Справа № 612/660/20 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1807/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне знищення або пошкодження майна
28 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року відносно ОСОБА_9 , -
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тимофіївка Близнюківського району Харківської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та такого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покладено на ОСОБА_9 такі обов'язки:
1.періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Згідно вироку? 15.07.2020 року близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходячись на території власного домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке межує з територією домоволодіння ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до будівлі сінника, що знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_8 , де діючи з умислом направленим на вчинення злочину, з метою умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу, з надуманих мотивів, шляхом занесення відкритого джерела вогню за допомогою сірників, підпалив бокову частину шиферної будівлі сінника, в результаті чого, під час пожежі, в приміщенні сінника було спалено 250 тюків сіна лугового вагою 20 кг кожен врожаю 2020 року вартістю 60 гривен 00 копійок за 1 тюк, 1 тону сіна лугового врожаю 2020 року вартістю 3 гривни 16 копійок за 1 кг, та 1,5 тони сіна люцерни врожаю 2020 року вартістю 03 гривни 83 копійки за 1 кг, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 23 905 гривен.
В апеляційній скарзі, представник потерпілої ОСОБА_7 просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання скасувати, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Вказує, що згідно досудової доповіді ризик вчинення обвинуваченим нового злочину є високим, а обвинувачений без позбавлення чи обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.
Обставиною, що обтяжує покарання суд встановив вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, на думку апелянта належить врахувати спосіб вчинення - підпал.
Також зазначає, що ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 125 КК України, ніде не працює, зловживає спиртними засобами.
Таким чином, на думку апелянта, застосування положень ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарань.
Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання скасувати, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Вказує що призначене покарання є занадто м'яким.
Суд не врахував загально-небезпечний спосіб вчинення злочину - підпал. Завдана шкода не відшкодована, що свідчить про байдуже ставлення обвинуваченого до вчиненого.
Також суд не врахував відомості про особу обвинуваченого, який не працює, неодружений, зловживає спиртними напоями, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав свою апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу представника потерпілого підтримав в повному обсязі, думку потерпілої та її представника, які підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд апеляційної інстанції ухвалити свій вирок та призначити покарання обвинуваченому без застосування положень ст. 75 КК України, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілої підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Разом з тим, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування покарання суд першої інстанції зазначених вимог не дотримався.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 судом враховано дані про його особу згідно яких він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога Близнюківської ЦРЛ не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений.
Відповідно до ст.66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання згідно зі ст.67 КК України, визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не враховано, що ОСОБА_9 раніше притягався до кримінальної відповідальності, зокрема і за вчинення злочинів проти власності, звільнявся від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (арк. 118), вчинив тяжкий умисний злочин загально-небезпечним способом шляхом підпалу , завдану шкоду не відшкодував.
Отже, поза увагою суду залишився той факт, що незважаючи на те, що до ОСОБА_9 вже застосовувався інститут звільнення від відбування покарання, це не привело до позитивних змін в його особистості й не створило в нього готовності до самокерованої право слухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову скоїв злочини проти власності.
Не врахував суд і тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину.
Крім того, суд першої інстанції не в повній мірі врахував висновки досудової доповіді, складеної органом пробації, згідно яких ризик вчинення обвинуваченим нового злочину є високим, а обвинувачений без позбавлення чи обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.
Врахування таких висновків є надзвичайно важливими, оскільки орган пробації детально вивчає відомості про особу, з'ясовує всі обставини життя.
Таким чином, висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання скоєнню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
За таких обставин колегія суддів констатує неправильне застосування Закону про кримінальну відповідальність, яка виразилась у неправильному звільненні обвинуваченого від відбування покарання, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 420 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання колегія суддів виходить з наведених вище даних про особу обвинуваченого, обставину, що обтяжує покарання та відсутність обставин, які пом'якшують покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що саме покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з реальним його відбуттям буде достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а отже апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу представника потерпілої належить задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.404,405,407, 409,413,420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року відносно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст. 194 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту виконання вироку.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий-
Судді -