28 вересня 2021 року м. Київ № 320/7955/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу,
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (далі - позивачка, приватний виконавець) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1) та Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач 2), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України від 07.04.2021, оформлене протоколом № 57, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності приватного виконавця № 0365 від 10.06.2019) дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1490/7 від 07.05.2021 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України від 07.04.2021, оформлене протоколом № 57, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності приватного виконавця № 0365 від 10.06.2019) дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами, всупереч нормам чинного законодавства та судової практики під час винесення оскаржуваних рішень, не враховано, що отримавши заяву та виконавчий документ, в яких адреса реєстрації боржника зазначена в Кіровоградській області, а фактичне місце проживання в місті Києві, у приватного виконавця відсутні підстави для повернення виконавчого документа з підстав його пред'явлення не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Зазначає, що оскільки у заяві про примусове виконання виконавчого напису № 8899 від 05.04.2020, вчиненим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. та у самому виконавчому написі вказано місце проживання боржника місто Київ, приватний виконавець була зобов'язана відкрити виконавче провадження.
Позивачка також вказує, що у поданні Міністерства юстиції України не визначається висновок про очевидне порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 Закону України «Про виконавче провадження» чи Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Зокрема, в поданні не зазначається про безумовно правильний алгоритм дій виконавця - чи має приватний виконавець обов'язково відмовляти у прийнятті до виконання виконавчого документа, який пред'явлено до виконання за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, яке не співпадає з місцем його реєстрації. Вказує на відсутність будь-яких роз'яснень чи рекомендацій, які видаються Міністерством юстиції України.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка зазначає про відсутність єдності судової практики у цих питаннях. Вказує, що в провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 380/9335/20, яка є аналогічною до правовідносин, які склалися у даному випадку.
Окрему увагу позивачка звертає, що протокол № 57 є невмотивованим і в частині обрання виду дисциплінарного стягнення, оскільки не зрозумілим залишається той факт, чому до приватного виконавця не було застосовано інший вид дисциплінарного стягнення, зокрема попередження. Вказує також, що під час вирішення питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності в основу, здебільшого, покладено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/3148/20 від 25.08.2020, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, яким визнано протиправною і скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62207883 від 29.05.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 відмовлено представнику відповідачів у розгляді справи в порядку загального позовного провадження.
19.08.2021 до суду від представника відповідачів надійшли матеріали проведеної перевірки та додаткові матеріали по справі.
Від представника відповідачів 26.08.2021 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідачі позов не визнали, заперечували проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. За результатами позапланової перевірки Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) складено довідку і встановлено, що приватним виконавцем ОСОБА_1 при відкритті виконавчого провадження № 62207883 порушено вимоги частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 та частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016, а саме відкрито виконавче провадження поза межами виконавчого округу, в якому здійснює свою діяльність позивачка. Оскільки, місце реєстрації боржника - фізичної особи в даному виконавчому проваджені не розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, остання не мала підстав для прийняття виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса) до виконання та відкривати виконавче провадження. Також у відзиві на позовну заяву зазначається, що факт порушення приватним виконавцем вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 та частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. У зв'язку з цим, у Міністерства юстиції України були всі підстави для внесення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
У відзиві на позовну заяву відповідачі звертають увагу на те, що під час засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців також досліджувалась судова практика з приводу розгляду Верховним Судом справ за аналогічними правовідносинами. Відповідачі також спростовують твердження позивачки щодо відсутності мотивів для прийняття рішення Дисциплінарною комісією приватних виконавців, оскільки процедура розгляду подання була дотримана, рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців оформлене протоколом засідання № 57, враховано обставини, які мають суттєве значення, для обрання виду дисциплінарного стягнення. Відповідачі вказують, що Міністерство юстиції України як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо введення в дію рішень Дисциплінарної комісії приватних виконавців, діяв на підставі, в межах та у спосіб визначених законодавством повноважень.
30.08.2021 від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої остання не погоджується з викладеними у відзиві аргументами відповідачів і зазначає, що приймаючи рішення щодо прийняття чи неприйняття до виконання виконавчого документу протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення - строк, який передбачений для вирішення питання про повернення виконавчого документа без прийняття - буде порушено норму частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа. Окремо звертає увагу, що у справі № 380/7775/20, в якій 31.03.2021 винесено постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суддею Шевцовою Н.В. висловлено окрему думку. Також вказує на неспівмірність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до вчинених правопорушень.
14.09.2021 від відповідачів надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких, останні звертають увагу, що під час прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарною комісією було враховано обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого проступку, наявність наслідків та факт застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року, а саме: рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани; рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.12.2020, яким застосовано до приватного виконавця дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць. Зазначили, що вчинення приватним виконавцем вказаного порушення змусило сторону виконавчого провадження звертатися до суду за відновленням порушеного права та могло завдати останньому значної моральної та матеріальної шкоди, що полягає у понесенні витрат на судовий збір та правничу допомогу, а також використання значних моральних зусиль для доведення своєї правоти.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
25.06.2019 між громадянином України ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Голованівським РВ УМВС України 29.12.1997, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (код ЄДРПОУ: 40071779, 01024, місто Київ, вулиця Басейна, 6) укладено договір споживчого кредиту № 592313-А на суму 8000 гривень на строк 30 календарних днів.
Додатковою угодою № 1 від 24.07.2019 до договору споживчого кредиту № 592313-А строк користування кредитом продовжено на 10 днів.
15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис.
У виконавчому написі зазначено, що стягнення звернуто до громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце роботи невідоме, який є боржником за кредитним договором № 592313-А від 25.06.2019, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (код ЄДРПОУ: 40071779), правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 40071779-16 від 12.09.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ:41717584, місце знаходження: 01042, місто Київ, Новопечерський провулок, 19/3, корпус 2, офіс 9), який є стягувачем.
Загальна сума, що підлягає стягненню 19184 грн. 00 коп.
21.04.2020 (вх. № 8393 від 29.05.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» звернулось до приватного виконавця ОСОБА_1 із заявою про примусове виконання рішення - виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за № 8899 від 15.04.2020 про стягнення з боржника коштів у розмірі 19184 грн. 00 коп.
У заяві стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника, вказавши адресу: АДРЕСА_3 .
29.05.2020 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62207883 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт на все рухоме майно боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 22102 грн. 40 коп.
Також, 29.05.2020 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника у наступних банківських установах: АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», ПАТ «ОТП Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «УкрСиббанк», АТ «Альфа-Банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику - ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 22102 грн. 40 коп.
29.05.2020 направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України з метою перевірки майнового стану боржника.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України боржник - ОСОБА_2 отримує дохід в Кіровоградській обласній організації профспілки працівників зв'язку Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» та Кіровоградській дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта».
13.07.2020 приватним виконавцем винесено три постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які направлено до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» та Кіровоградської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/3148/20 від 25.08.2020, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 визнано протиправною і скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62207883 від 29.05.2020.
19.11.2020 приватним виконавцем винесено постанови про скасування процесуального документу, якими скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2020, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 29.05.2020, постанову про мінімальний розмір витрат виконавчого провадження від 29.05.2020, постанову про арешт майна боржника від 29.05.2020, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інша доходи боржника від 13.07.2020.
19.11.2020 приватним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.
30.12.2020 (вх. № С-275 від 05.01.2021) ОСОБА_2 подано скаргу, в тому числі, на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1
За результатами позапланової невиїзної перевірки Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) складена довідка від 12.02.2021, згідно з якою приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження № 62207883 порушено вимоги частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 та частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016. По іншим питанням, порушеним у скарзі ОСОБА_2 , порушень вимог законодавства перевіркою не встановлено.
24.03.2021 Міністерством юстиції України внесено подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 .
У висновках подання зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження № 62207883 приватним виконавцем порушено вимоги:
- пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016;
- пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016;
- частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 та частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016.
На засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців 07.04.2021 розглянуто подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за результатами позапланової невиїзної перевірки, яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_2 .
За результатами розгляду вирішено подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності задовольнити та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Відповідно до пункту 28 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 № 3791/5 до протоколу додано чотири окремі думки члена Дисциплінарної комісії приватних виконавців Соломка О.В. (в тому числі і щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 ).
Наказом Міністерства юстиції України від 07.05.2021 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.04.2021, оформлене протоколом № 57, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 та про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачами рішень, позивачка звернулась до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
До обов'язків виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
За приписами частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Таким чином, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу, в якому такий приватний виконавець здійснює діяльність.
У цьому випадку, оскільки боржником є фізична особа, місцем виконання виконавчого напису є зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника.
При цьому суд зазначає, що приписи частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII стосовно можливості прийняття приватним виконавцем виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника стосуються виконавчих документів, боржником в яких є юридична особа.
Зважаючи на те, у виконавчому документі зазначено місце реєстрації фізичної особи - боржника, яке знаходиться на території Кіровоградської області, тобто не в межах виконавчого округу, в якому здійснює діяльність позивачка, вона не мала підстав для прийняття виконавчого документу до виконання через те, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, та відкривати виконавче провадження.
В цьому випадку виконавець мав повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, як це передбачено пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Доводи позивачки, що оскільки виконавець повинен не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому прийняття чи неприйняття до виконання виконавчого документа протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення будуть свідчити про порушення частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII визнаються судом необґрунтованими та безпідставними, і є довільним тлумаченням норм законодавства.
З приводу зазначення у виконавчому документі як місця реєстрації боржника, яке знаходиться в Кіровоградській області, так і місця фактичного проживання - місто Київ, тобто місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва, а тому порушення відсутні, суд також визнає необґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті якого:
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться, зокрема, до паспорта громадянина України.
У той же час, відповідно до пункту 3 Правил № 207, реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Тобто, саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи повинно вважатися місцем проживання для цілей визначення місця виконання рішення приватним виконавцем.
