15.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/427/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, в особі філії
Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування",
вул. Драгомирівська, буд. 3, м. Харків, 61031;
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних
робіт", вул. Польова, буд. 8А, м. Івано-Франківськ, 76011;
про стягнення 1 683 230, 40 грн, з яких: 1 126 335,60 грн - пеня, 556 894,80 грн - штраф,
за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства
"Карпатське управління геофізичних робіт",
вул. Польова, буд. 8А, м. Івано-Франківськ, 76011;
до: Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, в особі філії
Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика"
АТ "Укргазвидобування",
вул. Драгомирівська, буд. 3, м. Харків, 61031;
про визнання додаткової угоди №1 до договору поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 укладеною на умовах, запропонованих ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт",
за участю:
від позивача: Бондаренко В"ячеслав Анатолійович - адвокат, (довіреність №2-1101д від 19.11.2020; свідоцтво ПТ №1946 від 09.01.2018);
від відповідача: не з"явились.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" про стягнення 1 683 230, 40 грн, з яких: 1 126 335,60 грн - пеня, 556 894,80 грн - штраф за порушення строків виконання зобов"язання за договором поставки №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" про визнання додаткової угоди №1 до договору поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 укладеною на умовах, запропонованих ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, а вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
В судових засіданнях 03.06.2021, 09.09.2021 оголошувались перерви до 10.06.2021, до 15.09.2021.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем пункту 5.1. укладеного між сторонами договору поставки №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 та порушенням строку поставки товару визначеного пунктом 3 специфікації № 1 від 12.03.2020 до договору, що на думку позивача, є підставою для покладення на відповідача відповідальності обумовленої пунктом 7.10. договору у вигляді пені в розмірі 1 126 335,60 грн, штрафу в сумі 556 894,80 грн. Позовні вимоги мотивує приписами статей 526, 530, 611, 629 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 216, 218, 234, 317-323 Господарського кодексу України.
Проти зустрічних позовних вимог заперечує. Зазначає, що: - на 12.03.2020 - дату укладення між сторонами договору, як в Китайській Народній Республіці, так і в Україні вже діяли обмежувальні карантинні заходи з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, про що відповідачу було заздалегідь відомо; - сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, виданого Торгово - промисловою палатою України, обумовленого пунктом 8.3. договору відповідачем не подано, а експертний висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати №474/06 від 30.06.2020, як і сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати №103-05/21 від 27.05.2021 є неналежними доказами; - договір поставки №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 є розірваним 25.11.2020 на підставі пунктів 11.3., 11.4. договору, що не суперечить вимогам законодавства; - відсутність існування одночасно чотирьох умов обумовлених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України унеможливлюють змінити договір в судовому порядку. Вважає зустрічні позовні вимоги безпідставними просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову (відзив вх№10941/21 від 15.07.2021, заперечення вх№12381/21 від 09.08.2021).
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце був належним чином повідомлений в судовому засіданні 09.09.2021, проте адресував суду клопотання вх№14347/21 від 15.09.2021 про розгляд спору без його участі. У відзиві на позов вх№8682/21 від 08.06.2021 ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" заперечує проти позову. Несвоєчасне виконання зобов"язання з поставки товару обґрунтовує тим, що: - виробником товару є Китай; - в спірний період існували обставин непереборної сили, які не залежали від відповідача, що підтверджує, як сертифікатом Муніципального бюро з економічних та інформаційних технологій Лонгчан від 18.06.2020, так і сертифікатом №103-05/21 від 27.05.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати (уповноваженими органами в розумінні пункту 8.3. договору). Вказує, що на виконання пункту 8.1. договору відповідач листом від 30.03.2020 своєчасно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, що спричинені пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 у світі та унеможливлюють вчасне виконання договірних зобов"язань, одночасно просив позивача з розумінням поставитись до вказаної ситуації та продовжити строк поставки товару. Звертає увагу суду на те, що ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" уже зазнало фінансових санкцій за порушення строку поставки товару у вигляді сплати банківської гарантії в розмірі 1 282 870,32грн, а стягнення з відповідача штрафу та пені у надмірно великому розмірі - 1 683 230, 40 грн стане непомірним тягарем для товариства. Вказує на відсутність вини відповідача у порушенні строків поставки товару. Просить суд звільнити відповідача від відповідальності за порушення зобов"язання на підставі статті 617 Цивільного кодексу України та відмовити в позові.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані: - наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору та які відповідач не мав можливості усунути при всій турботливості та обачності, що в т. ч. встановлено експертним висновком Івано-Франківської Торгово-промислової палати №474/06 від 30.06.2020; - відсутністю згоди позивача обумовленої пунктом 11.1 договору на продовження строку поставки товару на неодноразові звернення відповідача (листи від 30.03.2020, від 28.05.2020, від 11.06.2020, від 08.07.2020). Просить суд визнати укладеною додаткову угоду №1 до договору поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020, а саме пункт 3 специфікації №1 від 12.03.2020 до договору, викласти в новій редакції: "строк поставки товару до 30.09.2020". Зустрічні позовні вимоги мотивовані приписами статті 188 Господарського кодексу України, статті 652 Цивільного кодексу України.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та адресував суду заяву про розгляд спору без його участі; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає первісний та зустрічний позови такими, що не підлягають до задоволення.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Приватним акціонерним товариством "Карпатське управління геофізичних робіт" (постачальник/відповідач) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" (покупець/позивач) укладено договір поставки №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020. За умовами цього договору постачальник зобов"язався поставити покупцю товар, найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна, строк поставки, умови та місце поставки якого, вказуються у специфікаціях до договору та є невід"ємними його частинами, а покупець взяв на себе обов"язок прийняти і оплатити такий товар (пункти 1.1., 1.2., 3.1.,5.1. договору).
Обсяг поставки товару (кожної партії) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка може направлятись покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV цього договору (пункт 5.2. договору).
Специфікацією №1 від 12.03.2020 до договору обумовлено: найменування товару - заряд кумулятивний глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8, труба перфораційна в зборі 3 3/8, верхній перевідник для перфорації на НКТ, міжтрубний перевідник, нижня заглушка, вузол передачі детонації, кільця ущільнюючі; виробника товару - Китай, Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD; загальну вартість товару з ПДВ - 25 611 528,00 грн; умови поставки - DDР (транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару); строк поставки - не пізніше 60 календарних днів після отримання рознарядки; строк оплати - по факту поставки 15 календарних днів.
Відповідно до пункту 7.10. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно з пунктом 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставини непереборної сили, як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань (пункт 8.2. договору).
Пунктом 8.3. встановлено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, що видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини.
Поряд з цим між ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" (відповідач/покупець) та Hongkong Rigid International Group Limited (продавець) укладено контракт №20200303-17 від 09.03.2020 купівлі-продажу товару - зарядів кумулятивних глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8, загальною вартістю 437 780,00$. Згідно з пунктами 6.1., 7.1. контракту в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2020 продавець завершує виробництво товару та надає покупцю повідомлення про завершення протягом 45 днів з моменту підписання контракту. Продавець здійснює поставку товару в аеропорт країни покупця протягом 2-х місяців з моменту підписання контракту.
На електронну адресу kugrvat@gmail.com позивач направив відповідачу рознарядку вих№546 від 23.03.2020 (а.с.23) на поставку товару, обумовленого специфікацією №1 від 12.03.2020 до договору (отримано відповідачем 23.03.2020).
Листом від 30.03.2020 (а.с.137) відповідач інформував позивача про неможливість поставки товару в 60-денний термін у зв"язку з затримкою виготовлення замовленої продукції, отримання дозвільних документів на ввезення вибухових речовин, що пов"язані з всесвітньою пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 та запровадженням жорстких карантинних заходів як в Україні, так і в Китаї, одночасно просив позивача дозволу здійснити поставку товару в 90-денний термін з моменту отримання рознарядки. У відповіді вих№ 642 від 06.04.2020 (а.с.31-32) позивач вказує про необхідність надання підтверджуючих документів щодо наявності форс-мажорних обставин.
У відповідності до листа-пояснення Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD від 10.06.2020 (а.с.199-203): - виробник вибухової речовини у січні 2020 припинив виробництво внаслідок епідемії COVID-19, а тому після відновлення виробництва замовлення накопичаться, а запланована дата доставки з 15.04.2020 переноситься на 30.06.2020, з 30.06.2020 на жовтень 2020 відповідно; - форс-мажорні обставини приводять до неможливості вчасного виконання контракту №2020030317, а документи в підтвердження будуть направлені одразу після отримання.
