27 вересня 2021 року Справа № 280/6998/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.06.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію про втраті годувальника та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 , яка йому була нарахована на день смерті у розмірі 20711,83 грн., та виплатити її з часу звернення за переведенням на таку пенсію з 18.06.2021.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що вона з липня 2018 року отримує пенсію за віком у розмірі 2229,96 грн. 18.06.2021 позивач як дружина померлого ОСОБА_2 , що отримував пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації, звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника. Однак у виплаті позивачу пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії, яку отримував на час настання смерті померлий годувальник їй відмовлено. Вказану відмову позивач вважає протиправною та просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії яку отримував на час настання смерті померлий годувальник з дня звернення. Додаткові пояснення щодо предмету позову позивачем надано у відповіді на відзив (вх.. №52388 від 10.09.2021).
Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив 07.09.2021 за вх.№51552. Зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається в розмірі 50% пенсії за віком (по Закону №1058) померлого годувальника. З урахуванням обставин, викладених у відзиві у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6998/21. Призначено судове засідання без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне. ОСОБА_1 з 15.07.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком.
З матеріалів справи слідує, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 06.02.1981 серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 з 07.12.1999 призначено пенсію за вислугу років (льотний склад) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до рішення №923270125110 від 24.06.2019 ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії, відповідно до якого розмір з з 01.12.2019 складає 16380 грн.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що свідчить Свідоцтво про смерть від 22.04.2021 серії НОМЕР_3 .
18.06.2021 позивач поштою направила відповідачу заяву про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника померлого чоловіка. До заяви додано копії документів: паспорту, ідентифікаційного коду завника; піспорту годувальника; свідоцтва про укладення шлюбу; свідоцтва про смерть; лист Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради «Про інформацію» від 24.05.2021; лист Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради «Про інформацію» від 08.06.2021; заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування та відкриття поточного рахунку.
Як слідує з матеріалів адміністративного позову, 29.06.2021 позивачем на особистому прийомі у спеціаліста Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було написано нову заяву про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до фотокопії вказаної заяви містяться власноручні записи позивача: «Я заявниця ОСОБА_1 забираю свою заяву як помилкову. / 29.06.2021. / /підпис»
Листом від 01.07.2021 за вих. №0800-0207-8/44459 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направило на адресу позивача Повідмлення про прийняття рішення про відмову в перерахунку пенсії від 30.06.2021 стосовного звернення від 29.06.2021.
Позивач вважає відмову відповідача у призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 % фактично одержуваної її чоловіком пенсії протиправною, в зв'язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з Законом №1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:
- солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
- накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- система недержавного пенсійного забезпечення.
Основна частина населення отримує пенсію за солідарною системою, оскільки накопичувальна система, ще не функціонує в повній мірі, а недержавна система пенсійного забезпечення залишається не дуже популярною серед населення.
Солідарна система базується на виплаті пенсій і наданні соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів частини 1 статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_3 , - незалежно від тривалості страхового стажу.
Слід зазначити, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п.1 ч.2 ст. 36 Закон №1058-IV).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка досягла пенсійного віку (т.т. є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника).
Разом з тим, в силу частини 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. Тобто, передбачено розрахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника здійснювати з пенсії за віком, яку померлий чоловік позивача в дійсності не отримував на день смерті.
Матеріалами справи підтверджується, що померлий чоловік позивачки отримував пенсію за вислугу років, призначену йому з 07.12.1999 року як працівнику льотного складу цивільної авіації відповідно до положень ст.51 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перераховану при його житті з 24.06.2019 у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму.
При цьому, суд бере до уваги, що померлому чоловіку позивачки пенсія за віком ніколи не призначалася.
Зокрема, померлий чоловік позивачки на час смерті отримував пенсію за вислугу років, призначену йому з 07.12.1999 як працівнику льотного складу цивільної авіації відповідно до положень ст.51 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому, пенсія за віком за його життя не обчислювалася і не виплачувалася, відповідно такої пенсії за віком померлий чоловік позивачки ніколи не отримував.
Нам думку суду, виходячи з системного аналізу чинного пенсійного законодавства (Законів №1788-ХІІ і №1058-ІV), можна дійти висновку, що пенсія за віком та пенсійне забезпечення за вислугу років мають однакову правову природу є конституційним правом на соціальний захист.
За загальновизнаним правилом «пенсією» вважається регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини: досягнення пенсійного віку, за вислугу років, інвалідності, смерті годувальника.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, суд зазначає, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для відмови позивачці у призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зокрема, пенсійне законодавство, в тому числі Закон №1058-IV, не містять в собі норм, які б надавали підстави відповідачу здійснювати обчислення чи перерахунок пенсії після смерті будь-якої особи, або право на розрахунок розміру пенсії за віком померлому, яку останній за життя не отримував.
Тому, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача стосовно можливості отримання позивачкою пенсії по втраті годувальника тільки внаслідок розрахунку пенсії за віком померлого годувальника.
В даному випадку, з урахуванням приписів абзацу 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, який прийнятий пізніше Закону №1788-XII та яким чітко встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу (пенсії), який мав годувальник на час настання смерті.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у справі №636/2100/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21612/18), зокрема, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).
У чинному законодавстві передбачено призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за документами пенсійної справи померлого годувальника, тому беззаперечним є факт того, що позивач може скористатись своїм правом на обчислення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за матеріалами пенсійної справи померлого чоловіка.
При цьому, пенсійний орган в свою чергу, при обчисленні позивачці пенсії по втраті годувальника зобов'язаний брати до уваги пільговий стаж льотчика по Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", та визначати пенсію по втраті годувальника позивачу виходячи з розміру пенсії померлого годувальника, яку він отримував на день смерті з огляду на положення ч. 1 ст. 74 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою чітко визначено, що сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника, що узгоджується з приписами абзацу 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає про відсутність підстав для відмови позивачці в переведенні її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (відмова викладена в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2021).
Щодо посилання відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивачем відкликано заяву про переведення на інший вид пенсії від 18.06.2021, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується відкликання заяви від 29.06.2021. Заява від 18.06.2021 є поданою та не відкликаною.
Щодо дати призначення пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Згідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З врахуванням викладених норм, суд зазначає, що оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звернення за призначенням пенсії надійшло у червні 2021 року, відтак пенсія у зв'язку з втратою годувальника повинна бути призначена з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме з 21.04.2021.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести позивачку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті, та виплачувати таку пенсію з часу звернення позивачки до відповідача, а саме з 21.04.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності його дій/рішенью.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу допомогу суд зазначає наступне.
27.04.2021 між Адвокатським обєднанням «ЮРЛЮКССЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено Договір №СН/2021 про надання правової допомоги.
Відповідно до розрахунку (попередній) суми судових витра професійна правнича допомога становить: 02.08.2021 - консультація, аналіз документів та складання адміністративного позову складає 3000 грн.
Згідно Акту завершення етапу робіт за договором про надання правової допомоги від 02.08.2021 адвокатом надано наступні послуги: 02.08.2021 консультація, аналіз документів та складання адміністративного позову - вартість складає 3000 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №53 від 02.08.2021 позивачем сплачено кошти у розмірі 3000 грн.
Згідно Акту завершення етапу робіт за договором про надання правової допомоги від 07.09.2021 адвокатом надано наступні послуги: 07.09.2021 відповідь на відзив - вартість складає 1500 грн.
Згідно квитанції до прибуткового ордеру №63від 07.09.2021 позивачем сплачено кошти у розмірі 1500 грн.
Згідно пунктами 1,2,3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
Відповідно до підпункту 1-5 до статті 134 КАС України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії", відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. "Суд висловлює сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах". Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Данілов проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як зазначено у частині 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не надано заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлені на користь позивача в рахунок відшкодування витрати на правничу допомогу у справі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4500 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.06.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію про втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 , яка йому була нарахована на день смерті у розмірі 20711,83 грн., та здійснити її нарахування та виплату з 21.04.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 вересня 2021 року.
Суддя О.О. Артоуз