справа№380/5200/21
27 вересня 2021 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України, викладене у листі від 30.07.2020 № 25129/15-2020, в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти одне із рішень передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що звернувся із заявою (рапортом) в Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про призначення йому одноразової матеріальної допомоги, оскільки захворювання, внаслідок якого встановлено йому інвалідність III групи, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи позивача до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги, однак відповідач документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернув на адресу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на доопрацювання. Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області заяву (рапорт) позивача разом із додатками повернула (лист від 11.08.2020 №131). Позивач вважає, що згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 після надходження документів, Міністерство внутрішніх справ України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. Проте, відповідач не прийняв за результатом розгляду документів про виплату одноразової грошової допомоги жодного з рішень передбачених вказаним Порядком.
Ухвалою від 09 квітня 2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України було встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Таким чином, оскільки надіслані матеріли про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не відповідали положенням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті і інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» - матеріали були повернуті без прийняття рішення на доопрацювання. Просить суд відмовити у позові.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України та відповідно наказу від 21.06.2012 №190 о/с звільнений у відставку (а.с.18).
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 011302, виданої обласною МСЕК від 18.12.2019 ОСОБА_1 було встановлено 50 % втрати професійної працездатності в результаті отримання захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.15).
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 333228 від 18.12.2019 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.16).
29.05.2020 позивачем подано заяву (рапорт) на ім'я голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області Володимира Ільчишина із проханням провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка була прийнята та зареєстрована (а.с.14).
До заяви (рапорту) додано: довідку МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності; копію виписки МСЕК з акта огляду медико-соціальною експертною комісією; копію свідоцтва про хворобу (а.с.17) та інші.
Згідно листа від 11.08.2020 №131, ГУ МВС у Львівській області повідомило позивача, що відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, подані позивачем документи повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області (а.с.12).
Згідно з інформацією, визначеної в листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України № 25129/15-2020 від 30.07.2020, за результатом опрацювання матеріалів, які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Матеріали, щодо призначення одноразової грошової допомоги повертаються на доопрацювання. (а.с.13).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про Національну поліцію”, Законом України “Про міліцію” та постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок 850).
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
Однак, відповідно до абз. 2 п. 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Абзацом 3 п. 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію” зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Порядком № 850 визначено (п.7), що працівник, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, та висновок щодо виплати грошової допомоги.
Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, Порядком №850 передбачено прийняття за результатами розгляду документів рішень: про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги.
Повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги Порядком №850 не передбачено.
Саме не дотримання МВС України положень пункту 9 Порядку № 850 та неприйняття жодного рішення відповідачем є підставою звернення до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до п.2 Порядку 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Тобто встановлення працівнику міліції інвалідності є окремою самостійною підставою виникнення права на отримання грошової допомоги.
При цьому у вказаному пункті не йдеться про зазначення ступеня працездатності при встановленні інвалідності.
Ступінь втрати працездатності має значення у випадку коли інвалідність не встановлюється, а право на виникнення допомоги пов'язано тільки із встановленням ступеня працездатності.
Судом встановлено, що позивач звертався із заявою про грошову допомогу саме з підстав встановлення третьої групи інвалідності, а не з підстав встановлення ступеня втрати працездатності.
Судом встановлено, що МВС України листом № 25129/15-2020 від 30.07.2020 повернуто матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги без прийняття рішення.
Не виконання МВС України покладеного на нього обов'язку щодо прийняття в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів одного з двох передбачених цим Порядком рішень зумовлює висновок суду про порушення відповідачем вимог пункту 9 зазначеного Порядку.
Даючи оцінку листу МВС України № 25129/15-2020 від 30.07.2020, суд зазначає, що такий не може вважатися рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850, оскільки ним не вирішено питання призначення чи відмови у призначенні грошової допомоги, а протиправно повернуто матеріали на доопрацювання.
Враховуючи викладене, дії МВС України щодо повернення без прийняття рішення листом заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що у даній справі оцінюються дії і бездіяльність відповідача по розгляду заяви позивача про виплату грошової допомоги поданої згідно з Порядком 850.
З урахування вищенаведеного та встановлених судом фактичних обставин справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому такі слід задовольнити.
Враховуючи наведене судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь позивача з Міністерства внутрішніх справ України, за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 908,00 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що 15.03.2021 між позивачем та АО «Мазченко та Партнери» укладено Договір про надання правової допомоги.
Згідно з долученого акту від 26.03.2021, на підставі договору про надання правової допомоги, адвокат виконав, а замовник прийняв надані послуги вартість яких становить 500,00 грн * 6 год= 3000 грн.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідач подав заперечення до суду щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи таку не співмірною.
На переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки дана справа незначної складності з сталою правовою позицією та не потребує значної затрати часу на вказані роботи.
Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
З огляду на вказані обставини справи, суд вважає, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову та вартістю таких послуг у розмірі 3000 грн за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 500,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності.
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ : 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 прийняти відповідне рішення.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ : 00032684) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень, 0 копійок).
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ : 00032684), за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500, 00 грн (п'ятсот гривень, 0 копійок)
6. В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн - відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складений 27.09.2021.
Суддя Коморний О.І.