справа № 380/2538/21
24 вересня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивачки від 10 серпня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/2538/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивачка - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області від 29 вересня 2020 року № 212388 про застосування адміністративно-господарського штрафу;
- судові витрати віднести на сторону відповідача. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 2270,00 грн., професійної правничої допомоги в сумі 1600,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 212388 від 29 вересня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270,00 грн. сплаченого судового збору.
У позовній заяві позивачка зазначила, що попередній орієнтовний розрахунок суми витрат на правничу допомогу становить 1600,00 грн. Повідомила, що документальне підтвердження додатково понесених судових витрат буде надано з урахуванням вимог частини 7 статті 139 КАС України. З огляду на викладене, суд у рішенні від 04 серпня 2021 року зазначив, що питання щодо стягнення таких витрат буде вирішуватися судом після надання позивачкою відповідних доказів.
19 серпня 2021 року від представника позивачки через канцелярію суду надійшла заява від 10 серпня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/2538/21. Указана заява мотивована тим, що у рішенні від 04 серпня 2021 року у справі № 380/2538/21 суд частково вирішив питання щодо судових витрат в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2270,00 грн. сплаченого судового збору. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд жодного рішення не приймав. Представник позивачки зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатила Адвокатському об'єднанню «Галицька правнича група» грошові кошти за надання правничої допомоги у справі № 380/2538/21 на загальну суму 1600,00 грн., що відповідно до статті 132 КАС України відносяться до судових витрат.
З огляду на викладене, просить суд:
- прийняти додаткове рішення у справі № 380/2538/21, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 1600,00 гривень;
- розгляд цієї заяви провести без участі заявника та його представника.
Вирішуючи заяву представника позивачки від 10 серпня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/2538/21, суд виходить з наступного.
Особливості ухвалення додаткового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог вказаної норми представник позивачки подав до суду:
1. Копію договору № 1/0510 від 05 жовтня 2020 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Галицька правнича група» (Адвокатське об'єднання) (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Правову допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням Клієнт оплачує в гривнях, що вважається гонораром (винагородою) Адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги і поверненню не підлягає (пункт 5.1 Договору).
Строки сплати винагороди, яка оплачується Клієнтом Адвокатському об'єднанню за надання Клієнту правової допомоги (крім послуг, визначених у підпунктах 5.2.1 - 5.2.3 цього Договору), порядок її оплати (погоджена вартість 1 (однієї) години роботи, абонентська плата, тощо) і порядок оплати (авансування, оплата за результатом, тощо) погоджується Сторонами у Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною) (пункт 5.2 Договору.
Розмір винагороди за правову допомогу, визначену у пункті 4.3 цього Договору, Клієнт оплачує у загальному порядку після підписання та погодження сторонами відповідних актів, на підставі окремого рахунку, протягом 5 днів з моменту його надання (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 Договору).
Підставою для сплати винагороди, накладних витрат (фактичних видатків) та інших платежів за цим Договором є рахунок на оплату, що готується та передається Клієнту Адвокатським об'єднанням (пункт 5.4 Договору).
2. Копію додаткової угоди № 1 від 05 жовтня 2020 року до Договору № 1/0510 про надання правової допомоги від 05 жовтня 2020 року, відповідно до пункту 2 якої Сторони узгодили, що винагорода за надану правову допомогу Клієнту сплачується фактично за виконану роботу, з розрахунку 500,00 грн. за 1 (одну) годину роботи, без ПДВ.
3. Копію додаткової угоди № 2 від 15 жовтня 2020 року до Договору № 1/0510 про надання правової допомоги від 05 жовтня 2020 року.
4. Копію протоколу доручення № 2 до Договору № 1/0510 про надання правової допомоги від 05 жовтня 2020 року.
5. Копію Рахунку на оплату № 240 від 17 грудня 2020 року сума до сплати за надані послуги згідно якого становить 1600,00 грн.
6. Копію акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 104 від 14 квітня 2021 року загальна вартість робіт (наданих послуг) відповідно до змісту якого становить 1600,00 грн.
7. Звіт до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 104 від 14 квітня 2021 року згідно Протоколу доручення № 2 від 19 жовтня 2020 року до Договору про надання правової допомоги № 1/0510 від 05 жовтня 2020 року зі змісту якого слідує, що адвокат надав позивачці такі види послуг: вивчення, аналіз законодавства, судової практики - 0,10 хв.; вивчення, аналіз доказів у справі - 0,10 хв.; виготовлення позовної заяви у цій справі - 2,00 год.; виготовлення додатків до позовної заяви - 0,10 хв.; виготовлення відповіді на відзив на позовну заяву - 0,50 хв.; загальні витрати часу - 3,20 год.
8. Копію платіжного доручення № 276 від 14 квітня 2021 року відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатила на рахунок отримувача - Адвокатського об'єднання «Галицька правнича група» 1600,00 грн., призначення платежу: оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 212388 від 29 вересня 2020 року на суму 17000,00 грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
Дослідивши надані представником позивачки докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (за Договором № 1/0510 про надання правової допомоги від 05 жовтня 2020 року) у розмірі 1600,00 грн. суд дійшов висновку, що такі витрати є співмірними по відношенню до складності справи та повністю відповідають обсягу виконаних представником позивачки робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Крім того, суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № №826/841/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивачки від 10 серпня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки 1600,00 грн. понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 143, 252, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Заяву представника позивачки від 10 серпня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/2538/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне додаткове рішення складено 24 вересня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.