16 вересня 2021 року
м. Харків
справа №643/3900/20
провадження №22ц/818/3924/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміна О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Літвінова Євгена Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року в складі судді Новіченко Н.В.,
П'ятого березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом, у якому просило в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №50005447 від 31.07.2012, розмір якої станом на 11.02.2020 становить 526359,40 грн, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель Passat В7, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 1798 куб.см, що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також просило покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 31.07.2012 був укладений кредитний договір №50005447, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит. З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором сторони уклали договір застави №50005447 від 02.08.2020, згідно з яким ОСОБА_1 передав ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу автомобіль марки VW, модель Passat В7, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 1798 куб.см. Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, позивач 21.01.2015 звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення заборгованості, яка відповідачем задоволена не була. 27.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. виданий виконавчий напис №437, яким запропоновано звернути стягнення на зазначений транспортний засіб марки VW, державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . На підставі виконавчого напису №437 від 27.04.2015 старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко Д.О. 04.06.2015 відкрите виконавче провадження №47758054.
Дізнавшись про невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором у строки, визначені вимогою, ТОВ «Порше Мобіліті» скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку. Разом з тим, з метою уникнення відповідальності за порушення умов кредитного договору та не бажаючи повертати предмет застави, відповідач у серпні 2015 року звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (справа №643/12924/15). Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.08.2015 задоволено заяву представника відповідача та зупинене стягнення, що проводилося на підставі виконавчого напису, вчиненого 27.04.2012, зареєстрованого в реєстрі за №437. 26.08.2015 на підставі ухвали суду виконавче провадження №47758054 було зупинене. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.02.2016 позов ОСОБА_1 задоволений, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 27.04.2015, зареєстрований за №437. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04.05.2016 рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.02.2016 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 10.06.2016, тобто через місяць після набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04.05.2016 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідач подав до Московського районного суду м. Харкова позов про визнання недійсними окремих пунктів договору та заяву про забезпечення позову (справа №643/7048/16-ц). Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.06.2016 задоволено заяву представника відповідача та зупинене стягнення, що проводилося на підставі виконавчого напису нотаріуса від 27.04.2012 №437. У зв'язку з систематичною неявкою ОСОБА_1 його позов у справі №643/7048/16-ц ухвалою суду від 28.02.2017 залишений без розгляду.
09.01.2018 державним виконавцем Трофімовою Т.М. виконавче провадження №47758054 поновлене й оголошений розшук майна боржника. Отже, саме дії ОСОБА_1 призвели до того, що протягом майже 3 років ТОВ «Порше Мобіліті» було позбавлене можливості дізнатись про порушення своїх прав, оскільки виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису, було зупинене. У зв'язку з тим, що з 09.01.2018 в межах виконавчого провадження державними виконавцями так і не звернуте стягнення на предмет застави, ТОВ «Порше Мобіліті» реалізувало своє право на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в судовому порядку.
11.02.2020 ТОВ «Порше Мобіліті» зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет обтяження, однак зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним. Станом на 11.02.2020 за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 526359,40 грн., з яких 24 806,21 грн. - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом, 3827,31 грн. - 3% річних за прострочення сплати чергових платежів по кредиту, 26872,70 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати чергових платежів по кредиту, 209563,32 грн. - заборгованість з дострокового повернення кредиту, 31296,70 грн. - 3% річних за прострочення дострокового повернення кредиту, 194055,63 грн. - інфляційні втрати за прострочення дострокового повернення кредиту, 3900 грн. - заборгованості за компенсацію інших втрат відповідно до договору, 1909,25 грн. - заборгованість по сплаті штрафів за направлення повідомлень, 30128,28 грн. - штраф, нарахований згідно з п. 8.2. Договору.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 рокув задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не спростував розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Порше Мобіліті», контррозрахунку не подав. Доводи відповідача в частині неправомірності нарахування штрафу в сумі 30128,28 грн. суд до уваги не прийняв, оскільки штраф нарахований позивачем на підставі п. 8.2. Загальних умов кредитування, а висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, стосуються не можливості нарахування процентів, передбачених кредитним договором, і жодним чином не стосуються не можливості нарахування штрафу за порушення позичальником терміну повернення кредиту. Також суд не погодився з доводами відповідача в частині неправомірного нарахування інфляційних втрат, оскільки передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, виступаючи способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. У постанові від 27 листопада 2019 року у справі №340/385/17 (провадження №14-495цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання та пред'явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31.05.2015. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість визнано правомірним. Перевіряючи визначену позивачем суму боргу та її складові суд прийшов до висновку про безпідставність включення до її складу 3900 грн. витрат, понесених на вчинення виконавчого напису нотаріуса, посилаючись на те, що збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущена вигода. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням. Разом з тим, понесені позивачем витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса в сумі 3900 грн. не відповідають ознакам збитків, що визначені частиною 2 статті 22 ЦК України та не підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті».
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності судом враховано, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань 21.01.2015 позивач направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка мала бути виконана до 20.02.2015, однак виконана не була, і ТОВ «Порше Мобіліті» достовірно довідалось про порушення свого права, а тому з 21.02.2015 у позивача, як кредитора, розпочався перебіг трирічного строку для звернення до суду за захистом свого права, яке вважало порушеним. Пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. 27.04.2015 за заявою кредитора, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №437, про стягнення із заставодавця ОСОБА_1 на користь заставодержателя ТОВ «Порше Мобіліті» предмета застави - автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 . Вказаний виконавчий напис був поданий для примусового виконання до Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Московського ВДВС). З дійсним позовом ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду, згідно з відміткою на конверті, лише 05.03.2020, тобто поза межами строків позовної давності. Від ТОВ «Порше Мобіліті» обґрунтованих заяв чи клопотань про поновлення чи пропуск строку позовної давності з об'єктивних причин подано не було. Твердження ТОВ «Порше Мобіліті», що його право в спорі було захищене чинним виконавчим написом нотаріуса, не заслуговує на увагу та не ґрунтується на якійсь конкретно зазначеній позивачем нормі права, а є лише довільним тлумаченням стороною обставин справи на свою користь. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року по справі №357/5125/16-ц (провадження №61-15142сво18) зроблено висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. Враховуючи викладене суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, на підставі чого в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду Літвінов Євген Володимирович, діючи в інтересах ТОВ «Порше Мобіліті», подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду від 19.02.2021 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. У разі, якщо суд прийде до висновку, що позивачем пропущений строки позовної давності, апелянт просить визнати причини пропуску строків позовної давності поважними; стягнути з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 15000 грн. та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10800 грн., а також судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а також на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, суд безпідставно застосував строки позовної давності. Також судом не враховано висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №372/2017/13-ц, відповідно до яких під час чинності виконавчого напису право банку щодо задоволення своїх майнових вимог за рахунок переданого в іпотеку майна порушено не було, а було захищено чинним у вказаний період виконавчим написом нотаріуса.
Апелянт вважає, що поведінка відповідача, яка полягала у поданні у серпні 2015 року позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (справа №643/12924/15) та подання клопотання про зупинення стягнення, що проводиться на підставі виконавчого напису, вчиненого 27.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., зареєстрованого в реєстрі за №437, а також подання у червні 2016 року позову про визнання недійсними окремих пунктів договору та заяви про забезпечення позову свідчать про недобросовісність дій відповідача. Саме недобросовісні дії відповідача призвели до того, що протягом майже 3 років позивач був позбавлений можливості дізнатись про порушення своїх прав, оскільки виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису, було зупинене. Такі дії відповідача свідчать про намагання уникнути відповідальності за порушення ним умов кредитного договору та небажання повертати предмет застави. Окрім того, після подання ТОВ «Порше Мобіліті» дійсного позову відповідач, продовжуючи зловживати своїми правами, знову подав до суду позов до ТОВ «Порше Мобіліті», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., Московський ВДВС про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому, підстави цього позову були аналогічні підставам позову, які вже розглядались судами в іншій справі; позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, у зв'язку з чим ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25.11.2020 у справі №643/7742/20 провадження у справі №643/7742/20 закрите.
