справа № 380/4078/20
17 вересня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представника позивача Козіна В.М.
представника відповідача Посисень І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Витязь груп-Україна” до Інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Веліахмедова Бориса Заїдовича, Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, скасування припису, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Витязь груп-Україна” код ЄДРПОУ 40047730, місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Верховинна, 80-б, кв. 93 (далі - позивач; ТзОВ “Витязь груп-Україна”) до Інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Веліахмедова Бориса Заїдовича (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8), Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідача) (код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8), в якій позивач, з урахуванням заяви від 04.11.2020, просить:
- визнати протиправними дії посадової особи Головного управління Держпраці у Львівській області інспектора праці Веліахмедова Бориса Заїдовича щодо проведення інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю “Витязь груп-Україна”;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ/ФС від 06.05.2020, винесену начальником Головного управління Держпраці у Львівській області, згідно з якою на товариство з обмеженою відповідальністю “Витязь груп-Україна” накладено штраф у розмірі 613990 грн;
- скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЛВ 11350/462/АВ/П від 10.03.2020, складений посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області.
Ухвалою від 01.06.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 09.06.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 09.06.2020 суд відмовив у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Витязь груп-Україна” про забезпечення позову.
Ухвалою від 19.10.2020 суд заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Витязь груп-Україна” про забезпечення позову задовольнив частково. Зупинив стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 06.05.2020 № ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ/ФС, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №63182116, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/4078/20. В решті заяви відмовив. Вказана ухвала постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 залишена без змін.
Ухвалою від 03.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор не надав копії відповідного направлення та не вніс запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування. ОСОБА_1 , який отримав примірник направлення на проведення інспекційного відвідування, не є уповноваженою особою ТзОВ “Витязь груп-Україна” щодо отримання документів від інспектора. Місце та час складення акта від 25.02.2020 №ЛВ11350/462/ПД/НД не відповідають часу та місцю проведення інспекційного відвідування, зазначеному в ньому. Також в такому відсутні відомості коли і кому з керівництва ТзОВ “Витязь груп-Україна” вручено вимогу про надання документів. Позивач вважає, що відсутність оприлюдненого уніфікованого акта на веб-сайті Держпраці є підставою для недопуску до проведення інспекційного відвідування. Відповідач не надав позивачу відеоматеріалів інспекційного відвідування, чим позбавив можливості ознайомитися з усіма матеріалами інспекційного відвідування та своєчасно подати необхідні документи та зауваження на акт перевірки.
Щодо суті виявлених порушень позивач вказав на те, що між ТзОВ “Витязь груп-Україна” та працівниками укладено договори про надання послуг та додаткові угоди до них, а тому вимоги трудового законодавства на них не поширювались, що свідчить про безпідставність висновку відповідача про використання ТзОВ “Витязь груп-Україна” незадекларованої праці найманих працівників.
03.07.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що копія направлення від 24.02.2020 №0595 разом з вимогою про надання документів №ЛВ11350/462/ПД від 25.02.2020 вручені 25.02.2020 під час інспекційного відвідування ОСОБА_1 для передачі директору Мицику Ф.Г., про що свідчить власноруч проставлений підпис ОСОБА_1 .
Що стосується працівників, які нібито проходили стажування, то відповідач зазначив, що такі не були студентами вищого або учнями професійно-технічного навчального закладу, також було відсутнє направлення на стажування від центру зайнятості, а тому ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не можуть вважатись стажистами у відповідності до вимог чинного трудового законодавства. Представник відповідача вважає, що всі договори про надання послуг подані разом з позовною заявою та укладені 03.02.2020, в той час як працівники, що зафіксовані за виконанням трудової функції охоронця, в усних поясненнях, що фіксувалися засобами відеозйомки, вказують, що працюють у ТзОВ “Витязь груп-Україна” охоронниками, а не надають послуги вибіркового децентралізованого аудиту ризиків, а також працюють згідно з графіком, а не на власний ризик за договорами, тобто є підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку. Представник відповідача вважає, що представлені договори не передбачають досягнення будь-яких кількісних результатів, що підлягають виміру у фізичних величинах, не встановлюють обсягу робіт, які необхідно виконати. Цього не вказано і в актах прийому-передачі наданих послуг. Більше того, законом для здійснення охоронної діяльності встановлено укладення саме трудового договору, а не цивільно-правового договору із суб'єктом господарювання.
На думку відповідача, безпідставними є також доводи позивача про відсутність оприлюдненого на офіційному веб-сайті уніфікованої форми акта, оскільки такий опублікований на сайті ще 01.12.2015 (дата оновлення 03.06.2019). Крім цього, у додатках на зауваження до акта інспекційного відвідування від 10.03.2020 №ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ додано диск до акта №ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ від 10.03.2020, які разом із супровідним листом від 01.04.2020 № 4015/4/04.4-09 скеровано на адресу ТзОВ “Витязь груп-Україна”.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача ГУ Держпраці у Львівській області позовні вимоги заперечила, просила суд у задоволенні таких відмовити повністю.
У судове засідання Інспектор праці Головного управління Держпраці у Львівській області Веліахмедов Борис Заїдович не з'явився.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника ГУ Держпраці у Львівській області, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Інспектори праці Головного управління Держпраці у Львівській області відповідно до направлення № 0595 від 24.02.2020 на проведення інспекційного відвідування у ТзОВ “Витязь груп-Україна” на підставі наказу № 0595-П від 24.02.2020 провели інспекційне відвідування ТзОВ “Витязь груп-Україна”, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 10.03.2020 №ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині фактичного допуску до роботи 13-ьох працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також за результатами проведеного інспекційного відвідування винесено припис про усунення виявлених порушень від 10.03.2020 №ЛВ11350/462/АВ/П, в якому позивачу надано строк до 10.04.2020 для усунення виявлених порушень законодавства.
06.05.2020 начальник Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхова О.О. на підставі акта інспекційного відвідування від 10.03.2020 №ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ прийняла постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ/ФС (далі - оскаржена постанова), якою за порушення частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 613990,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV.
Згідно з частиною першою статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
У частині першій статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 823).
В абзаці першому пункту 2 вказаного Порядку визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підстави проведення інспекційного відвідування викладені у пункті 5 Порядку № 823, згідно з яким таке проводиться на підставі:
1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 вказаного пункту;
4) рішення суду;
5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
6) інформація:
ДПС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;
- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
8) доручення Прем'єр-міністра України;
9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
10) запит народного депутата України;
11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
Суд встановив, що підставою для видачі наказу “Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТзОВ “Витязь груп-Україна” від 24.02.2020 № 0595-П слугувала заява фізичної особи від 30.01.2020, щодо якої порушено правила трудових відносин.
У пункті 8 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Суд встановив, що направлення від 24.02.2020 № 0595 отримав охоронник ТзОВ “Витязь груп-Україна” ОСОБА_1 25.02.2020 о 13:50 год., який представився уповноваженою особою ТзОВ “Витязь груп-Україна”.
Крім цього, в адвокатському запиті від 26.02.2020 № 1 адвоката Сироватченка М.А., який здійснює захист та представництво інтересів ТзОВ “Витязь груп-Україна” на підставі договору про надання правової допомоги від 26.02.2020 № 1, зазначено, що представника ТзОВ “Витязь груп-Україна” не ознайомлено із підставою проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю. Вказане спростовує доводи позивача про проведення інспекційного відвідування за відсутності його представника.
Тобто під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці виконав вимоги пункту 8 Порядку №823 та надав представнику позивача направлення від 24.02.2020 № 0595.
У цьому контексті, суд критично оцінює аргументи позивача про невнесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування, оскільки позивач на надав доказів наявності такого журналу.
З приводу посилання позивача на абзац третій частини п'ятої статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, згідно з яким суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених вказаною статтею (посвідчення (направлення) та службове посвідчення), суд вказує таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” зазначені у частині четвертій вказаної статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому вказаним Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 вказаного Закону.
З аналізу наведеного положення видно, що дотримання частини п'ятої статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” не є обов'язковим при проведенні державного нагляду (контролю), а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Відповідно до підпункту 3 пункту 13 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:
- відсутності службового посвідчення;
- коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування;
Суд акцентує увагу на тому, що позивач не скористався правом недопуску до проведення інспекційного відвідування, а тому суд не бере до уваги його доводи про відсутність оприлюдненої уніфікованої форми акта інспекційного відвідування.
Згідно з підпунктами 2, 7 пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
У пункті 11 Порядку № 823 вказано про те, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Суд встановив, що під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці вручено вимогу про надання документів від 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД, якою зобов'язано керівника ТзОВ “Витязь груп-Україна” Мицика Ф.Г. надати до 09:00 год 28.02.2020 документи, необхідні для проведення заходу державного контролю.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 823 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 вказаного Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 вказаного Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
У зв'язку з ненеданням позивачем на вимогу від 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД документів, інспектором праці Валіахмедовим Б.З. складено акт про неможливість інспекційного відвідування від 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД/НД. У цьому контексті, суд зауважує, що технічна помилка в даті, зазначена на першій сторінці такого акта - 25.02.2020 замість 28.02.2020, не свідчить про протиправність такого. Крім цього, на сторінці 4 такого акта вказано правильну дату - 28.02.2020.
З приводу доводів позивача щодо неотримання директором ТзОВ “Витязь груп-Україна” вимоги про надання документів від 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД суд зазначає таке.
Суд встановив, що вимогу про надання документів від 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД вручено ОСОБА_1 для передачі керівнику ТзОВ “Витязь груп-Україна” Мицику Ф.Г.
Суд звертає увагу на адвокатський запит від 26.02.2020 № 1 адвоката Сироватченка М.А., який здійснює захист та представництво інтересів ТзОВ “Витязь груп-Україна” на підставі договору про надання правової допомоги від 26.02.2020 № 1, в якому зазначено, що ТзОВ “Витязь груп-Україна” отримало від ГУ Держпраці у Львівській області вимогу про надання документів 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД.
Таким чином, вказане спростовує доводи позивача про неотримання ним вимоги про надання документів 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД, та підтверджує правомірність акта про неможливість інспекційного відвідування від 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД/НД.
Відповідно до пунктів 16-18 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Як встановив суд, за результатами проведеного інспекційного відвідування у ТзОВ “Витязь груп-Україна” складено акт інспекційного відвідування від 10.03.2020 №ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині фактичного допуску до роботи 13-ьох працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також за результатами проведеного інспекційного відвідування винесено припис про усунення виявлених порушень від 10.03.2020 №ЛВ11350/462/АВ/П, в якому позивачу надано строк до 10.04.2020 для усунення виявлених порушень законодавства.
Суд відхиляє аргументи позивача про ненадання йому відеоматеріалів інспекційного відвідування, оскільки листом від 01.04.2020 № 4015/4/04.4-09 відповідач скерував на адресу позивача (підтверджується описом вкладення і квитанцією про відправлення від 01.04.2020) відповідь на зауваження до акта інспекційного відвідування від 10.03.2020 №ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ, до якої долучено матеріали, зафіксовані засобами фото- та відеотехніки на диску DVD-R №11350/462/ПД/НД/АВ від 10.03.2020.
Враховуючи наведені висновки, суд вважає, що відповідач інспектор праці Веліахмедов Борис Заїдович провів інспекційне відвідування у ТзОВ “Витязь груп-Україна” з дотриманням вимог Порядку № 823.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій посадової особи Головного управління Держпраці у Львівській області інспектора праці Веліахмедова Бориса Заїдовича щодо проведення інспекційного відвідування ТзОВ “Витязь груп-Україна” є безпідставною та не підлягає до задоволення.
У пункті 25 Порядку № 823 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
У зв'язку з виявленими порушеннями позивачем частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, відповідач прийняв оскаржену постанову.
Відповідно до частин першої, третьої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В оскарженій постанові зазначено, що 25.02.2020 інспекторами праці здійснено вихід за фактичними адресами місць здійснення господарської діяльності ТзОВ “Витязь груп-Україна”: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Стрийська, буд. 30; м.Львів, вул. В. Великого, буд. 58; м. Львів, проспект В. Чорновола. буд. 16і.
За адресою: АДРЕСА_1 , інспектори праці за виконанням трудової функції охоронника зафіксували наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
В усних поясненнях, що зафіксовані засобами відеозйомки, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 повідомили, що працюють у ТзОВ “Витязь груп-Україна”. Зокрема, ОСОБА_4 вказав, що працює у ТзОВ “Витязь груп-Україна” майже 2 роки, з графіком роботи 2 дні через 2, отримує заробітну плату 2 рази на місяць. ОСОБА_1 вручено вимогу про надання документів, оскільки він представився уповноваженою особою (окрім того, приймав працівників на проходження стажування - з усних пояснень ОСОБА_2 ).
ОСОБА_2 повідомив, що проходить четвертий день стажування у ТзОВ “Витязь груп-Україна”, у разі проходження якого буде працевлаштований, не укладав жодних договорів, працює по графіку, заповнив лише анкету. ОСОБА_3 - проходить стажування у ТзОВ “Витязь груп-Україна”, у разі проходження якого буде працевлаштований, працює з графіком роботи 2 дні через 2.
За адресою: АДРЕСА_2 , інспектори праці за виконанням трудової функції охоронника зафіксували наступних осіб: ОСОБА_5 (начальник охорони), ОСОБА_6 (старший зміни, працює протягом трьох років з графіком 1 доба через дві), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Всі охоронці працюють з графіком роботи 2 дні через 2 з 8-00 до 23-00.
В усних поясненнях, що зафіксовані засобами відеозйомки, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , повідомили, що працюють у ТзОВ “Витязь груп-Україна” охоронниками.
За адресою: АДРЕСА_3 і, інспектори праці за виконанням трудової функції охоронника зафіксували наступних осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
В усних поясненнях, що зафіксовані засобами відеозйомки, ОСОБА_9 пояснив, що працює у ТзОВ “Витязь груп-Україна” 5-й місяць. ОСОБА_10 (старший зміни, працює з січня 2020 року). ОСОБА_12 працює 1,5 місяці, ОСОБА_13 і ОСОБА_11 повідомили, що працюють у ТзОВ “Витязь груп-Україна”. Вказані особи працюють позмінно.
У цьому контексті, суд зазначає, що у відповідності до підпункту 6 пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”. Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
З наведених положень вбачається, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на те, що диск з відеофіксацією проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТзОВ “Витязь груп-Україна” є електронною копією, яка засвідчена електронним цифровим підписом, суд вважає такий доказ належним та допустимим.
Суд наголошує на тому, що під час проведення інспекційного відвідування цивільно-правові договори, акти прийому-передачі наданих послуг не пред'являлись відповідачу, та не повідомлялось про їх наявність, вимога про надання документів 25.02.2020 №ЛВ11350/462/ПД позивачем не виконана, про що складено акт про неможливість інспекційного відвідування від 25.02.2020 № ЛВ11350/462/ПД/НД.
Більше того, позивач не згадав про такі договори й у зауваженнях до акту інспекційного відвідування 27.03.2021.
Такі документи позивач подав лише разом із позовною заявою.
Дослідивши такі договори, суд встановив, що ТзОВ “Витязь груп-Україна” уклало з: ОСОБА_1 договір про надання послуг № 6/Л від 03.02.2020, ОСОБА_14 договір про надання послуг № 12/Л від 03.02.2020, ОСОБА_7 договір про надання послуг № 3/Л від 03.02.2020, ОСОБА_5 договір про надання послуг № 4/Л від 03.02.2020, ОСОБА_4 договір про надання послуг № 7/Л від 03.02.2020, ОСОБА_3 договір про надання послуг № 8/Л від 03.02.2020, ОСОБА_13 договір про надання послуг № 11/Л від 03.02.2020, ОСОБА_2 договір про надання послуг № 9/Л від 03.02.2020, ОСОБА_6 договір про надання послуг № 1/Л від 03.02.2020, ОСОБА_11 договір про надання послуг №13/Л від 03.02.2020, ОСОБА_9 договір про надання послуг № 14/Л від 03.02.2020, ОСОБА_8 договір про надання послуг № 2/Л від 03.02.2020, ОСОБА_12 договір про надання послуг № 15Л від 03.02.2020.
Суд зазначає, що всі вказані договори про надання послуг за своїм змістом є ідентичними.
Так, відповідно до пункту 1.1. вказаних договорів виконавець зобов'язується надати замовнику (ТзОВ “Витязь груп-Україна”) послуги вибіркового децентралізованого аудиту ризиків операційної діяльності торгівельної мережі “Ашан” в обсязі і на умовах передбачених таким договором та відповідними додатками до нього, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. У пункті 8.1. таких договорів зазначено, що дія договору припиняється за рішенням однієї із сторін, з попереднім письмовим повідомленням іншої сторони за п'ятнадцять календарних днів до можливої дати розірвання.
До кожного договору сторони уклали акт прийому-передачі наданих послуг, зміст яких є ідентичним.
Так, у пункті 1 таких актів зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв послуги, а саме: здійснено вибірковий децентралізований аудит ризиків операційної діяльності торгівельної мережі “Ашан” за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; м. Львів, проспект В. Чорновола. буд. 16і, відповідно до технічного завдання з 03.02.2020 до 01.05.2020 та надано звіти у кількості 12 штук.
Згідно з пунктом 2 таких актів узгоджена сторонами винагорода виконавця склала 9600,00 грн.
З приводу аргументів відповідача про те, що законом для здійснення охоронної діяльності встановлено укладення суб'єктом господарювання із фізичними особами саме трудового договору, а не цивільно-правового договору, то суд зазначає таке.
У додатку “А” класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженому Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, а саме у розділі 5 передбачено професії “охоронник”, “охоронець” за кодом 5169.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТзОВ “Витязь груп-Україна” є діяльність приватних охоронних служб.
Відповідно до понятійного апарату Закону України “Про охоронну діяльність” від 22.03.2012 № 4616-VI (тут і надалі у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):
- суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії;
- персонал охорони - працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня.
У статті 5 вказаного Закону визначено, що суб'єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги:
1) охорона майна громадян;
2) охорона майна юридичних осіб;
3) охорона фізичних осіб.
Суд встановив, що МВС України видало ТзОВ “Витязь груп-Україна” ліцензію на охоронну діяльність від 04.11.2015 №1355.
Умови залучення громадян до охоронної діяльності передбачені у статті 11 Закону України “Про охоронну діяльність”.
Так, відповідно до частини першої вказаної статті персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом господарювання та подали документи, що вони:
1) не перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії;
2) не мають непогашеної чи незнятої судимості за скоєння умисних злочинів;
3) не мають обмежень, встановлених судом щодо виконання покладених на них функціональних обов'язків;
4) не мають обмежень за станом здоров'я для виконання функціональних обов'язків;
5) зареєстровані за місцем проживання в установленому законодавством порядку.
Згідно з частинами другою-п'ятою статті 11 Закону України “Про охоронну діяльність” фахівець з організації заходів охорони та працівники, задіяні до роботи на пункті централізованого спостереження, повинні відповідати вимогам частини першої цієї статті, мати рівень освіти, визначений ліцензійними умовами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і в установлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, терміни та порядку підвищувати рівень кваліфікації.
Персонал охорони виконує функції з охорони майна за обов'язкової наявності на його одязі ознак належності до відповідного суб'єкта охоронної діяльності згідно з його статутними документами.
Персонал охорони під час виконання функціональних обов'язків повинен мати при собі посвідчення з підписом керівника суб'єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, яка належить до персоналу охорони, дата видачі і термін дії посвідчення та міститься фотокартка особи, якій видано посвідчення.
Суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний забезпечувати дотримання законодавства в організації та функціонуванні охорони, прийомі на роботу персоналу охорони, в організації правил носіння відповідного одягу та розпізнавальних знаків, а також в оснащенні засобами оборони та індивідуального захисту.
З матеріалів фото фіксації проведення інспекційного відвідування, наявних у матеріалах справи, вбачається, що згадані особи мали при собі карточки (бейджики), в яких міститься фотокартка особи, зазначено прізвище, ім'я, по батькові особи, посада охоронника, а також печатка ТзОВ “Витязь груп-Україна”.
Крім цього, на уніформі таких осіб наявні ознаки належності до суб'єкта охоронної діяльності - ТзОВ “Витязь груп-Україна”, а саме нашивка, на якій вказано “служба охорони” ВИТЯЗЬ-ГРУП.
У матеріалах справи також наявні: Інструкція з охорони праці для охоронника, який несе службу на посту по охороні гіпермаркету АШАН-Південний, Інструкція щодо дії працівників охорони ТзОВ “Витязь груп-Україна” з попередження терористичних проявів під час несення служби по охороні об'єктів, затверджені директором ТзОВ “Витязь груп-Україна” ОСОБА_15 у 2018 році. Також у матеріалах справи знаходиться витяг, в якому вказано про права, обов'язки та відповідальність персоналу охорони ТзОВ “Витязь груп-Україна”.
Враховуючи наведені обставини, проаналізувавши в сукупності зміст таких документів, а також дослідивши пояснення вказаних осіб, наданих під час проведення інспекційного відвідування, суд погоджується із аргументами відповідача про виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 функцій охоронників.
Відтак з огляду на положення частини першої статті 11 Закону України “Про охоронну діяльність”, з вказаними фізичними особами мали бути укладені трудові договори, а не цивільно-правові.
Надаючи оцінку доводам відповідача про трудовий характер правовідносин між позивачем та вказаними фізичними особами, суд зазначає таке.
Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України.
Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Дослідивши зміст цивільно-правових договорів від 02.03.2020, укладеними ТзОВ “Витязь груп-Україна” з фізичними особами, суд з'ясував, що їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Працівники повинні були виконувати певні трудові функції (з охоронної діяльності) відповідно до визначеного основного виду діяльності ТзОВ “Витязь груп-Україна” - діяльність приватних охоронних служб. При цьому, в укладених трудових угодах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).
Суд наголошує на тому, що охоронна діяльність, яка здійснюється фізичними особами (охоронниками/охоронцями) не спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а пов'язана із самим процесом праці, має триваючий характер, не закінчується фактом надання послуги, що є характерним для трудових функцій.
Як встановив суд, зазначені у договорах обов'язки виконавців відповідають обов'язкам працівників за професіями, що належать до Національного класифікатора професій ДК 003:2010 затвердженому Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, охоронник, охоронець (код КП 5169) та підлягають під дію трудового законодавства, тобто їх можуть виконувати лише штатні працівники підприємства.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 17.12.2020 у справі №160/1179/19.
Таким чином, на переконання суду, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , а відтак і необхідність укладення трудового договору.
Суд також враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.
Крім цього, шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.
Суд погоджується із аргументами відповідача про те, що допуск до роботи працівника, який в розумінні законодавства не є стажером ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є студентами вищого або учнями професійно-технічного навчального закладу, з якими укладено договір про проходження стажування, а також відсутнє направлення на стажування від центру зайнятості), є фактичним допуском до роботи без укладення трудового договору, виходячи з такого.
Статтею 29 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки. У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Підзаконним актом, що регулює відносини у сфері стажування є постанова Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013, якою затверджено порядок укладення договору про стажування та типову форму договору.
Відтак, законодавство визначає порядок та механізм укладання студентами вищих та учнями професійно-технічних навчальних закладів з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання договорів про стажування.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказані особи не є стажерами в розумінні наведених положень чинного законодавства, а тому з ними повинні укладатись відповідні трудові договори.
Отже, порушення ТзОВ “Витязь груп-Україна” вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України шляхом допуску ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 до роботи без укладення трудових договорів, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу встановлені відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладені висновки, суд вважає, що припис про усунення виявлених порушень № ЛВ 11350/462/АВ/П від 10.03.2020 та постанова Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ11350/462/ПД/НД/АВ/ФС від 06.05.2020 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, що свідчить про їх правомірність.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю “Витязь груп-Україна” до Інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Веліахмедова Бориса Заїдовича, Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, скасування припису, - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 27 вересня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.