справа №380/36/21
з питань забезпечення позову
24 вересня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» про забезпечення позову, інші особи які можуть отримати статус учасника справи: (відповідач) Червонорадська міська рада Львівської області про порушення прав, свобод та інтересів,
встановив:
Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення 11-ї сесії Червоноградської міської ради восьмого скликання від 16.09.2021 року №734 «Про надання дозволу на відключення від систем централізованого опалення та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень»;
- заборонити уповноваженим особам Червоноградської міської ради у будь- який спосіб вчиняти будь-які дії щодо надання витягів з рішення 11-ї сесії Червоноградської міської ради восьмого скликання від 16.09.2021 року №734 «Про надання дозволу на відключення від систем централізованого опалення та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень».
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що є очевидними ознаки протиправності рішення 11-ї сесії Червоноградської міської ради восьмого скликання від 16.09.2021 року №734 «Про надання дозволу на відключення від систем централізованого опалення та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень». Вказує, що Споживачі обмежені в часі для реалізації Рішення № 734 від 16.09.2021 р. та відключення від систем централізованого опалення, адже відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП. (п. 8 розділ III Наказу 169) Отримавши витяг з Рішення № 734 від 16.09.2021 р. споживачі безконтрольно, самовільно та хаотично здійснюють втручання в систему централізованого опалення з метою відключення квартири від ЦО та створюють аварійні ситуації під час початку опалювального сезону, що перешкоджає постачанню теплової енергії до інших квартир багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО. Таким чином, на думку заявника, під час прийняття вказаного Рішення № 734 від 16.09.2021 р. орган місцевого самоврядування не керувався нормативно-правовими актами, що регулюють та визначають процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі:
-існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
-захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Тому, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглянувши заяву про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих правових підстав для задоволення вищевказаної заяви, оскільки у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Окрім того, варто врахувати й те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі. Тобто, забезпечивши позов у спосіб, визначений заявником, останній втратить інтерес до розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 та у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 640/3277/19.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а вжиттям таких заходів забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст.150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» про забезпечення позову- відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали.
Суддя Грень Н.М.