Викладене свідчить, що ТОВ «Порше Мобіліті» не подавало дійсний позов саме до моменту повного з'ясування всіх підстав та обставин (оскарження виконавчого напису та оскарження умов кредитного договору) та з метою належного використання своїх цивільних та цивільно-процесуальних прав, уникнення подання безпідставного позову та затягування процесу розгляду справи до моменту вирішення питання щодо дійсності виконавчого напису та кредитного договору. Також викладене свідчить про те, що позивач не міг дізнатися раніше про порушення свого цивільного права. 27.04.2015 позивач захистив своє право виконавчим написом нотаріуса, а тому у нього не було необхідності захищати своє право ще і в судовому порядку, оскільки подання такого позову в період дії виконавчого напису нотаріуса свідчило б про подвійне стягнення боргу. Однак, у зв'язку з тим, що з 09.01.2018 у межах виконавчого провадження №47758054 державними виконавцями так і не звернуте стягнення на предмет застави, у березні 2020 року позивач реалізував своє право на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в судовому прядку. 11.02.2020 позивачем зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет обтяження, однак зобов'язання відповідача перед позивачем так і залишилось невиконаним. В позовній заяві та у відповіді на відзив позивач наводив обставини, що свідчать про поважність причин звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави у березні 2020 року, однак суд першої інстанції їх не врахував.
Також апелянт зазначив, що з метою належного захисту своїх прав та інтересів, на виконання договору про надання юридичних послуг від 10.04.2018, позивач та Адвокатське об'єднання «КПД Консалтинг» підписали заявку на надання юридичних послуг №72 від 05.02.2020 до договору про надання юридичних послуг від 10.04.2018, згідно з умовами якої Адвокатське об'єднання «КПД Консалтинг» зобов'язалося надати ТОВ «Порше Мобіліті» наступні послуги: забезпечити належне представництво інтересів замовника у відповідних судах, в тому числі апеляційної та касаційної інстанцій, по справі за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором №50005447 від 31.07.2012. За надання юридичних послуг за представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції клієнт сплатив 10800 грн. На виконання частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України апелянт повідомив, що при розгляді справи №643/3900/20 Харківським апеляційним судом позивачеві на підставі договору про надання юридичних послуг від 10.04.2018, заявки на надання юридичних послуг №72, акту №2 про надані послуги до заявки на надання юридичних послуг №72 надані такі послуги: ознайомлення та аналіз оскаржуваного рішення - 30 хв.; консультування щодо перспектив захисту інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції по даній справі - 30 хв.; підготовка та відправлення апеляційної скарги на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.02.2021 по справі №643/3900/20 - 4:30 год.; участь в судовому засіданні при розгляді даної справи у Харківському апеляційному суді - орієнтовно 40 хв. Апелянт вважає, що оскільки витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи №643/3900/20, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на добросовісну поведінку позивача під час розгляду справи, а також на складність справи та виконаних за договором про надання юридичних послуг робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами за договором на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, суттєвим значенням справи для ТOB «Порше Мобіліті», є всі підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №643/3900/20 Харківським апеляційним судом у розмірі 10800 грн. Апелянт заявив про розподіл судових витрат та у разі задоволення апеляційної скарги просить покласти судові витрати, що були понесені ним у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, на відповідача; зазначив, що їх остаточний розрахунок разом з відповідними документами, що підтверджують зазначені витрати, в тому числі докази щодо обсягу наданих адвокатським об'єднанням послуг виконаних робіт та їх вартості, буде наданий за підсумками фактично понесених судових витрат за результатами судового розгляду справи у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.
Також апелянтом подана заява про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, обґрунтовуючи які він послався на обставини, наведені в апеляційній скарзі.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 31.07.2012 між ТОВ «Порше Мобіліті» (Компанія) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений кредитний договір №50005447. Його склали підписаний кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту (т. 1 а.с. 20-27).
Основними умовами Кредитного договору сторони визначили: суму кредиту - 150641,40 грн; еквівалент суми кредиту в доларах США - 18600 доларів США; строк кредиту - 60 місяців; процентна ставка - 8% змінна ставка відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування; цільове призначення - придбання автомобіля марки VW, модель Passat В7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1 798 куб.см., 2012 року випуску.
Відповідно до п. 1.1-1.3 Загальних умов кредитування Компанія зобов'язалася надати Позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. В Кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін. Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору. Розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник зобов'язався сплатити платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховувався шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.
Згідно з п. 1.4.3. Загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає Позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіку погашення кредиту. У разі, якщо Позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, Позичальник не пізніше ніж за 3 робочі дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до Компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів у повернення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою Позичальника, а також електронною поштою, а Позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну оплату.
02.08.2012 між ТОВ «Порше Мобіліті» (Заставодержатель) та ОСОБА_1 (Заставодавець) був укладений договір застави транспортного засобу №50005447 (т. 1 а.с. 28-33), відповідно до умов якого Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань заставив майно, а саме, автомобіль з наступними характеристиками: марка Volkswagen, модель Passat, об'єм двигуна - 1 798 см.куб., рік виробництва - 2012, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , колір - чорний. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави склала 312621,40 грн. Право власності на заставлене майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у Заставодавця. Заставою забезпечені вимоги Заставодержателя за кредитним договором №50005447 від 31.07.2012, укладеним між сторонами, за яким Заставодержатель видає Заставодацю кредит за кредитним договором в сумі 150641,40 грн., що на день укладання кредитного договору складає еквівалент 18600 доларів США, а Заставодавець зобов'язується його використати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком використання своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою у розмірі 8,00% та комісії: разова комісія за надання (розміщення) кредиту - 0,00% від суми кредиту), а також своєчасно повернути кредит Заставодержателю.
01.10.2014 між ТОВ «Порше Мобіліті» (Компанія) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений договір про внесення змін/додаткову угоду №1 до кредитного договору №50005447 від 31.07.2012 (т. 1, а.с. 47-51).
Згідно з розділом 1 указаної додаткової угоди Компанія зобов'язалася надати Позичальнику додаткову суму кредиту у сумі еквіваленту 5790 доларів США в українських гривнях, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору, всіх додатків, що є його невід'ємними частинами, та цієї додаткової угоди. Сторони встановили, що на дату укладання цієї Додаткової угоди еквівалент суми додаткового кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін, дорівнює 74980,50 грн. Цільове призначення додаткового кредиту: сплата страхових платежів відповідно до договору страхування №мк23803а4ск від 01.10.2014 (т.1 а.с. 34-46), укладеного позичальником з АТ СК «АХА Страхування» на виконання умов Кредитного договору. Сума додаткового кредиту дорівнює сумі страхових платежів, які має сплатити Позичальник відповідно до договору страхування за весь час, що залишається до припинення кредитного договору. Додатковий кредит надається Компанією Позичальнику шляхом перерахування Компанією на користь страхової компанії, зазначеної у п. 1.2. додаткової угоди, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті Компанією рівними місячними платежами. Повернення додаткового кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3 Загальних умов кредитування). Розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому Позичальник мав сплачувати платежі у повернення додаткового кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховувався шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовувався обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передував дню виставлення рахунка з урахуванням умов кредитного договору. У зв'язку та одночасно з укладанням додаткової угоди сторони виклали графік погашення кредиту в новій редакції шляхом підписання нового графіку погашення кредиту. Строк кредитування за цією додатковою угодою дорівнює строку, що лишається до припинення кредитного договору.
Згідно з умовами додаткової угоди №1 у зв'язку з отриманням Позичальником додаткового кредиту, сторони домовились внести зміни до загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
З урахуванням внесених змін пунктом 1.6. Загальних умов кредитування визначено, що виконання зобов'язання Позичальника за цим кредитним договором (окрім зобов'язання, що виникає у зв'язку з наданням додаткового кредиту, про що сторони уклали відповідну додаткову угоду) забезпечуються заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави (та/або з третьою особою, яка надає заставу). Всі зобов'язання Позичальника за кредитним договором забезпечуються усім майном Позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України. Сторони можуть домовитись про надання Позичальником додаткових засобів забезпечення зобов'язання за кредитним договором, в тому числі застави іншого майна та поруки третіх осіб.
Згідно з п. 3.2 сторони погодились, що Компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку, зокрема, порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.
Згідно з п. 8.2. Загальних умов кредитування, що залишився незмінним, у разі порушення Позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1., Позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту.
Пункт 3.3 Загальних умов кредитування з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 01.10.2014, вказує, що позичальник зобов'язаний повернути компанії в повному обсязі суму кредиту та суми додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позивальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не було отримане, перебіг строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
Відповідно до п. 8.3. Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Позичальник сплачує Компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення Компанією першого листа щодо сплати. Якщо Позичальник у розумний строк після направлення листа продовжує порушувати вказані статті, Компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 20 євро, чи 25 доларів США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення Компанією такого листа. Якщо Позичальник у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані статті, Компанія має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 25 євро чи 30 доларів США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Позичальник зобов'язується сплатити всі вищевказані штрафи протягом строку відповідно до кредитного договору або у строки, окремо вказані Компанією.
Пунктом 8.5. Загальних умов кредитування визначено, що збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.
Згідно з наданим разом з дійсним позовом розрахунком, станом на 11.02.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» склала 526359,40 грн., з яких: 24806,21 грн. - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом; 3827,31 грн. - 3% річних за прострочення сплати чергових платежів по кредиту; 26872,70 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати чергових платежів по кредиту; 209563,32 грн. - заборгованість з дострокового повернення кредиту; 31296,70 грн. - 3% річних за прострочення дострокового повернення кредиту; 194055,63 грн. - інфляційні втрати за прострочення дострокового повернення кредиту; 3900 грн. - заборгованості за компенсацію інших втрат відповідно до договору; 1909,25 грн. - заборгованість по сплаті штрафів за направлення повідомлень; 30128,28 грн. - штраф, нарахований згідно з п. 8.2. договору (т. 1 а.с. 15-19).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Під час розгляду справи, ОСОБА_1 не заперечував, що обов'язок повертати позичені кошти та сплачувати проценти за користування ними ним не виконувався, тому в нього виникла перед ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість.
21.01.2015 ТОВ «Порше Мобіліті» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) №50005447 від 19.01.2015 щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. В указаній вимозі в порядку п. 3.2. загальних умов кредитування кредитодавець вимагав від відповідача дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору в сумі 236476,45 грн., яка складалася з: дострокового повернення невиплаченої суми кредиту, що становило еквівалент 10530,82 доларів США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» складало 209563,32 грн.; несплачених чергових платежів (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 24806,21 грн.; штрафних санкцій відповідно до п. 8.3 договору - 2106,92 грн. (т. 1, а.с. 58-61).
У вимозі також зазначено, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання вимоги (для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб), позивач буде вимушений вдатися до примусового стягнення суми кредиту та заборгованості, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий Компанії у заставу для забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за договором. Якщо з будь-яких причин вимогу не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати її відправлення.
