Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1403/21
Провадження №2/433/504/21
27.09.2021 року смт Троїцьке
Суддя Троїцького районного суду Луганської області Гавалешко П.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності
Позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати право власності на трубопровід, розташований поблизу населеного пункту Просторе Білокуракинського району Луганської області, на землях Білокуракинського та Троїцького районів Луганської області, який складається з труби діаметром 300 мм протяжністю 1000 м; діаметром 400 мм протяжністю 3000 м; діаметром 700 мм протяжністю 500 м; діаметром 300 мм протяжністю 1000 м; діаметром 400 мм протяжністю 3000 м; діаметром 500 мм протяжністю 637 м; діаметром 600 мм протяжністю 826 м; діаметром 700 мм протяжністю 500 м.
Вивчивши матеріали позовної заяви, прихожу до такого висновку.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Позивач зазначає, що 11 липня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу трубопроводу: діаметром 300 мм протяжністю 1000 м; діаметром 400 мм протяжністю 3000 м; діаметром 700 мм протяжністю 500 м; діаметром 300 мм протяжністю 1000 м; діаметром 400 мм протяжністю 3000 м; діаметром 500 мм протяжністю 637 м; діаметром 600 мм протяжністю 826 м; діаметром 700 мм протяжністю 500 м, розташованих поблизу населеного пункту Просторе Білокуракинського району Луганської області, на землях Білокуракинського та Троїцького районів Луганської області.
При цьому, з договору купівлі-продажу від 11.07.2007, додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 11.07.2021, копії яких додано до позовної заяви, вбачається, що трубопровід, який складається з вищевказаних труб, розташований в районі населеного пункту Просторне Білокуракинського району Луганської області.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно із ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 та п. 43 постанови №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, зокрема це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем заявлена вимога щодо визнання права власності на трубопровід, розташований поблизу населеного пункту Просторне Білокуракинського району Луганської області.
Таким чином, оскільки в позові заявлено вимогу про визнання права власності, то він має бути пред'явлений за місцезнаходженням майна, тобто до Білокуракинського районного суду Луганської області.
Аналізуючи наведені норми права, прихожу до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власностіподана з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно до ч.1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Враховуючи зазначені положення, дату проголошення цієї ухвали - 27.09.2021, закінчення п'ятнадцятиденного строку на її оскарження, який спливає 12.10.2021, тому справу належить направити за підсудністю після 18.10.2021.
На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 188, 258-260 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності передати на розгляд Білокуракинському районному суду Луганської області.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя П.С. Гавалешко