Сертифікатом від 18.06.2020 (а.с.146-152) Муніципальне бюро з економічних та інформаційних технологій Лонгчан підтвердило, що з 24.01.2020 по 25.02.2020 COVID-19 в провінції Сичуань становив - І рівень, з 22.02.2020 ІІ рівень - всі виробництва зачинено, а з 25.03.2020 - ІІІ рівень, виробництво повністю відновлено. Затримка замовлень після відновлення виробництва, які планувалось доставити 15.04.2020 відкладено на 30.06.2020. Відповідно через відтермінування доставки вибухових речовин, Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD не змогло доставити товар Hongkong Rigid International Group Limited, який експортується в Україну ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" за контрактом №20200303-17 від 09.03.2020. Через вплив COVID-19 на міжнародні рейси авіасполучення дата доставки перенесена на жовтень 2020.
Відповідач звернувся до Івано-Франківської Торгово-промислової палати з заявою вих№281 від 15.06.2020 (а.с.141-144) про засвідчення форс-мажорних обставин. Листом вих№90/1 від 17.06.2020 (а.с.145) Івано-Франківська Торгово-промислова палата залишила звернення ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" без розгляду через подання неповного пакету документів зазначених у пунктах 7,15 заяви. На повторне звернення відповідача №287 від 19.06.2020 (а.с.152) Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою у експертному висновку №474/06 від 30.06.2020 (а.с.153-154) встановлено факт ускладнення виконання договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 щодо поставки товару у строк до 30.06.2020; у зв"язку з обставинами непереборної сили, що виникли у виробників Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD та Hongkong Rigid International Group Limited (Китай) в Україні та у світі рекомендовано ініціювання змін до договору щодо обсягів та строків поставки товару.
На неодноразові письмові пропозиції відповідача №325 від 11.06.2020, № 303 від 08.07.2020 (а.с.139, 155) про внесення змін до договору в частині продовження строку поставки товару до кінця жовтня 2020 - позивачем згоди не надано.
Підписаними між сторонами накладною №1 від 23.07.2020, товарно-транспортною накладною №1 від 23.07.2020 (а.с.28-30) засвідчено передачу постачальником та прийняття покупцем товару - труби перфораційні, верхні перевідники, міжтрубні перевідники, нижні заглушки, кільця ущільнюючі, на загальну суму 2 937 960,00 грн.
Позивач 22.09.2020 повторно направив відповідачу рознарядку вих№1839 від 16.09.2020 (а.с.26-27) на поставку товару, обумовленого специфікацією №1 від 12.03.2020 до договору.
Листом вих№1954 від 25.11.2020 (а.с.51-52) позивач повідомив відповідача про відмову від договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 у зв"язку з переданням меншої кількості товару, ніж встановлено договором.
На повідомлення відповідача №07 від 04.01.2021 (а.с.171) про готовність до передачі зарядів кумулятивних глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8 в кількості 10 000 шт - позивач відмовився від отримання товару вказуючи при цьому, що договір №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 є розірваним (лист вих№27 від 19.01.2021, а.с. 172).
Вимогами вих№1171 від 16.06.2020, вих№1905 від 22.10.2020, вих№1952 від 25.11.2020 (а.с.35-48) позивач неодноразово звертався до відповідача про сплату штрафних санкцій за порушення строку поставки товару.
На заяву відповідача вих№307 від 25.05.2021 (а.с.173-177) Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою видано сертифікат №103-05/21 від 27.05.2021 (а.с.178), яким засвідчено, що карантинні обмеження введені Кабінетом Міністрів України, урядами іноземних держав з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 унеможливили здійснення поставки товару у строк та в повному обсязі відповідно до специфікації №1 від 12.03.2020 до договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020, рознарядок №546 від 23.03.2020, №1839 від 16.09.2020; період дії форс-мажорних обставин з 23.03.2020 по 24.11.2020.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача відповідальності за порушення строку поставки товару, обумовленої пунктом 7.10. договору у вигляді пені в сумі 1 126 335,60 грн, штрафу в розмірі 556 894,80 грн.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 Цивільного кодексу України).
Як вказують приписи статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Нормою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 689 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 06.04.2021 у справі № 910/821/20.
Як доведено перед судом позивачем та визнано самим відповідачем, постачальник отримавши 23.03.2020 від покупця рознарядку вих№546, здійснив часткову поставку товару 23.07.2020, пропустивши 60 денний строк визначений пунктом 3 специфікацією №1 від 12.03.2020 до договору. При цьому доказів поставки товару по рознарядці вих№1839 від 16.09.2020, отриманої відповідачем 22.09.2020 матеріали справи не містять.
За порушення строків поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 23.05.2020 по 22.07.2020 від суми невиконаного зобов"язання 7 955 640,00грн в розмірі 485 294,04грн та за період з 23.07.2020 по 22.11.2020 від суми невиконаного зобов"язання 5 017 680,00грн в розмірі 617 174,64грн а також 7% штрафу від суми невиконаного зобов"язання 7 955 640,00грн в розмірі 556 894,80грн згідно рознарядки вих№546 від 23.03.2020, в т.ч. пеню за період з 22.11.2020 по 24.11.2020 від суми невиконаного зобов"язання 7 955 640,00грн в розмірі 23 866,92грн згідно рознарядки вих№1839 від 16.09.2020 (розрахунок а.с.4).
Водночас статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Поряд з цим, норми Цивільного кодексу України не надають визначення поняття вини, а натомість підкреслюють, що особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. З цього можна зробити висновок, що законодавець визначив вину (у цивільно-правовому розумінні), як невжиття всіх залежних від особи заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У відповідності до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічні положення викладені у частині 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка вказує на те, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 14 -1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яка кореспондується з пунктом 3.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України № 44(5) від 18.12.2014 встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У відповідності до пунктів 3.3., 4.1., 4.2. Регламенту засвідчення настання форс-мажорних обставин шляхом видачі сертифікату (висновку, довідки, підтвердження) про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.
Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП (пункт 4.1.Регламенту).
Згідно з пунктом 4.2. Регламенту ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за: - умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; - умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; - умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
Пунктом 8.3. сторони погодили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, що видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини.
Таким чином, з аналізу вище викладених правових норм та з урахуванням умов договору випливає, що повноваженнями щодо видачі сертифікату, висновку, довідки, підтвердження про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні наділені, як Торгово-промислова палата України, так і уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Така ж правова позиція дотримана в постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/1102/20, від 24.06.2021 у справі №912/1792/20.
При цьому здійснена судом правова оцінка у кореляції норм статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", пунктів 4.1., 4.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин з пунктом 8.3. договору надає підстави для висновку про те, що регіональна торгово-промислова палата, в цьому спірному випадку, є уповноваженим органом для засвідчення обставин непереборної сили, адже умовами договору такі повноваження не віднесено виключно до компетенції ТПП України, а покладено і на інші уповноважені органи України та/або країни, у якій виникли такі обставини.
Сертифікатом №103-05/21 від 27.05.2021 Івано-Франківська Торгово-промислова палата засвідчила, що в період з 23.03.2020 по 24.11.2020 карантинні обмеження введені Кабінетом Міністрів України, урядами іноземних держав з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 унеможливили здійснення поставки товару у строк та в повному обсязі відповідно до специфікації №1 від 12.03.2020 до договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020, рознарядок №546 від 23.03.2020, №1839 від 16.09.2020, які слід вважати форс-мажорними обставинами.
В матеріалах справи наявний і сертифікат Муніципального бюро з економічних та інформаційних технологій Лонгчан від 18.06.2020, яким підтверджено, що в період з 24.01.2020 по 24.03.2020 всі виробництва провінції Сичуань зачинено, а з 25.03.2020 - виробництво повністю відновлено. Відповідно, через відтермінування доставки вибухових речовин Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD не змогло вчасно доставити товар Hongkong Rigid International Group Limited, який експортується в Україну ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" за контрактом №20200303-17 від 09.03.2020. Через вплив COVID-19 на міжнародні рейси авіасполучення дата доставки перенесена на жовтень 2020.
Слід сказати, що відповідач отримавши 23.03.2020 рознарядку на поставку товару, листом від 30.03.2020 (отриманий позивачем 06.04.2020) повідомив позивача про об"єктивну неможливість поставки товару в 60-денний термін через затримку виготовлення замовленої продукції, отримання дозвільних документів на ввезення вибухових речовин, що пов"язані з всесвітньою пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 та запровадженням жорстких карантинних заходів як в Україні, так і в Китайській Народній Республіці.
Разом з тим, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Така ж правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 20.04.2021 у справі №922/2453/20.
Документальними доказами, які містяться у справі перед судом доведено існування у період з 23.03.2020 по 24.11.2020 обставини непереборної сили, що пов"язані із запровадженням жорстких санітарно-епідеміологічних заходів (заборона виробничої, трудової діяльності, обмеження виїзду/в"їзду до країн), як в Україні, так і в Китайській Народній Республіці з метою запобігання розповсюдженню гострої респіраторної хвороби COVID-19, які в свою чергу призвели до серйозних глобальних соціально-економічних наслідків у світі, виникли з незалежних від відповідача причин та унеможливили вчасне виконання останнім договірних зобов"язань. При цьому судом взято до уваги, що відповідач вживав усіх можливих заходів задля належного виконання договірного зобов'язання, зокрема завчасно повідомив позивача про наявність обставин непереборної сили, які ставлять під загрозу поставку товару у погоджені сторонами строки; неодноразово просив відповідача надати дозвіл на продовження строку поставки товару; за першої можливості невідкладно відновив виконання зобов"язання.