27.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №437, яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, рік виробництва - 2012, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , колір - чорний, державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР №1 ГУМВСУ в м. Харків 02.08.2012. Зазначений транспортний засіб на підставі договору застави транспортного засобу №50005447, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою М.В. 02.08.2012 за реєстровим №849, переданий в заставу ТОВ «Порше Мобіліті», строк платежу за яким на став 16.11.2014. За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за період з 16.11.2014 по 19.01.2015 у загальному розмірі 290583,41 грн. (т. 1, а.с. 71-72).
Колегія суддів уважає, що направивши ОСОБА_1 досудову вимогу у січні 2015 року, звернувшись до нотаріуса та отримавши виконавчий напис ТОВ «Порше Мобіліті» на власний розсуд змінило умови основного зобов'язання щодо строку дії кредитного договору, періодичності платежів та порядку сплати процентів за користування кредитом. Банк пред'явив відповідачу вимогу достроково повернути всю суму кредиту в порядку, визначеному ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 334/3829/17 (провадження № 61-4039св19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Розмір заборгованості, визначений у вимозі про дострокове повернення коштів від січня 2015 року, відповідає розміру заборгованості, вказаному у позовній заяві у дійсній цивільній справі, тому доведеним є існування у ОСОБА_1 невиконаного зобов'язання перед ТОВ «Порше Мобіліті» в розмірі 24806,21 грн. - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом та 209563,32 грн. - заборгованість з дострокового повернення кредиту. У якості штрафної санкції ОСОБА_1 також має сплатити ТОВ «Порше Мобіліті» 30128,28 грн штрафу, нарахованого згідно з п. 8.2. договору, та 1909 грн 25 коп. штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 договору кредиту.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право в силу вимог статті 625 ЦК України на відшкодування трьох відсотків річних та інфляційних витрат у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 порушив виконання грошового зобов'язання, визначеного в гривні.
Разом з тим, дійсний позов заявлений ТОВ «Порше Мобіліті» не з вимогою стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а з вимогою звернути стягнення на предмет застави.
Вирішуючи правове питання, чи забезпечуються заставою вимоги кредитора про стягнення встановленого індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих за правилами статті 625 ЦК України, суд повинен враховувати умови та правила укладеного між сторонами договору застави.
Пунктом 1.3 укладеного 02.08.2020 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 договору застави транспортного засобу № 50005447 визначено, що заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором № 50005447 від 31.07.2012, укладеним між сторонами, за яким заставодержатель видає заставодавцю кредит за кредитним договором в сумі 150 41 грн 40 коп., що на день укладення кредитного договору складає 18 600 доларів США, а заставодавець зобов'язується його використати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою в розмірі 8,00% та комісії: разова комісія за надання (розміщення) кредиту - 0,00% від суми кредиту), а також своєчасно повернути кредит заставодержателю.
Враховуючи, що вимоги за статтею 625 ЦК України є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а не вимогами про відшкодування збитків, заставою (як це визначили сторони в укладеному між ними договорі) не забезпечено виконання зобов'язання за вимогами, пред'явленими на підставі статті 625 ЦК України, а отже, у справі, яка переглядається, заставою не забезпечені вимоги кредитора, нараховані банком за правилами статті 625 ЦК України.
У цьому висновку визначальним є зміст та умови договору застави, у якому сторони дійшли домовленості про перелік вимог кредитора, виконання яких забезпечується встановленою заставою.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Вищенаведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 186/1376/19 (провадження № 61-7428св20) та від 4 серпня 2021 року у справі № 727/7578/16-ц (провадження № 61-3583св21).
Суд першої інстанції також правильно вказав, що з ОСОБА_1 не підлягають стягненню заявлені ТОВ «Порше Мобіліті» 3900 грн, оскільки вказана сума не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України.
11.05.2020 ОСОБА_1 направив на адресу Московського районного суду м. Харкова відзив на позовну заяву ТОВ «Порше Мобіліті», у якому просив застосувати до позову ТОВ «Порше Мобліті» наслідки спливу строків позовної давності (т.1 а.с. 111-122).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Вимога про звернення стягнення на предмет застави «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимоги про звернення стягнення на предмет застави поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
За загальним правилом загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Таким чином на вимогу про звернення стягнення на предмет застави поширюється правила загальної позовної давності.
Із матеріалів справи убачається, що позивач надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів від 19.01.2015 № 50005447 21.01.2015 (т.1 а.с. 58-61). В силу вимог п. 3.3 кредитного договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 50005447 від 31.07.2012 від 01.10.2014, перебіг строку повернення позичених коштів, не зважаючи на не отримання позичальником повідомлення, почався з дня направлення вимоги (т.1 а.с. 47-51).
27.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №437, яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, рік виробництва - 2012, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , колір - чорний, державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР №1 ГУМВСУ в м. Харків 02.08.2012. Зазначений транспортний засіб на підставі договору застави транспортного засобу №50005447, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою М.В. 02.08.2012 за реєстровим №849, переданий в заставу ТОВ «Порше Мобіліті», строк платежу за яким на став 16.11.2014. За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за період з 16.11.2014 по 19.01.2015 у загальному розмірі 290583,41 грн. (т. 1 а.с. 71-72).
З Інформації про виконавче провадження від 31.01.2020 (т.1 а.с. 73-77) вбачається, що указаний виконавчий напис 04.06.2015 був поданий для примусового виконання до Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), № ВП 47758054. 04.06.2015 постановою старшого державного виконавця Кононенко Д.О. відкрито виконавче провадження. 02.07.2015 винесена постанова про арешт майна боржника - ОСОБА_1 , вжиті заходи з розшуку майна боржника, оскільки місцезнаходження майна - автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , невідомо.
26.08.2015 старшим державним виконавцем Кононенко Д.О. зупинене виконавче провадження у зв'язку з надходженням до відділу ухвали Московського районного суду м. Харкова від 19.08.2014 по справі №643/12924/15-ц про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису до розгляду справи по суті.
11.07.2016 старшим державним виконавцем Головенко О.М. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження, оскільки 17.06.2016 до відділу надійшла ухвала Московського районного суду м. Харкова від 10.06.2016 по справі №643/7048/16-ц про зупинення стягнення, що проводиться на підставі виконавчого напису, вчиненого 27.04.2012 ПН КМНО Маринець О.С., зареєстрованого в реєстрі за №437, а саме стосовно звернення стягнення на автомобіль Volkswagen Passat 2012 року, державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , - до набрання судовим рішенням законної сили.
09.01.2018 заступником начальника відділу Трофімовою Т.М. поновлено виконавче провадження на підставі ухвали Московського районного суду від 28.02.2017 по справі №643/7048/16-ц, якою позов ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» залишено без розгляду. Згідно рішення Апеляційного суду Харківської області від 04.05.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.02.2016 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Отже, вжитий ТОВ «Порше Мобіліті» засіб позасудового захисту свого порушеного права, а саме звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса, до визначених статтями 263, 264 ЦК України підстав зупинення чи/або переривання позовної давності не належить.
ТОВ «Порше Мобіліті» скористалося засобом позасудового захисту свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса, чим на власний розсуд змінило умови виконання основного зобов'язання на 21.01.2015 року, а даний позов до позичальника пред'явлено лише 05.03.2020, тобто зі спливом загального строку позовної давності (3 роки), встановленого статтею 257 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18).
Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Порше Мобіліті» правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому апеляційну скаргу Літвінова Є.В., подану в інтересах ТОВ «Порше Мобіліті», слід залишити без задоволення, рішення суду від 19.02.2021 - залишити без змін.
Заявлене в апеляційній скарзі клопотання представника позивача про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності не може бути розглянуте Харківським апеляційним судом.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді першої інстанції клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності представником позивача не заявлялося, тому суд позбавлений можливості розглянути його під час апеляційного перегляду справи.
Також не підлягає задоволенню заявлене представником позивача клопотання про стягнення з відповідача понесених судових витрат, оскільки відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Літвінова Євгена Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 вересня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук