25 серпня 2021 року № 320/3105/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Витвицького О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому позивач просить:
- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 044 824,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.10.2010 №1113 позивач звільнений зі служби відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я). Наказом Укрероруху від 25.10.2010 №594/о та наказом Харківського регіонального структурного підрозділу від 01.11.2010 №514/л звільнений з посади заступника директора з використання повітряного простору Харківського РСП. Зазначеними наказами визначена вислуга років у Збройних Силах України 32 роки 02 місяця.
Проте, при здійсненні розрахунку йому не було сплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі №320/7904/20 було зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 267 440,00 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 рішення було залишено без змін. На виконання зазначеного судового рішення 26.02.2021 відповідач здійснив виплату зазначеної грошової допомоги за мінусом 1,5% військового збору у розмірі 263 428,40 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ «Райффайзен Банк Ававль».
Проте, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 3 044 824,3 грн відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
26 травня 2021 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закону) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 вищезазначеного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стягнена сума має разовий характер та відповідно до зазначених норм закону, одноразова грошова допомога не підлягає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких здійснюється компенсація.
Посилання позивача на статті 116 та 117 КЗпП як підставу для виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, на думку відповідача, є недоцільним та необґрунтованим, оскільки дані статті передбачають відповідальність роботодавця лише щодо несвоєчасної виплати працівнику тих виплат, що входять до структури (фонду) заробітної плати. У свою чергу, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби носить разовий характер та не є основною, додатковою заробітною платою чи іншоб заохочувальною або компенсаційною виплатою, тому чіткий перелік даних виплат зазначений у розділі 2 Інструкції зі статистики заробітної плати.
У судовому засіданні 25.08.2021 позивач підтримав позовну заяву з підстав, викладених у ній. Представний відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як встановлено судом, наказом Міністра оборони України від 15 жовтня 2010 року №1113 позивач звільнений з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з посади заступника директора Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25 жовтня 2010 року №594/о позивач звільнений з посади заступника директора з використання повітряного простору Харківського РСП Украероруху у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» частини шостої (за станом здоров'я) з вислугою років у ЗС: календарна - 32 роки 02 місяці, пільгова - 34 роки 06 місяців.
Наказом Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01.11.2010 №514/л позивача звільнено з посади заступника директора з використання повітряного простору Харківського РСП Украероруху у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» частини шостої (за станом здоров'я) з 02.11.2010.
У подальшому позивач звернувся із заявою від 06.07.2020 на ім'я в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.
Листом від 14.08.2020 №1-23.2/8244/20 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України відмовилоа позивачу в задоволенні заяви.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги порушеним, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі №320/7904/20 було зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 267 440,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 рішення було залишено без змін.
На виконання зазначеного судового рішення 26.02.2021 відповідач здійснив виплату зазначеної грошової допомоги за мінусом 1,5% військового збору у розмірі 263 428,40 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ «Райффайзен Банк Ававль».
Позивач вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Крім того, ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На момент звільнення грошове забезпечення позивача становило 16 715,00 грн.
У 2010 році позивач отримав винагороду за підсумками роботи за 2009 рік у розмірі 12 697 грн, що підтверджується довідкою Украероруху №10.1-1-1105/1 від 08.12.2010.
1/12 винагорода за підсумками роботи за 2009 рік становить 1 058,08 грн (12 697,00 грн : 12 міс).
Для розрахунку середньоденного заробітку взято грошове забезпечення у розмірі 17 773,08 грн (16 715,00 грн +1 058,98 грн).
Оскільки позивач звільнений 02.11.2010, для розрахунку середньоденного заробітку взято робочі дні за останні два місяці, тобто період з 02.09.2010 по 02.11.2010, що становить 44 робочі дні.
Середньоденний заробіток за два місяці становить 807,86 грн (17 773,08 грн х 2 : 44)
Позивач вважає, що оскільки він був звільнений з підприємства 02.11.2010, а виплата була здійснена підприємством 26.02.2021, то підприємство затримало розрахунок позивачу на 3 769 днів, а тому повинно сплатити 3 044 824,34 грн (807,86 грн х 3 769 днів).
У зв'язку з наявною заборгованістю позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991р. №2011-ХII (з наступними змінами і доповненнями, надалі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата допомоги при звільненні військовослужбовців з військової служби також гарантована частиною першою ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-XII (з наступними змінами і доповненнями, далі - Закон № 2262-XII), якою встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з вимогами абз. 4 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Водночас, відповідно до вимог абз. 5 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Крім того, ст. 9 Закону № 2262-XII встановлено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частина четверта). Особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали (частина п'ята).
Отже, зміст наведених положень Закону № 2011-XII та Закону № 2262-XII дає підстави дійти висновку, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, здійснюється лише у разі їх звільнення зі служби безпосередньо з посад, займаних в цих органах, із залишенням на військовій службі.
Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 15 жовтня 2010 року №1113 позивач звільнений з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з посади заступника директора Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25 жовтня 2010 року №594/о позивач звільнений з посади заступника директора з використання повітряного простору Харківського РСП Украероруху у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» частини шостої (за станом здоров'я) з вислугою років у ЗС: календарна - 32 роки 02 місяці, пільгова - 34 роки 06 місяців.
При звільненні позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу, у зв'язку з цим він звернувся до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі №320/7904/20 було зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 267 440,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 рішення було залишено без змін.
На виконання зазначеного судового рішення 26.02.2021 відповідач здійснив виплату зазначеної грошової допомоги за мінусом 1,5% військового збору у розмірі 263 428,40 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ «Райффайзен Банк Ававль».
Позивач вважає, що оскільки він був звільнений з підприємства 02.11.2010, а виплата була здійснена підприємством 26.02.2021, то підприємство затримало розрахунок позивачу на 3 769 днів, а тому повинно сплатити 3 044 824,34 (807,86 грн х 3769 днів), виходячи з грошового забезпечення на момент звільнення.
Із урахуванням наведеного, суд зазначає наступне.
Законом №2011-XII та Законом №2262-XII не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Суд звертає увагу, що законодавець у цій статті вжив словосполучення «всіх сум, що належать йому від підприємства». У контексті цієї адміністративної справи це означає, що при звільненні повинна бути одночасно виплачена і одноразова грошова допомога.
Частиною 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд бере до уваги, що спір у справі стосується не розміру належних позивачу сум, оскільки відповідач оспорює саме відсутність підстав для їх виплати, а не розмір таких виплат.
Судом встановлено, що 02.11.2010 позивач звільнений з посади заступника директора з використання повітряного простору Харківського РСП Украероруху у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» частини шостої (за станом здоров'я) з вислугою років у ЗС: календарна - 32 роки 02 місяці, пільгова - 34 роки 06 місяців., тоді як, фактичний розрахунок (виплату одноразової грошової допомоги) проведено 26.02.2021.
Суд зауважує, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців Збройних Сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2018 в справі № 806/533/16 (К/9901/6911/18).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі наведеного, суд вбачає наявність, передбачених чинним законодавством, обставин для стягнення заборгованості на користь позивача компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 3 044 824,34 гривні.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, адреса: а/с 115, аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08301) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 044 824,34 (три мільйони сорок чотири тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 34 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.