За таких обставин, з урахуванням правил статті 617 Цивільного кодексу України та умов розділу 8 договору, суд дійшов висновку про можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення строку поставки товару, обумовленої пунктом 7.10. договору у вигляді пені в сумі 1 126 335,60 грн, штрафу в розмірі 556 894,80 грн, а наслідком є відмова в задоволенні позову.
При цьому суд зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися перш за все на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконаного обов'язку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором розміру штрафу, пені, річних, відсотків, тощо то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Варто зазначити про те, що позивач за рахунок відповідача уже отримав компенсацію можливих майнових втрат, спричинених несвоєчасним виконанням зобов"язання, шляхом відшкодування банківської гарантії в розмірі 1 282 870,32 грн (платіжне доручення №162675 від 17.07.2020)
У відповідь позивачу на твердження про те, що на момент укладення договору - 12.03.2020, як в Китайській Народній Республіці, так і в Україні вже діяли обмежувальні карантинні заходи і відповідачу було про це заздалегідь відомо - суд зазначає, що підписання між сторонами договору №УГПГФ 737/10-20 та опублікування в Урядовому кур"єрі постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню та території України коронавірусу COVID-19" відбулось одночасно - 12.03.2020. Так, вказаною постановою Уряду установлено в Україні карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020 та заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами, а також проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, проте заборони здійснення підприємницької діяльності в т. ч. купівлі-продажу товару, обумовленого договором поставки №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 ця постанова не містила. Слід зазначити і про те, що з 25.03.2020 - виробництва у Китайській Народній Республіці повністю відновлено (сертифікат Муніципального бюро з економічних та інформаційних технологій Лонгчан від 18.06.2020). А отже, за переконанням суду, на момент укладення договору - 12.03.2020 передбачити масштабність та наслідки до яких призведе всесвітня пандемія, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, при всій турботливості та обачності, відповідач передбачити не міг.
При дослідженні обставин зустрічної позовної вимоги у суду відсутні правові аргументи для її задоволення.
Згідно з статтями 3, 6 Цивільного кодексу України право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов'язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.
У відповідності до вимог частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правилами статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що договір може бути змінений чи розірваний лише за згодою сторін, крім випадків встановлених цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 11.3. договору покупець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку у випадку, зокрема, якщо постачальник передав меншу кількість товару, ніж це встановлено договором (в т. ч. покупець має право відмовитись від уже переданого товару).
У випадку прийняття покупцем рішення про відмову від договору з підстав вказаних у пункті 11.3. договору покупець письмово повідомляє постачальника про відмову від договору в односторонньому порядку з зазначенням підстав прийняття такого рішення. У цьому випадку договір припиняє дію з дати відправлення повідомлення про відмову від договору, яким вважається дата штемпеля про відправлення його постачальнику (пункт 11.4. договору).
Так, листом вих№1954 від 25.11.2020 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 у відповідності до пунктів 11.3., 11.4. договору, що не суперечить приписам статті 651 Цивільного кодексу України. Отже з 25.11.2020 договір поставки №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 є розірваним. Факт розірвання договору представник відповідача визнав.
Як вказують правила частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини 1 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Приписами частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України обумовлено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
В даному спірному випадку відповідачем не доведено перед судом існування одночасно чотирьох умов обумовлених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, необхідних для зміни договору в судовому порядку шляхом визнання укладеною додаткової угоди, а підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірний період може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов"янь, а не для примусового внесення змін до відповідного договору. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №910/9286/20.
Більше того, у відповідності до частини 2, 3 статті 652 Цивільного кодексу України статті у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Тому вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору поставки №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020, зобов"язання сторін за яким припинено 25.11.2020 не узгоджується з принципами свободи договору визначеним статтями 3, 627 Цивільного кодексу України, як і не відповідає вимогам цивільного законодавства.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом залишити за позивачем, а судові витрати за зустрічним позовом за відповідачем.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" про стягнення 1 683 230, 40 грн - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
В зустрічному позові Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" про визнання укладеною додаткової угоди до договору - відмовити.
Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 27.09.2021
Суддя С.Кобецька