У зв'язку з цим, суд доходить висновку, що приватним виконавцем прийнято виконавчий документ поза місцем розташування її виконавчого округу.
Отже, приватний виконавець повинна була повернути виконавчий документ стягувачу з підстав його пред'явлення не за місцем його виконання.
Твердження позивачки, що у виконавчому написі нотаріуса вказано і місце реєстрації, і місце проживання боржника, а тому приватний виконавець була зобов'язана прийняти до виконання виконавчий документ, вважаються судом хибними з вищенаведених підстав.
Правомірність вчинення виконавчого напису нотаріуса не є предметом розгляду даної справи, однак суд звертає увагу, що в силу пункту 1.4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.
У виконавчому написі, окрім іншого, вказується найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб) (пункт 4 Глави 16 вказаного Порядку).
Як зазначено вище, місце проживання фізичної особи - боржника це його зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, тобто відомості, які внесені, зокрема у паспорт громадянина. Місцезнаходження стосується виключно юридичних осіб.
З яких підстав нотаріусом вказано і адресу реєстрації боржника у встановленому законом порядку - Кіровоградська область, і фактичну адресу місце проживання - місто Київ, матеріали справи не містять і судом не встановлено.
Щодо невмотивованості та необґрунтованості рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлених протоколом № 57, суд зазначає наступне.
В силу пункту 2 частини третьої статті 34 Закону № 1403-VIII позапланові перевірки проводяться на підставі: письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності (частини шоста та сьома цієї статті).
Відповідно до статті 37 Закону № 1403-VIII приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 38 Закону № 1403-VIII визначає, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця, зокрема, є: 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків;
У статтях 39 та 40 Закону № 1403-VIII закріплено, що Дисциплінарної комісія приватних виконавців, 1) розглядає подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.
Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п'яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії.
Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії. (частини сьома - дев'ята статті 39 № 1403-VIII).
Процедура розгляду питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності регламентована статтею 40 Закону № 1403-VIII та Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 № 3791/5 (далі - Положення № 3791/5).
Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.
У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності:
1) зобов'язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності;
2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги;
3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Відповідно до пунктів 16 та 18 Положення № 3791/5 рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом десяти робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.
Протокол засідання Дисциплінарної комісії має містити перелік присутніх на засіданні осіб та їх електронні адреси, порядок денний, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Дисциплінарною комісією рішення.
У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається вид дисциплінарного стягнення, який застосовано до приватного виконавця.
Згідно зі статтею 21 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) догана;
3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
4) припинення діяльності приватного виконавця.
Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Із витягу з протоколу № 57 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.04.2021 вбачається, що під час прийняття рішення бралось до уваги, що рішенням від 16.09.2020 до приватного виконавця ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, рішенням від 08.12.2020 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності на один місяць, рішенням від 05.03.2021 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Суд зауважує на тому, що рішення від 08.12.2020 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності було оскаржено позивачкою у судовому порядку і станом на 07.04.2021 (день прийняття оскаржуваного рішення, оформленого протоколом № 57), рішення у справі № 640/31368/20 винесено не було (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі 640/31368/20 про задоволення позовних вимог, винесено 25.05.2021, законної сили не набрало). Рішення від 16.09.2020 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани також було оскаржено позивачкою у судовому порядку, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 640/25853/20 про задоволення вимог позивачки набрало законної сили 08.06.2021. Рішення від 05.03.2021 про застосовування дисциплінарного стягнення у вигляді догани було оскаржено приватним виконавцем до Київського окружного адміністративного суду, ухвалою від 01.07.2021 було відкрито провадження в адміністративній справі № 320/6848/21.
Однак очевидним є, що станом на 07.04.2021 були наявні факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року, рішення у справах № 640/31368/20 та 640/25853/20 законної сили не набрали. А рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021 ще не було оскаржено у судовому порядку.
Тим більше, як встановлено судом зі скарги боржника ОСОБА_2 , останній звертає увагу, що 16.04.2020 приватним виконавцем ОСОБА_1 також було відкрито виконавче провадження № 61849367, де місце проживання боржника - ОСОБА_2 вказано вже: АДРЕСА_4 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду подання Міністерства юстиції України Дисциплінарною комісією приватних виконавців були враховані обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
У зв'язку з викладеним, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України від 07.04.2021, оформлене протоколом № 57, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани відсутні.
Як наслідок, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1490/7 від 07.05.2021 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України від 07.04.2021, оформлене протоколом № 57, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани також не підлягає задоволенню.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також враховуючи відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачки, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог цього позову та відсутність правових підстав для його задоволення.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що прийняття оскаржуваних рішень відбулось на підставі діючого законодавства, у межах наданих повноважень, та у визначений законами України та іншими нормативно-правовими актами спосіб, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а твердження позивачки не підтвердились наданими доказами.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачкою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи спростовані фактичними обставинами справи.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору у випадку відмови у позові.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ; фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 71-А) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) та Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Шевченко А.В.