Справа № 341/1395/21
Провадження № 33/4808/579/21
Категорія ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.
Суддя-доповідач Повзло
27 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю прокурора Ляхович Діани Степанівни, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та її захисника П'ятківського Романа Станіславовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18.08.2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , що працює головним спеціалістом сектору документального забезпечення та контролю Галицької районної державної адміністрації,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., а також стягнуто судовий збір, -
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі. Вважає, що суд першої інстанції порушив приписи ст. 245 КУпАП та не прийняв до уваги її пояснення про те, що у березні 2020 року епідеміологічна ситуація в місті Івано-Франківську значно ускладнилась й вона поїхала до батьків в село Зарваниця, здавши тест на Ковид, й самоізолювалась з дітьми до 15.04.2021 року, й по телефону консультувалась із сімейним лікарем її батьків, що зможуть підтвердити її батьки та сусіди. Наголошує, що повернулась до міста Івано-Франківськ 15.04.2021 року, проте чекала на виготовлення електронного ключа, й очікувала на необхідні довідки з роботи її чоловіка, що заходиться в м. Дніпро, через те й подала декларацію лише 22.04.2021 року. Звертає увагу на те, що в селі у батьків відсутня комп'ютерна техніка, тому подати декларацію раніше, вона не мала можливості. Вважає свої дії малозначними. Наголошує, що є багатодітною матір'ю, з 2016 року перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми 2016 та 2019 року народження, отримує незначну допомогу, тому розмір штрафу у сукупності із сумою судового збору для неї є непомірним. Звертає увагу, що до цього часу вона вчасно подавала попередні декларації, й вважала, що у зв'язку із епідеміологічною ситуацією можливе відтермінування декларації, як це було в минулому році.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при наступних обставинах.
Відповідно до наказу Галицької районної державної адміністрації №8-к від 03 лютого 2020 року «Про переведення» ОСОБА_1 з 03 лютого 2020 року переведено на посаду головного спеціаліста сектору документального забезпечення та контролю апарату Галицької районної державної адміністрації.
За таких обставин ОСОБА_1 , відповідно до пункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, є суб'єктом на якого поширюється дія Закону - як державний службовець категорії «в».
Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Частиною 1 статті 45 Закону передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно вимог роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 13 лютого 2020 року № 1,щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.
Опрацюванням відомостей з Єдиного державного Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно, а саме 22 квітня 2021 року подала електронну декларацію за 2020 рік.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до пункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, є суб'єктом на якого поширюється дія Закону, граничною датою подання нею декларації за 2020 рік є 31 березня 2021 року включно.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення пов'язані з корупцією, у відповідності до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог статті 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 01 квітня 2021 року не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, а фактично несвоєчасно подала дану Декларацію 22 квітня 2021 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною статті 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
В судове засідання з'явились: ОСОБА_1 , якій роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, її захисник П'ятківський Р.С., якому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП та прокурор.
В суді апеляційної інстанції:
- ОСОБА_1 та її захисник П'ятківський Р.С. підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за малозначністю діяння;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду - без зміни, з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) правопорушення, пов'язане з корупцією, - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до вимог КУпАП, одним із завдань провадження у адміністративних справах цієї категорії є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КУпАП, звертаючи особливу увагу на з'ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , будучі головним спеціалістом сектору документального забезпечення та контролю апарату районної державної адміністрації (держслужбовцем категорії «В»), несвоєчасно, 22.04.2021 року, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме щорічної за 2020 рік, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
З постанови суду першої інстанції вбачається, що визнаючи ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні.
Згідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, пп. «а» і «в» в п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Фактичним моментом виявлення правопорушення належить вважати час надання інформації на запит органів, що протидіють корупції, тобто цей строк пов'язується з часом повідомлення про певні факти, які у своїй сукупності свідчать про вчинення особою адміністративного корупційного правопорушення.
З наданих суду матеріалів вбачається, що повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 направлено до Національного агентства з питань запобігання корупції 13.04.2021 року за №03-21 (а.п. 19), що й є датою виявлення адміністративного правопорушення.
Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення, то судом першої інстанції стягнення дотримано строки накладення адміністративного стягнення.
При призначенні покарання судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та накладено стягнення в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Нормами діючого законодавства, передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних вимог.
З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що нею не оспорюється доведеність вини та правильність кваліфікації її дій, апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на подачу декларації, що пов'язано з епідеміологічною ситуацією в м. Івано-Франківськ, й закрити провадження за малозначністю діяння.
Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Подання декларації є службовим обов'язком відповідних посадових осіб, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 за яких вона просила закрити провадження у справі за малозначністю не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Так, чинними нормами КУпАП не визначається поняття малозначності вчиненого правопорушення та виключного переліку діянь, які можуть вважатися малозначними (ст. 22 КУпАП). Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Суддя приймає рішення про малозначність правопорушення керуючись своїм суб'єктивним ставленням до події вчиненого правопорушення, виходячи з того, що його наслідки не становлять суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правопорушення, пов'язане з корупцією порушує встановлені правила, протирічить суспільним інтересам та принципам, визначеним в якості норм права.
Відповідальність державної влади перед суспільством є невід'ємною складовою конституційного принципу правової держави.
Зважаючи на те, що корупція становить безпосередню загрозу демократичному правопорядку і конституційному ладу, задля гарантування стабільності та ефективності функціонування демократичної системи на державу покладається обов'язок вжити заходів для захисту демократичного ладу.
Запровадження ефективної антикорупційної політики є запорука для захисту конституційних цінностей, прав і свобод.
Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Конструктивною ознакою правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Посилання апелянта на те, що апелянт вважала, що у зв'язку із епідеміологічною ситуацією можливе відтермінування декларації, як це було в минулому році, не є поважною причиною.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID -19)» №530-IX, який набрав чинності 17.03.2020 року, встановлено, що декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, які відповідно до ст. 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 1 червня, проте будь-яких змін часу подачі декларацій у 2021 році законом не передбачалось, а тому останнім днем її подачі залишився незмінним - до 1 квітня 2021 року.
В той же час, згідно витягу Єдиного державного реєстру декларацій датою подачі ОСОБА_1 декларації є 22.04.2021 року, що свідчить про несвоєчасне її подання.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона чекала на виготовлення електронного ключа, й на необхідні довідки з роботи її чоловіка, що заходиться в м. Дніпро, через те й подала декларацію лише 22.04.2021 року, також не заслуговують на увагу, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру декларацій вбачається, що ОСОБА_1 подає декларації з 2017 року, а тому їй достеменно було відомо про те, що для заповнення декларації необхідні певні відомості щодо членів її родини, на збирання яких, потрібний певний період часу.
Крім того, для подачі для подачі декларацій фактично надається строк з 01 січня до 01 квітня поточного року. тобто 3 місяці, що є достатнім періодом для своєчасної подачі та отримання всіх необхідних для цього документів.
Посилання апелянта на те, що її батьки та сусіди можуть підтвердити факт її перебування в селі Зарваниця й консультування із сімейним лікарем по телефону, не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи та доведеності її винуватості в інкримінованому їй діянні.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скаргх.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18.08.2021 року, щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло