28 вересня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/4882/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради (вул. Шевченка, 109, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, рнокпп про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;
- стягнути з Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 (немайнову) шкоду в розмірі 5000 грн..
Обґрунтовуючи вимоги представник позивача зазначив, що у 2021 р. після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 набув право на допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", але відповідачем протиправно нараховано та виплачено грошову допомогу у меншому розмірі.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не має права на спірну виплату, позаяк відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ця допомога виплачується у розмірах, визначених Урядом України у межах бюджетних призначень за законом про Державний бюджет України. На виконання цього положення закону, Уряд України 08.04.2021 прийняв постанову №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", на підставі якої позивачеві здійснено виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1491 грн. Положення цієї постанови є діючими, не змінювались, не скасовувались, неконституційними не визнавались, а тому відсутні правові підстави здійснювати перерахунок та виплату допомоги.
Ухвалою судді 19 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Відповідачем видана, позивачу довідка від 26.05.2021 №185, що ним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" у квітні поточного року отримано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн., згідно списків головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Не погодившись з розміром виплаченої допомоги, позивач ініціював розгляд судом даного спору.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни, як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пільги часникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтями 12, 13 вказаного Закону.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-XIV статті 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10. 1993 р. № 3551-XII було доповнено частинами четвертими (відповідно до Закону України від 04.07.2002 р. N 52-IV, частини п'яті) наступного змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.", "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.".
Підпунктом "б" підпункту 1 пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 №107-VI згадані вище норми права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Поряд із цим, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII, розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким зокрема було передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма діяла з 01.01.2015.
27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) від 22.10. 1993 р. № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020 ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, Кабінетом Міністрів України 08.04.2021 прийнято постанову №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Тобто, Кабінет Міністрів України у постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється в розмірі 1491,00 грн., а саме у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача його суб'єктивного права на отримання допомоги у розмірі визначеному Законом.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Критерії законності волевиявлення (як рішення, так і діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення адміністративного органу, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
Таким чином, із врахуванням висновків, викладених у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 року у зразковій справі №440/2722/20, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу разової грошової допомоги відповідачу до 5 травня 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у вказаному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації спричиненої моральної шкоди, суд виходить із того, що обов'язок доказування спричинення моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звернулась із позовом.
Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 9, частини третьої статті 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між оскаржуваною бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною та достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не визначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представником позивача подано заяву про розгляд питань про розподіл судових витрат після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог ( а.с.15).
Суд зазначає, що предметом справи є ненарахування та невиплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до п. 20 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на викладене, дана справа має ознаки малозначної.
В той же час, згідно матеріалів справи 27.04.2021 між позивачем та Адвокатським бюро "Андрія Гулого" укладений договір № 516 про надання правничої допомоги .
Представником позивача надано до суду детальний опис робіт ( наданих послуг, виконаних адвокатом від 10.07.2021, відповідно до якого позивачу надана правнича допомога у формі консультацій, вивчення спірних правовідносин, узгодження правової позиції, підготовка та відправка адвокатських запитів, перевірки інформації по реєстрам, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, відправлення позовної заяви поштою вартістю 2500 грн. (за десять годин витраченого часу).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що її доводи обґрунтовані протиправністю ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Вказана обставина не є унікальною, є предметом дослідження у багатьох судових рішеннях з даного питання та не потребує значного часу на дослідження нормативно - правових актів.
Зважаючи на викладене, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що для надання консультацій, опрацювання законодавства та формування позовної заяви фахівцю у галузі права достатньо не більше двох годин.
Також судом встановлено, що кількість аркушів адміністративної справи на момент ухвалення рішення суду складає 38 сторінок.
На стадії подання позову позивачем до суду першої інстанції подано 17 сторінок, та виготовлено приблизно ж стільки сторінок для відповідача.
З огляду на наведене, можна узагальнити, що кількість сформованих додатків до позовної заяви становить менше 22 аркушів.
За цих обставин, суд вважає, що для виготовлення копій документів достатньо п'ятнадцяти хвилин, що становить 0, 25 години.
Доказів підготовки та відправки адвокатських запитів, перевірки інформації по реєстрам представником позивача до суду не надано.
Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн., що, на думку суду, є співмірним та відповідає складності малозначної справи.
З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи приписи частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку що витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 000 грн.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивача звільненено від сплати судового збору (а.с.10).
Керуючись ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнитизадовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ 03197641).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник