.2021 року.
Так, у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області затверджено перелік змін у штаті ГУНП в Миколаївській області, який зокрема, передбачав скорочення усіх 128 посад особового складу у Снівгурівському ВП ГУНП в Миколаївській області, де проходив службу позивач.
Штатна чисельність посад ГУНП у Миколаївській області станом на 31.12.2020 року (до проведення організаційно-штатних змін) складала 3287 осіб, так і станом на 01.01.2021 року (після проведення організаційно-штатних змін) складає 3287 осіб, що насамперед свідчить про відсутність скорочення штату у ГУНП у Миколаївській області.
28.12.2020 року ОСОБА_1 під його особистий підпис попереджено про наступне звільнення зі служби в поліції на підставі п.4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у разі непризначення на іншу посаду в поліції.
Як стверджує позивач, 28.12.2020 року ОСОБА_1 було написано рапорт про вступ на посаду за новим штатним розписом, проте даний рапорт не був погоджений відповідачем.
Згідно пояснень позивача, наданих під час розгляду справи, 10.02.2021 року ОСОБА_1 зателефонували з роти патрульної поліції особливого призначення м. Миколаєва та запропонували посаду.
11.02.2021 року ОСОБА_1 прибув до ВК УКЗ ГУНП в Миколаївській області та подав рапорт інспектору ВК УКЗ ОСОБА_7 . Разом з останньою прибули до інспектора ВК УКЗ ОСОБА_8 та позивач повідомив про те, що він написав та подав ОСОБА_7 рапорт на вакантну посаду в роті патрульної поліції особливого призначення (Миколаїв).
Однак, рапорт на перехід на вищевказану посаду не був підписаний.
11.02.2021 року позивачу на мобільний телефон зателефонувала інспектор відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 та запропонувала різні посади в межах ГУНП в Миколаївські області.
Разом з тим, 18.02.2021 року на мобільний телефон ОСОБА_1 зателефонував інспектор з кадрового забезпечення ВП №2 Баштанського РВП та повідомила про необхідність прибуття 19.02.2021 року до ВК УКЗ ГУНП в Миколаївській області, на що ОСОБА_1 повідомив, що з 19.02.2021 року по 20.02.2021 року перебуває на чергуванні.
23.02.2021 року позивач прибув до службового кабінету інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області Копа Ірини з метою направлення на подальше проходження служби. Остання повідомила, що є вакантні посади у Вознесенському відділенні поліції ГУНП в Миколаївські області.
Після чого, ОСОБА_1 поїхав до Вознесенського відділення поліції та написав рапорт про призначення на рівнозначну посаду, однак в прийнятті рапорту йому було відмовлено.
Позивач знову звернувся до інспектора ВК УКЗ ГУНП в Миколаївській області Копа Ірини та повідомив про не прийняття Вознесенським відділенням поліції рапорту про призначення на рівнозначну посаду. Інспектор ВК УКЗ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_1 направитись до Новобузького відділення поліції ГУНП в Миколаївські області.
Прибувши до Новобузького ВП з рапортом про призначення на посаду, позивачу було відмовлено у прийнятті чи хоча б реєстрації рапорту.
Листом УКЗ ГУНП в Миколаївські області за №984/14-2021 від 22.02.2021 року повідомлено ОСОБА_1 , що 01 березня 2021 року спливає двомісячний строк реалізації наказу НПУ №999 від 21.12.2020 року “Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Миколаївській області”. Для вирішення питання працевлаштування, йому необхідно прибути у найкоротший термін до ВК УКЗ ГУНП в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5. Однак, вакантні посади позивачу запропоновано не було.
26.02.2021 року ОСОБА_1 прибув до ВК УКЗ ГУНП в Миколаївській області та подав заяву про те, що він погоджується на посади в межах ГУНП в Миколаївській області, а саме: в межах Миколаївського районного управління, відділеннях поліції №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8.
Разом з тим, 01.03.2021 року наказом т.в.о. начальника ГУНП в Миколаївській області №139 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
В свою чергу, відповідач стверджує, що відповідно до рапорту працівника Баштатнського РВП Охезін О. № 1550/64-2021 від 01.03.2021 року вбачається, що з 01.01.2021 року по 01.03.2021 року від ОСОБА_1 інспектора СРПП № 2 СнігурівськогоВП жодного рапорту про призначення на посаду не надходило. Згідно службової телеграми № 786/14-2021 від 10.02.2021 року до відділу УКЗ ГУНП 11.02.2021 року викликаний ОСОБА_1 . Відповідно рапорту працівника Баштанського РВП ГУНП № 1075/66- 2021 від 10.02.2021 року, рапортів ОСОБА_3 від 10.02.2021 року ОСОБА_1 повідомлявся телефоном про необхідність прибуття до УКЗ ГУНП області. Вакансії ГУНП області станом на 11.02.2021 року сформовано у вигляді некомплекту Головного управління Нацполіції. Згідно акту про неприбуття до ВК УКЗ ГУНП ОСОБА_1 11.02.2021 року для ознайомлення з некомплектом не прибув. Згідно акту про неприбуття до ВК УКЗ ГУНП ОСОБА_1 12.02.2021 року для ознайомлення з некомплектом також не прибув. Згідно рапорту Копи І. № 833/14-2021 від 12.02.2021 року вбачається, що вона мала розмову із ОСОБА_1 12.02.2021 року, в якій він не пояснював причини свого не прибуття до УКЗ ГУНП для ознайомлення з вакансіями і написання рапорту на призначення посаду. Службовою телеграмою № 923/05/14-2021 від 17.02.2021 року вирішення питання про працевлаштування працівників, які не прибули до відділу УКЗ ГУНП на 11.02.2021 року перенесено на 19.02.2021. Згідно акту про відмову від прибуття № 1439/66-2021 від 18.02.2021 року ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність прибуття в м Миколаїв для працевлаштування. Проте ОСОБА_1 повідомив про те, що він відмовляється від поїздки. Причин не повідомив. Аналогічні відомості про відмову від прибуття до ВК УКЗ ГУНП для вирішення питання про працевлаштування містяться в рапортах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 18.02.2021 року. Згідно рапорту Копи І. № 967/14-2021 від 19.02.2021 року та акту про неприбуття від 19.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 19.02.2021 року не прибув до ВК УКЗ ГУНП для ознайомлення із некомплектом по області станом на 19.02.2021 року. 22.02.2021 року рекомендованим листом № 984/14-2021 ОСОБА_1 повідомлений про необхідність прийти та написати рапорт на призначення на вакантні посади. Відповідно до акту від 23.02.2021 року ОСОБА_1 станом на зазначену дату рапорту на призначення на посаду не написав і не прибував до УКЗ для вирішення питання про працевлаштування. Згідно рапорту інспектора КЗ Баштанського РУП № 1647/66-2011 від 25.02.2021 року, акту ознайомлення із некомплектом № 1648/66-2021 від 25.02.2021 року, рапорту ОСОБА_4 № 1732/66-2021 від 25.02.2021 року ОСОБА_1 за відсутності його на робочому місці пропонувались в телефонному режимі вакантні посади оперуповноваженого СКР Первмайського, відділення №2 (Врадієвського), інспектора СРПП відділення № 2 Первомайського РВП та повідомлялось, що його викликають до УКЗ ГУНП на 26.02.2021. Відповідно до рапорту ОСОБА_5 від 26.02.2021 року ОСОБА_1 ознайомився із некомплектом по області від 26.02.2021 року, однак відмовився його підписати без будь-яких пояснень. Відповідно до акту про відмову від ознайомлення із некомплектом від 26.02.2021 року ОСОБА_1 після ознайомлення із некомплектом відмовився його підписати та жодного рапорту на запропоновані посади не писав.
Суд з такими твердженнями відповідача погодитись не може, з огляду на наступне.
Суд зауважує, шо встановлена законодавством можливість зміни штатного розпису територіального органу поліції з одночасним затвердженням іншого, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню поліцейських на посади за новим штатним розкладом.
Приписами частини 3 статті 68 Закону України №580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.
З системного аналізу статті 68 Закону України № 580 вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.
Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід'ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.
Слід зазначити, що відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення вказав, що позивача неодноразово було викликано до м. Миколаїв для ознайомлення із некомплектом, але ОСОБА_1 не прибував до УКЗ для вирішення питання його працевлаштування, що підтверджується наданими до відзиву копіями рапортів. Крім того, рапорт про призначення на посаду - не подав.
Дані посилання відповідача суд вважає недоречними, оскільки по-перше, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 28.12.2020 року по 01.03.2021 року (дату звільнення) безперервно проходив службу в Березнегуватському відділенні поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області. Доказів перебування позивача на лікарняному чи у відпустці у вказаний період суду не надано.
Суд зауважує, що до матеріалів адміністративної справи відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 було належно та завчасно викликано до міста Миколаїв, але він умисно та безпідставно, без поважних причин ухилився від прибуття для ознайомлення з переліком вакантних посад.
Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що при змінах із організації виробництва і праці, реорганізації, скороченні чисельності або штату працівників, відповідач має запропонувати працівникові, посада якого скорочена іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Матеріали справи не містять ані доказів направлення позивачу списку вакантних посад (некомплекту) у ГУ НП в Миколаївській області, ані доказів того, що такі пропозиції були отримані позивачем.
Таким чином, позивач не мав змоги погодитись чи відмовитись від таких пропозицій.
Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.
Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у постановах від 25.04.2019 року у справі № 814/163/17, від 26.06.2019 року у справі №826/14973/16, від 16.10.2020 року у справі № 814/2440/16.
Відсутність доведеної поза розумним сумнівом відмови заявника від подальшого працевлаштування зумовлює неправомірність управлінського волевиявлення органу з приводу звільнення заявника у зв'язку із скороченням штату.
Крім того, позивачем до матеріалів справи подано скріншоти зі свого телефону, з яких вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово телефонував до ОСОБА_10 - інспектору з кадрового забезпечення відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області. З скріншотів мессенджеру "Viber" вбачається, що позивач постійно у ОСОБА_10 цікавився тим, що саме йому робити? та у кого підписати рапорт про призначення?
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , подана на ім'я начальника ГУ НП в Миколаївській області, про те, що він погоджується на посади в межах ГУНП в Миколаївській області, а саме: в межах Миколаївського районного управління, відділеннях поліції №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8.
Допитана у якості свідка інспектор з кадрового забезпечення відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області - ОСОБА_10 , пояснила суду, що вона передавала повідомлення позивачу про необхідність прибуття до УКЗ ГУНП області. Однак вона не мала інформації щодо наявності вакантних посад, тому повідомити цю інформацію позивачу не мала можливості.
Допитана у якості свідка старший оперуповноважений відділу поліції протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управління карного розшуку ГУ НП в Миколаївській області - ОСОБА_11 , яка на час винекнення спірних правовідносин займала посаду інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП в Миколаївській області, повідомила суду, що позивач звертався до неї та вона повідомила ОСОБА_1 про наявність вакантних посад у Вознесенському відділенні поліції ГУ НП в Миколаївській області та Новобузькому відділенні поліції ГУ НП в Миколаївській області. Запропонувала позивачу звернутись до керівників цих відділень для погодження рапорта. Пізніше позивач повідомив, що йому відмовили у погодженні рапорту в цих віділеннях. Разом з тим, чи звертався позивач до керівників цих відділень та чи приймали у нього рапорти вона не знає.
Допитаний у якості свідка начальник Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_12 повідомив, що позивач до нього звертався з бажанням бути працевлаштованим, та йому було повідомлено, що такі питання, як ознайомлення позивача з некомплектом та пропонування йому посад в межах ГУ НП в Миколаївській області, не входять до його компетенції.
Таким чином, допитані свідки підтвердили бажання позивача на продовдження служби в ГУ НП в Миколаївській області.
Крім того, як встановлено судом в процесі розгляду справи, штатна чисельність посад ГУНП у Миколаївській області станом на 31.12.2020 року (до проведення організаційно-штатних змін) складала 3287 осіб, так і станом на 01.01.2021 року (після проведення організаційно-штатних змін) складає 3287 осіб, що насамперед свідчить про відсутність скорочення штату у ГУНП у Миколаївській області.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що скорочення штату в ГУ НП в Миколаївській області не було.
Разом з тим, як вбачається з некомплекту станом на 23.02.2021 року вакантними були 26 посад, зокрема у Вознесенському районному управлінні поліції, Відділенні поліції №2 (Доманівське ВП), Відділенні поліції №3 (Южноукраїнське ВП), Первомайському районному відділі поліції, Відділенні поліції №2 (Врадіїівський ВП), Секторі поліцейської діяльності №1 відділення поліції №2 (Кривоозерське ВП), Баштанському районному відділі поліції, Відділенні поліції №1 (Новобузький ВП).
Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 , подану на ім'я начальника ГУ НП в Миколаївській області, про те, що він погоджується на посади в межах ГУНП в Миколаївській області, а саме: в межах Миколаївського районного управління, відділеннях поліції №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8.
Суд зауважує, що згідно матеріалів доданих до відзиву некомплект ГУ НП в Миколаївській області станом на 11.02.2021 року становить 21 посаду, на 19.02.2021 року 24 посади, на 23.02.2021 року 26 посад, на 25.02.2021 року 5 посад, на 26.02.2021 року 5 посад.
Однак, з наданої позивачем відповіді відповідача на адвокатський запит від 08.04.2021 року вбачається, що штатна чисельність посад ГУ НП в Миколаївській областідо проведення організаційно-штатних змін на 31.12.2020 року становить 3287 посад (некомплект 307), після організаційно-штатних змін на 01.03.2021 року становить 3287 (некомплект 351).
Згідно ч. 2 ст. 68 Національної поліції України поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 68 Національної поліції України переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм законодавства слідує, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.
Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню.
Таким чином, наявність переважного права працівника у залишенні на роботі на рівнозначній посаді встановлюється саме роботодавцем шляхом здійснення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Разом з тим, відповідачем не надано порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації позивача.
Відповідачем не надано жодних обгрунтувань чому саме посади, визначені у некомплекті, відповідали кваліфікації та досягненням позивача і чому не було запропоновано інших вакантих посад.
За таких обставин, вимога про скасування наказу стосовно припинення проходження публічної служби підлягає до задоволення, адже суд вважає, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції кадрового забезпечення при виданні оскарженого наказу із додержанням ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Щодо позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, а в разі скорочення вказаної посади - на рівнозначну посаду в межах ГУ НП в Миколаївській області, суд зазначає наступне.
Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно. У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Із зазначеного слідує те, що скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 01.03.2021 року № 139 о/с, в силу вимог ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, є підставою для його поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).
Відповідно до підпункту «з» пункту 1 Порядку №100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, серед іншого, при розрахунку вимушеного прогулу.
Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно пункту 5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому, можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
Спеціальним нормативно-правовим актом для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським є Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799.
Відповідно до пункту 2 вказаного наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно п.9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, як для обрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача, так і для визначення розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що підлягає присудженню на користь позивача з відповідача необхідно брати до уваги кількість календарних днів.
Висновки суду у цій справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 31.03.2020 року по справі №1440/1938/18 та від 09.04.2020 року по справі №540/426/19.
Згідно довідки ГУНП в Миколаївській області заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували місяцю звільнення (січень, лютий 2021 року (59 днів) становить 24 130, 00 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 408, 98 грн.
Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 , склала 211 календарних дні з 01.03.2021 року по 27.09.2021 року - день винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника.
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 86 294, 78 грн. (211 к.д. х 408, 98 грн.).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць складає 12 269, 40 грн. (30 к.д. х 408, 98 грн.).
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 12 993, 12 грн.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належні докази в обгрунтування правомірності звільнення позивача.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) про визнання незаконним та скасування наказу від 01.03.2021 року № 139 о/с в частині; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2021 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01 березня 2021 року № 139 о/с в частині звільнення зі служби ОСОБА_1 за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 86 294, 78 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 269, 40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.09.2021 року.
Суддя Г.В. Лебедєва