Справа № 953/13122/20 Головуючий суддя І інстанції Колесник С.А.
Апеляційне провадження № 33/818/262/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
22 вересня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 01 вересня 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 15.04.2008 року ВРЕР № 2 ГУМВСУ м. Харків,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 30.07.2020 о 15:00 год. в м. Харкові по вул. Шевченко, буд. 98-А, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем SEAT IBIZA д/н. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху України.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що наданий інспектором поліції Зубахіним Є.В. до матеріалів справи відеозапис події не містить доказів про проведення огляду на виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а також не містить свідчень свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння.
Зазначає, що ніяких наркотичних засобів він ніколи не вживав та має заборону лікаря щодо вживання алкоголю і наркотичних речовин у зв'язку з перенесеною хворобою у 2019 році (Виписка додається), відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у відділенні цілодобової експертизи алкогольного та наркотичного сп'яніння КНП"ОНД", так як інспектором ОСОБА_5 наявність ознак наркотичного сп'яніння у нього не було встановлено у законний спосіб.
ОСОБА_1 вказує, що у протоколі не зазначено, що йому у зв'язку з відмовою пройти тестування на стан наркотичного сп'яніння видавалось направлення до закладу охорони здоров'я для проведення огляду. В протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначені ознаки наркотичного сп'яніння.
Апелянт також посилається на те, що судом не були досліджені усі обставини справи та, в супереч вимог ст. 272, 279 КУпАП, суд не допитав як свідка інспектора поліції ОСОБА_5 , не викликав та не допитав як свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , з огляду на його заперечення, які він зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення, а також при розгляді справи у судовому засіданні. Судом не враховані його доводи при ухваленні судового рішення та не надано належної оцінки наданого відеозапису. Протокол про адміністративне правопорушення ДПР 18№516827 від 30.08.2020 року не зазначений в постанові суду, як доказ скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та не був належним чином досліджений судом під час розгляду справи, у зв'язку з чим, на думку апелянта, зазначений протокол взагалі судом як доказ не вивчався, а тому не може бути належним та допустимим доказом по справі.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відеозапис з портативної відеокамери інспектора поліції Зубахіна Є.В. не можна вважати належним доказом по справі, оскільки долучений до матеріалів справи відеозапис не є цільним відеофайлом, що є порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, що в свою чергу дає підстави вважати зазначений відеозапис неналежним доказом по справі. Також його не було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу, про проведення зйомки на портативний відео регістратор, що також є підставою (в сукупності) для скасування протоколу про скоєння адміністративного правопорушення.
В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не з'явився. На адресу, зазначену в апеляційній скарзі, направлялась судова повістка, однак вона повернулася до суду, оскільки ОСОБА_1 відсутній за вказаною адресою (арк.38, 39, 40). Під час спроби повідомити телефонограмою на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , який зазначений в його апеляційній скарзі, оператором мобільного зв'язку повідомлено, що абонент не обслуговується за вказаним номером (арк.41). 20.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено телефонограмою про місце, дату та час апеляційного розгляду (арк.42), але ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав, що свідчить про свідоме ігнорування обов'язку щодо явки в суд за викликом.
При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 01.09.2020 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань , користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та інспектора Зубахін Є.В. (арк. 27-43), але останні в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим суд вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі та без участі апелянта, який без поважних причин не прибув в судове засідання, з урахуванням доводів, які містяться в апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови за апеляційними доводами ОСОБА_1 , апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення (арк.1), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння (арк.3), письмові пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (арк.7, 8) та наявний в матеріалах справи відеозапис (арк.4).
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у відповідного лікаря фахівця в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків (арк.1).
В свої письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що не згоден з діями працівників поліції, оскільки вони не встановлювали ознак наркотичного сп'яніння у нього, а тому у них не було підстав направляти на огляд. Також зазначив, що від проходження експертизи не відмовлявся, але їхати нікуди не хотів (арк.1, 6).
Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису (арк. 4) вбачається, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у Харківському обласному наркотичному диспансері.
Згідно ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, доводи ОСОБА_1 щодо недопустимості доказу - відео з нагрудної камери патрульного поліцейського з тієї підстави, що останнім не роз'яснювалося ОСОБА_1 , що ведеться відеозапис, є безпідставними. Окрім цього, самим ОСОБА_1 не оскаржувалися дії працівників поліції в порядку передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вбачається, що вони 30.07.2020 року були присутні при тому, як водій ОСОБА_1 відмовився від пропозиції працівників поліції пройти огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у відповідного лікаря фахівця.
Згідно п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Відповідно до п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідність.
Поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він керував транспортним засобом, після чого його зупинили працівники поліції.
З відомостей відеозапису з бодікамер працівника поліції, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції неодноразово повідомляли ОСОБА_1 причини його зупинки та наявні у нього ознаки наркотичного сп'яніння, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, але ОСОБА_1 в присутності двох свідків останній відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. Сам ОСОБА_1 пояснював, що він підвіз двох осіб, після чого був запинений працівниками поліції (арк. 4).
Крім того, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП вбачається, що огляд осіб на стан наркотичного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я, що узгоджується із вимогами п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Також, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що ними був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та в присутності двох свідків останній відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, про що складений відповідний протокол, що повністю відповідає вимогам вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснення свідків, які були відібрані під час його складання. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об'єктивність. Тому, апеляційний суд не може погодитись з апеляційними доводами апелянта, оскільки в такий спосіб вбачається спроба ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що до матеріалів справи долучено компакт диск на якому міститься тринадцять фрагментів відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, які між собою мають певний проміжок часу, що на думку апелянта свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу, порушили принцип безпреривності її застосування, то суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Між тим, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а такожстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання ОСОБА_1 на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 01 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков