27.09.2021 Справа№ 914/2883/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтер Верес», м. Львів
про стягнення 326 215,56грн. заборгованості
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтер Верес», м. Львів про стягнення 326 215,56грн. заборгованості.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (орендар) посилається на те, що між ним та ТзОВ «Шелбі Френдз Біт» (суборендар) на протязі тривалого часу були договірні відносини з суборенди частини нежитлового приміщення розташованого за адресою : м. Київ, проспект Перемоги, будинок, 47.
У відповідності до даних внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань № запису: 1000741070016027074 від 28.12.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шелбі Френдз Біт» (код ЄДРПОУ 35468007) змінено повне найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінтер Верес», змінено скорочену назву на ТзОВ «Квінтер Верес» (код ЄДРПОУ 35468007), змінено місцезнаходження юридичної особи: 79000, м. Львів, вул. наукова, будинок 7А та інші відомості.
20 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» та ТзОВ «Шелбі Френдз Біт» було укладено Договір суборенди частини нежитлового приміщення №7085-кф, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав в суборенду частину нежилого приміщення відповідачу за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 47, загальною площею 419,00 кв.м. Проте, відповідач неодноразово порушував умови договору не здійснюючи оплати за користування частиною нежилого приміщення, в зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 82 495,75грн. За домовленістю сплати заборгованості між ТзОВ «Шелбі Френдз Біт» та ТзОВ «Сільпо-Фуд» було укладено Договір суборенди частини нежитлового приміщення №9255-кф від 01 квітня 2020 року відповідно до п. 1.1. якого позивач передав в суборенду частину нежитлового приміщення відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 47, загальною площею 419,00 кв.м.
Відтак, внаслідок порушення умов Договору станом на 08 вересня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача непогашеної заборгованості з орендної плати за попереднім договором №7085-кф від 20.04.2017 року - 82 495,75грн., а також несплаченої заборгованості за договором №9255-кф від 01.04.2020 орендної плати у розмірі 218 457,07грн. та нараховано відповідачу штраф у розмірі 10% місячної плати за суборенди, пені та 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України справа не підсудна господарському суду Львівської області, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
ГПК України встановлено правила територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу ст. 30 ГПК України, під виключною підсудністю розуміється те, що певна категорія справ за предметом спору або суб'єктним складом її учасників може розглядатися лише певним господарським судом, правила іншої підсудності в такій категорії справ застосовуватися не можуть.
З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як зазначено у п. 7.36 постанови Великої палати Верховного суду у справі № 910/10647/18 від 07.07.2020 р. виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Таким чином, статтею 30 ГПК України визначено виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є правовідносини за Договором суборенди частини нежитлового приміщення №7085-кф та за Договором суборенди частини нежитлового приміщення №9255-кф від 01 квітня 2020 року майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 47, загальною площею 419,00 кв.м.
Відповідно до ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення. Спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 у справі №911/2390/18 висловила такі правові висновки щодо територіальної підсудності:
“ 7.20. У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
7.21. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука “з приводу” означає “у зв'язку з чим-небудь”, тому словосполучення “з приводу нерухомого майна” треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення “з приводу нерухомого майна” у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
7.26. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.”.
До цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 теж висловила правову позицію про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Предметом спору у цій справі є заборгованість з оренди за Договором суборенди частини нежитлового приміщення №7085-кф та за Договором суборенди частини нежитлового приміщення №9255-кф від 01 квітня 2020 року. Предметом Договору суборенди частини нежитлового приміщення №7085-кф та Договору суборенди частини нежитлового приміщення №9255-кф від 01 квітня 2020 року є нерухоме майно (об'єкт суборенди), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 47, загальною площею 419,00 кв.м.
Враховуючи наведені вищи норми, даний спір підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто Господарським судом міста Києва.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. 27, ст. 30, ст. ст. 31, 138, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Справу № 914/2883/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтер Верес», м. Львів про стягнення 326 215,56грн. заборгованості передати за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44В).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку і строки передбачені ст.256, 257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя С.М. Коссак