про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду
28 вересня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/5296/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Грищенко Ганни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії,
До Луганського окружного адміністративного суду 27 вересня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Грищенко Ганни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії.
Вирішуючи питання щодо прийняття справи до свого провадження та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що вказану адміністративну справу подано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду помилково.
Відповідно до частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Так, дослідженням доданої до адміністративного позову копії паспорта ОСОБА_1 встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Однак, згідно з довідкою від 15 травня 2019 року № 3006-5000125224 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Як визначено частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Тобто, адреса реєстрації позивача, зазначена в паспорті: АДРЕСА_1 , є адресою покинутого місця її проживання.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
На підставі частини першої статті 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Отже, позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилась з м. Ровеньки, с. Ясенівське та фактично проживає у м. Київ з підстав, визначених статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». До теперішнього часу обставини, визначені статтею 1 вказаного Закону, тривають, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання позивача у м. Київ.
Крім того, оглядом матеріалів справи встановлено, що відповідачем по справі є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тобто місцезнаходженням відповідача є м. Київ, зареєстрованим в установленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача також є АДРЕСА_3 .
Таким чином суд дійшов висновку, що дана справа територіально підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва, як за встановленим законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, так і за місцем знаходження відповідача.
Тобто в даному випадку позивач дійшов помилкового висновку про наявність альтернативної територіальної підсудності, оскільки матеріали справи свідчать про виключну територіальну підсудність даної справи Окружному адміністративному суду міста Києва.
Пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України встановлено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (частини перша, друга статті 30 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 171 КАС України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Частиною першою статті 318 КАС України визначено, що рішення, прийняте судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності адміністративних справ, зважаючи, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого адміністративного суду, суд дійшов висновку про необхідність передати адміністративну справу за підсудністю.
Керуючись статтями 20, 25, 29, 241, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративну справу за позовом адвоката Грищенко Ганни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії, передати на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.О. Пляшкова