справа № 380/15974/21
27 вересня 2021 року м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 у Львівській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо зміни базового місяця ( місяця підвищення тарифних ставок окладів) для нарахування індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, при обчисленні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 18.01.2018 року провести донарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи правила, зазначені у абзаці 4 пункту 5 Порядку №1078.
Також в позовній заяві позивач зазначає, що має право на звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Так, пункт 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір закріплює дві категорії справ, за позовні вимоги у яких позивачі звільняються від сплати судового збору, а саме: про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
При цьому законодавство не звільняє особу від обов'язку щодо сплати судового збору в справах за іншими позовними вимогами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18) дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 607/14495/16-ц.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Тобто, Верховний Суд прийшов до висновку, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позовної заяви фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З позовної заяви вбачається, що така містить дві позовні вимоги немайнового характеру, за яку позивач має сплатити судовий збір в сумі 1816,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, у відповідності до ч.1 ст.169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 у Львівській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб: подання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Суддя Гавдик З.В.