Справа№380/3891/21
28 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зарахування стажу за зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із вимогою зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в Жидачівському професійному ліцеї з 05.11.2001 р. по 01.07.2003 р. по сумісництву до основного педагогічного стажу та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано, тим що з 24.07.2020 позивач отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України №1058. Загальний стаж роботи станом на день призначення пенсії становив -37 років 02 місяці 23 дні, у тому числі стаж на посаді працівника освіти 29 років 05 місяців 22 дні. З 05.11.2001 по 01.07.2003 позивач працювала за сумісництвом на посаді викладача англійської мови. ОСОБА_1 вказує, що на день призначення пенсії у неї було понад 30 років спеціального (педагогічного) стажу, тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 15.09.2020 позивачка звернулася до Жидачівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про зарахування стажу роботу по сумісництву до основного педагогічного стажу. Листом №6400-6997/Г-02/8-1300/20 від 18.09.2020 у задоволенні такої заяви відмовлено.
05.10.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою аналогічного змісту, проте Листом №7589-7578/Г-52/8-1300/20 від 02.11.2020 у задоволенні такої заяви відмовлено, зазначено, що страховий стаж, врахований до пенсії, та становить 37 років 02 місяці 23 дні, в тому числі стаж на посаді вчителя 29 років 05 місяців 22 дні. Листом 337-9517/Г-52/8-1300/21 від 13.01.2021 повторно відмовлено позивачці у задоволенні заяви. Вважаючи такі відмови протиправними остання звернулася з позовом до суду.
Ухвалою від 23.03.2021 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Жидачівського пенсійного фонду про зарахування стажу.
19.05.2021 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року про залишення позовної заяви без руху та надано термін - п'ять днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
07.06.2021 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зарахування стажу за зобов'язання вчинити дії до розгляду і відкрито провадження.
15.07.2021 за вх.№50794 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що законодавством не обумовлено, що особи мають право працювати на посадах робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, повний робочий день, тому робота на 0,5 чи 0.25 ставки зараховуються в спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, а отже і для виплати грошової допомоги, за умови, що це основна робота. Робота за сумісництвом таке право не дає. Спеціальний стаж роботи визначається лише за основним місцем роботи у відповідності до записів у трудовій книжці чи уточнюючих довідок про роботу. Час роботи за сумісництвом до такого стажу не зараховується. Оскільки, стаж на посаді працівника освіти складає 29 років 05 місяців при необхідних 30 років для жінок, підстав для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у позивачки немає. Зважаючи на викладені обставини, вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до Закону №1058 правомірними та таким, що ґрунтуються на законах України та роз'яснювальних листах Пенсійного фонду України, а, від так, позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З 24.07.2020 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України №1058.
Загальний стаж роботи станом на день призначення пенсії становив -37 років 02 місяці 23 дні, у тому числі стаж на посаді працівника освіти 29 років 05 місяців 22 дні.
З 05.11.2001 по 01.07.2003 позивач працювала на посаді викладача іноземної мови по сумісництву в Жидачівському ПТУ-81(Наказ №56-к від 05.11.2001). 19.03.2003 Наказ №139 проведена реорганізація ПТУ-18 у Жидачівський професійний ліцей. Зазначене підтверджується довідкою №116 від 26.03.2010 та іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.
15.09.2020 позивачка звернулася до Жидачівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про зарахування стажу роботу по сумісництву до основного педагогічного стажу. Листом №6400-6997/Г-02/8-1300/20 від 18.09.2020 у задоволенні такої заяви відмовлено.
05.10.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою аналогічного змісту, проте Листом №7589-7578/Г-52/8-1300/20 від 02.11.2020 у задоволенні такої заяви відмовлено, зазначено, що страховий стаж, врахований до пенсії, та становить 37 років 02 місяці 23 дні, в тому числі стаж на посаді вчителя 29 років 05 місяців 22 дні. Листом 337-9517/Г-52/8-1300/21 від 13.01.2021 повторно відмовлено позивачці у задоволенні заяви. Вважаючи такі відмови протиправними остання звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної чи комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь- яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 23.11.2011 № 1191 затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до п. 2 вказаного порядку до страхового стажу, що визначає право на ви плату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно із пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", будь-якого іншого виду пенсії не отримувала.
Щодо зарахування періоду роботи на посаді викладача іноземної мови у Жидачівському ліцеї з 05.11.2001 року по 01.07.2003 року.
Постановою КМУ від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та встановлено, що в професійно-технічних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають громадяни, які працювали на таких посадах: директора, їх заступники з навчально-виховної роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи
Згідно висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17 сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Суд також бере до уваги аргументи позивача, що зарахування виконуваної роботи на означеній посаді не ставиться у залежність від того, чи було це місце основним місцем роботи позивача чи за сумісництвом. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 30.01.2019 у справі №442/456/17.
Отже, жоден нормативно - правовий акт, який входить до діючого законодавства України, не містить прямої заборони зараховувати до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років працівникам освіти, роботу за сумісництвом.
Враховуючи, що у спірний період позивач працювала за сумісництвом на педагогічній посаді, то період з 05.11.2001 по 01.07.2003 року, слід зарахувати до спеціального стажу, який дає право позивачці на призначення пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику.
Така правова позиція, викладена у висновках постанови Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 352/1740/16-а.
Що стосується позовної вимоги про призначення та виплату грошової допомоги, то враховуючи, що розрахунок стажу є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, то суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення грошової допомоги, з урахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування спірних періодів до спеціального стажу позивача.
За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності свого рішення щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивачки за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п. 4, 10 ч. 2ст. 245 КАС України).
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивачки з даним позовом, суд, з наведених вище підстав, дійшов висновку, що така не відповідає встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на користь позивача підлягають пропорційному стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 ч.1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладене у листах №6400-6997/Г-02/8-1300/20 від 18.09.2020, №7589-7578/Г-52/8-1300/20 від 02.11.2020, № 337-9517/Г-52/8-1300/21 від 13.01.2021.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 ч.1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на посаді викладача іноземної мови у Жидачівському професійному ліцеї по сумісництву з 05.11.2001 року по 01.07.2003 року та прийняти рішення про вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 454,0 гривень (чотириста п'ятдесят чотири) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сасевич О.М.