27 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4078/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 роки;
- зобов'язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку (вул. Маяковського, 10, м. Краматорськ, Донецької обл., 84333, код 14323534) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р. При проведенні розрахунку суми індексації грошового забезпечення встановити базовий місяць січень 2008 року.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період за період з 2016 року по лютий 2018 року.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі (а.с.27-33). Відповідач вказує, що у Міністерства оборони України, у межах наявного фінансового ресурсу, не було можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016-2018 роках. Також відповідач наголошує на тому, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" належить до повноважень відповідача, індексацію не було нараховано та виплачено позивача, а тому вимога щодо визначення базового місяця є передчасною.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити вимоги та зазначив, що не заперечує проти позиції відповідача що встановлення місяця підвищення (базового місяця), відноситься до його компетенції ( а.с.37-41).
Представником відповідача подано заперечення в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ( а.с.46-52).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 31.03.2021 №65 позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 31 березня 2021 року (а.с.16).
Перед звільненням з лав Збройних Сил України позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.02.2021 щодо нарахування та виплат індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р. з встановленням базового місяця - січень 2008 року ( а.с.13).
Відповідач листом від 22.02.2021 відмовив позивачу у виплаті індексації за вказаний період.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ (далі за текстом - Закон №2017) визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону №2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ (далі за текстом - Закон №1282).
Відповідно до абз.2 ст.1 Закону №1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
З огляду на зміст ст.2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
Так, статтею 4 Закону №1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.6 Закону №1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (далі за текстом - Порядок №1078).
Відповідно до абз.5 п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація має обов'язковий характер та проводиться за наявності підстав визначених Законом №1282 відповідно до Порядку №1078.
Згідно з абз.1-6 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
З огляду на пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, підставою для не нарахування суми індексації є збільшення грошових доходів внаслідок підвищення тарифних ставок (окладів). Натомість, з огляду на абз.5 п.5 Порядку №1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів), сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р. відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплачувати позивачу суми індексації грошових доходів.
Обґрунтовуючи підстави невиплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідач у відзиві вказує на відсутність відповідного державного фінансування.
Суд враховує, що положеннями Закону №1282 та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. При цьому виплата індексації не ставиться такими нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.
У п.23 рішення від 08.11.2005 р. у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також, суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Тобто реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок також міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі №825/874/17 та від 19.07.2019 р. №240/4911/18 (провадження №К/9901/12055/19).
З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є безпідставними та до уваги судом не приймаються.
Позивач уважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Системний аналіз приписів Закону №1282-XII та Порядку №1078, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Тобто, визначення та нарахування суми індексації за певний період належить до дискреційних повноважень відповідача.
У постановах від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19 і від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 Верховний Суд дійшов аналогічного висновку, який з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Так, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права.
Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
З наведеного видно, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У спірних правовідносинах індексація з 09.03.2016 по 28.02.2018 р. включно не була нарахована та виплачена позивачеві.
Питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування відповідно до норм Порядку №1078 та Закону №1282-XII покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця відсутні.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням вихідних величин для такого обрахунку.
Визначення базового місяця належить до виключної компетентності відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснення його розрахунку, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача, а тому належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду, у випадку невиконання зазначеного обов'язку відповідача є зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Оскільки в період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р. відповідач протиправно не провів нарахування і виплату індексацію грошового забезпечення позивача, то в цій частині позовні вимоги підлягають задоволеню, у зв'язку із чим відповідача слід зобов'язати здійснити відповідні дії.
В межах таких дій із нарахування і виплати індексації підлягає вирішення відповідачем питання щодо визначення розрахунку із застосуванням відповідних положень Закону №1282-XII та Порядку №1078 у редакціях, чинних за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р., в тому числі в частині визначення "базового місяця".
Виходячи із вказаного, суд вважає належним способом захисту прав позивача зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р.
Відтак, враховуючи вищенаведені обставини справи та норми матеріального права, суд приходить до висновку задоволенням вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р., зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації - АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (вул. Маяковського, буд. 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 24289666) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 роки.
Зобов'язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018 р.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун