27 вересня 2021 року Справа № 280/8004/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70; код ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.09.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі - відповідач), відповідно до якого представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008);
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі зазначеної соціальної виплати, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХIV з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), тобто у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплаченої суми), а саме 15645,00 грн.
Ухвалою суду від 06.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.
21.09.2021 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за 2020 рік.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить із наступного.
Згідно частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач, зокрема, просить зобов'язати відповідача здійснити йому виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі соціальної виплати, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХIV з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), тобто у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплаченої суми).
Так, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані». Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).
Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
В даному випадку, суд наголошує на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якої в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.
Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
В той же час, суд зауважує, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (стаття 17-1 Закону №3551-XII).
Тобто, Законом №3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.
При цьому, суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 розглядаючи справу №607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
У постанові від 06.05.2018 по справі №389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження №К/9901/18757/18) Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17,та від 06.05.2018 по справі №389/1042/17, шестимісячний строк звернення позивача до суду із позовом про виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік сплив 30.03.2021.
В той же час, до суду позивач звернувся 28.08.2021(згідно поштового штампу), тобто з пропуском строку визначеного частиною другою статті 122 КАС України.
Доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався 20.07.2021 з моменту отримання відповідача суд вважає безпідставними, оскільки отримання вказаної відповіді не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, позивач в поданій заяві не наводить.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи також не містять.
Незнання позивача про встановлений законом шестимісячний строк звернення для захисту порушених прав у спірних правовідносинах та відсутність юридичної освіти не є поважною причиною пропуску звернення до суду з позовом.
Отже, за наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права, а відтак, станом на 23.09.2021 недоліки позовної заяви ОСОБА_1 не усунуті.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до положень статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, за правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві зокрема у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За правилами частини п'ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, оскільки заява позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою, суд вважає за необхідне на повернути позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) та зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі зазначеної соціальної виплати, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХIV з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), тобто у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплаченої суми), а саме 6800,00 грн.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) та зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі зазначеної соціальної виплати, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХIV з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), тобто у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплаченої суми), а саме 6800,00 грн., - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною восьмої статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена.
Суддя М.С. Лазаренко