Справа № 210/2389/14-ц
Провадження № 2/210/23/21
іменем України
"09" вересня 2021 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Ступак С.В.,
за участі:
секретарів судового засідання Драгунової Я.М., Доценко В.В.,
Домуховської М.В., Котенко А.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Сілкіної М.В. ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу заоб'єднаними позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та стягнення боргу за розписками -
05 травня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з цивільними позовами до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та стягнення боргу за розписками та просив суд поновити йому строк звернення до суду для захисту своїх прав та стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за розпискою від 16.01.2018 року в сумі 23 677 грн., 3% річних у розмірі 454 592 грн., борг за розпискою від 05.09.2008 року у сумі 5387 грн., 3% річних у розмірі 103 424 грн. та борг за розпискою 21.12.2008 року у сумі 5037 грн., 3% річних у розмірі 78 572 грн.
В обґрунтування позовів ОСОБА_5 зазначив, що 16.01.2008 року ОСОБА_2 попросила у нього в борг гроші в сумі 24 400 грн., які були необхідні їй для роботи, позивач вказані кошти передав відповідачу, про що ОСОБА_2 надала йому розписку, зобов'язавшись повернути йому вказані кошти до 16.01.2009 року. З зазначеної суми відповідачкою повернуто, згідно доданих поштових квитанцій від 21.03.2013 року у сумі 412 грн. та 30.09.2013 року у сумі 311 грн., а всього 723 грн. Позивач у позові вказав, що зважаючи на те, що відповідачка визнає суму боргу, про що свідчать квитанції по яким вона частково повернула йому грошові кошти, згідно розписки в березні 412 грн. та у вересні 311 грн. у 2013 році, що відображено в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року, просив поновити йому строк позовної давності для звернення до суду. Зважаючи на те, що відповідачка в добровільному порядку не повертає решту коштів, він звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 23 677 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочки, що склала: борг 23 677 грн.*3% : 100 = 7103 грн. на місяць, прострочено з 16.01.2008 року по 16.04.2014 року - 64 місяці *7103 = 454 592 грн.
Крім того, 05.09.2008 року ОСОБА_2 попросила у нього в борг гроші в сумі 6 215 грн., які були необхідні їй для роботи, позивач вказані кошти передав відповідачу, про що ОСОБА_2 надала йому розписку, зобов'язавшись повернути йому вказані кошти до 05.10.2008 року. З зазначеної суми відповідачкою повернуто, згідно доданих поштових квитанцій від 21.03.2013 року у сумі 412 грн. та 30.09.2013 року у сумі 311 грн., а всього 723 грн. Позивач у позові вказав, що зважаючи на те, що відповідачка визнає суму боргу, про що свідчать квитанції по яким вона частково повернула йому грошові кошти, згідно розписки у травні 2013 року 14 та 24 відповідно в сумі 412 грн. та 416 грн., у зв'язку з чим, позивач просив суд поновити йому строк позовної давності для звернення до суду. Зважаючи на те, що відповідачка в добровільному порядку не повертає решту коштів, він звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 5 387 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочки, що склала: борг 5 387 грн.*3% :100 = 1616 грн. на місяць, прострочено з 05.10.2008 року по 05.04.2014 року - 64 місяці *1616 = 103 424 грн.
Також, позивач у позові стверджував, що 21.12.2008 року ОСОБА_2 попросила у нього в борг гроші в сумі 5 760 грн., які були необхідні їй для роботи, позивач вказані кошти передав відповідачу, про що ОСОБА_2 надала йому розписку, зобов'язавшись повернути йому вказані кошти до 21.04.2009 року. Позивач вказує, що відповідачкою визнається сума боргу, про що свідчать квитанції, по яким вона частково повернула йому кошти, згідно розписки в червні 412 грн. та у серпні 311 грн. у 2013 році, що також відображено в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року, просив поновити йому строк позовної давності для звернення до суду. Зважаючи на те, що відповідачка в добровільному порядку не повертає решту коштів, він звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 5 037 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочки, що склала: борг 5 037 грн.*3% :100 = 1 511 грн. на місяць, прострочено з 21.04.2008 року по 21.04.2014 року - 52 місяці *7103 = 75 572 грн.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_8 від 08 грудня 2014 року об'єднані цивільні справи за вказаними позовами в одне провадження. (т.1, а.с.42)
Відповідно до Довідки від 25 грудня 2014 року за підписом керівника апарату Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, 25 грудня 2014 року було здійснено повторний автоматизований розподіл в АСДС вказаної судової справи згідно розпорядження керівника апарату суду №131 від 25 грудня 2014 року, у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_8, щодо здійснення правосуддя. (т.1, а.с.48)
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа надійшла до провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією Актового запису про смерть №1115 від 28 грудня 2015 року. (т.1, а.с.84)
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_9 від 29 березня 2016 року провадження по вказаній об'єднаній справі зупинено до залучення у справі правонаступника позивача, який вибув з процесу у зв'язку зі смертю (т.1, а.с.90)
Відповідно до Розпорядження №176 від 12 жовтня 2016 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» за підписом керівника Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малиновської Н.В., у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_9 у зв'язку з її відставкою, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи. (т.1, а.с.99)
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2016 року, вказана справа надійшла до провадження судді ОСОБА_10 (т.1, а.с.100)
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_10 від 16 березня 2017 року відновлено провадження по вказаній справі та витребувано з Третьої Криворізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.1, а.с.106)
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_10 від 03 травня 2017 року залучено до участі у справі за вказаними позовом, в якості правонаступника ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , його сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1, а.с.171)
Відповідно до Розпорядження №118 від 12 вересня 2017 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» за підписом керівника Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малиновської Н.В., у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_10 із здійснення правосуддя, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи. (т.1, а.с. 181)
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2017 року, вказана справа надійшла до провадження судді Хлистуненко О.В. (т.1, а.с.182)
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Хлистуненко О.В. від 16 січня 2018 року провадження у справі за вказаним позовом закрито з підстав того, що дані правовідносини не допускають правонаступництва. (т.1, а.с.207)
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року скасовано. Матеріали вказаної цивільної справи повернуто до суду для подальшого розгляду. (т.1, а.с.249-250)
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27 червня 2018 року, вказана справа надійшла до провадження судді Хлистуненко О.В. (т.1, а.с.254)
Ухвалою суду від 25 липня 2018 року суддею Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Хлистуненко О.В. задоволено її самовідвід від розгляду вказаної справи. (т.1, а.с.255)
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2018 року, вказана справа надійшла до провадження судді Ступак С.В. (т.2, а.с.1)
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В. від 06 лютого 2019 року призначено розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (т.2, а.с.24-25)
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В. від 11 травня 2021 року, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.2, а.с.212)
У судове засідання, призначене на 27 липня 2021 року, позивач по справі ОСОБА_4 , не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомленим чином.
У судовому засіданні 27 липня 2021 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Присутня у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі та зазначила, що кошти які вона отримувала від ОСОБА_5 нею були повернуті в повному обсязі, при поверненні вказаних коштів за узгодженням з ОСОБА_5 вона робила відмітки у зошиті. Будь-яких поштових переказів в 2013 році в рахунок погашення суми боргу за розписками від 16.01.2008 року, 05.09.2008 року та 21.12.2008 року нею не здійснювались, вказані кошти були перераховані в рахунок погашення боргу за іншими розписками, які були предметом розгляду у іншій справі, по які винесено рішення, яке набрало законної сили та вдкрито виконавче провадження.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сілкіна М.В. також заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні, зазначила, що відсутні підстави для поновлення строку позовної давності, крім того, борг за вказаними розписками відповідачкою погашено у повному обсязі.
За клопотанням відповідача у судовому засіданні 27 липня 2021 року було допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Допитана у судовому засіданні, свідок ОСОБА_6 показала, що вона восени 2008 року, точного місяця не пам'ятає звернулась до ОСОБА_2 з проханням позичити гроші для виїзду закордон, на що ОСОБА_2 запропонувала допомогу в отриманні в борг під відсотки грошових коштів. Після чого вона разом з ОСОБА_2 звернулись до ОСОБА_5 з проханням отримати гроші в борг. Сума позики складала приблизно 5000 грн., точно вона не пам'ятає, оскільки кошти прирівнювались до курсу валюти на той час. Кошти в розмірі 5000 грн. ОСОБА_2 під розписку взяла у ОСОБА_5 . Борг був погашений у повному обсязі разом з відсотками та становив 5610 грн., про отримання та повернення коштів робилася відмітка в зошиті ОСОБА_2 . Після повернення з заробіток вона особисто запитувала у ОСОБА_5 щодо погашення боргу за розпискою, на що останній її повідомив, що борг погашено в повному обсязі.
Допитана у судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 показала, що вона знайома з відповідачем по справі ОСОБА_2 та звернулась до неї в 2008 році з проханням зайняти їй кошти для придбання меблів у розмірі 5600 грн. ОСОБА_2 познайомила її з ОСОБА_5 , який під відсоток був готовий надати їй кошти в борг, однак, розписку про отримання вказаних коштів писала особисто ОСОБА_2 . Вона погодилась на вказані умови та 05 вересня 2008 року в її присутності ОСОБА_2 написала розписку ОСОБА_5 про отримання в борг під відсотки грошових коштів строком до 10.09.2009 року. Сума позики складала 6250 грн., які вона повернула частинами протягом п'яти місяців, останню суму у розмірі 250 грн. вона повернула в вересні 2009 року. Вказані кошти вона отримувала особисто від ОСОБА_5 , при поверненні щомісячно суми боргу в зошиті в присутності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 робилися відмітки про дату та суму повернення. Будь-яких окремих розписок про повернення суми боргу нею або ОСОБА_2 не складалося.
27 серпня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - Сілкіної М.В. було подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності за позовами про стягнення суми боргу за розписками від 16.01.2008 року, від 05.09.2008 року та від 21.12.2008 року. В клопотання представник відповідача зазначила, що позовні заяви подані до суду з пропуском строку позовної давності, поважної причини пропуску строку позивачем не обґрунтовано доведеним не було.
Заслухавши доводи представника позивача та заперечення відповідача та її представника, дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, допитавши в судовому засіданні свідків, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 16 січня 2008 року ОСОБА_2 склала розписку про отримання в борг у ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 24 400 грн. ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути грошові кошти в розмірі 24400 грн. через 12 місяців, тобто 16.01.2009 року. (т. 1, а.с.54)
05 вересня 2008 року ОСОБА_2 склала розписку про отримання в борг у ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 6215 грн. ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути грошові кошти 05.10.2008 року. (т. 1, а.с.21)
21 грудня 2008 року ОСОБА_2 склала розписку про отримання в борг у ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 5760 грн. ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути грошові кошти 21.04.2009 року. (т. 2, а.с.8)
Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти тощо.
Стаття 509 ЦК України визначає, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 ЦК України визначає, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Керуючись статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
У судовому засідання представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Сілкіною М.В. подано клопотання про застосування позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (Stubbings and others v. The United Kingdom, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; Zolotas v. Greece (№o.2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; в силу частини 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Вказані висновки викладені у Постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі №6-2170цс16.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1, 2 статті 264 ЦК України).
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19).
Тобто, позовна давність може перериватися внаслідок вчинення боржником дій, зокрема, здійснення платежів як на оплату основного боргу, так і іншого зобов'язання, визначеного договором.
Згідно позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18), підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Виходячи з положень статті 264 ЦК України, необхідно встановлювати, коли достеменно боржник вчинив відповідні дії, оскільки перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Зазначений правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №333/6301/15-ц, від 12 червня 2020 року у справі №712/8733/17, від 03 липня 209 року у справі №639/9642/14-ц.
У Постанові Верховного Суду від 1 квітня 2020 року по справі №203/4097/16 (провадження №61-37767св18), зазначено: «Пославшись в обґрунтування своїх висновків про відхилення апеляційної скарги на те, що чинність договору про надання відновлювальної кредитної лінії №07.1/43-7 і продовження його дії після 21 лютого 2009 року підтверджується укладеними 11 листопада 2014 року договорами про внесення змін до цього договору, суд апеляційної інстанції не врахував, що у разі зміни строку дії кредитного договору укладені після його закінчення додаткові угоди не мають правового значення, так як ними доповнено та змінено договір, який фактично припинив свою дію».
Позивач при зверненні до суду з вказаними позовами, просив суд поновити строк позовної давності, в обґрунтування чого посилався на розписку від 14 травня 2013 року про часткове повернення суми боргу за розпискою, в розмірі 412 грн., розписку від 24 травня 2013 року про часткове повернення суми боргу, за розпискою в розмірі 416 грн., квитанціями про часткове повернення грошових коштів від червня 2013 року, у розмірі 412 грн. та від серпня 2013 року у розмірі 311 грн.
Відповідно до Фіскального чеку «Укрпошта» ЦПЗ №2 від 14 травня 2013 року, ОСОБА_4 отримав переказ у розмірі 400 грн., плата за переказ 12,00 грн., всього 412,00 грн. (т.1, а.с.8)
Відповідно до Фіскального чеку «Укрпошта» ЦПЗ №2 від 24 травня 2013 року, ОСОБА_4 отримав переказ у розмірі 400 грн., плата за переказ 12,00 грн., за повідомлення 4,20 грн., всього 416,20 грн. (т.1, а.с.8)
Відповідно до Фіскального чеку від 19 червня 2013 року ОСОБА_5 отримав переказ у розмірі 400 грн., плата за переказ 12,00 грн., всього 412,00 грн.(т.2, а.с.7)
Відповідно до фіскального чеку від 15 серпня 2013 року ОСОБА_5 отримав суму переказу у розмірі 300,00 грн., плата за переказ 11,00 грн., всього 311,00 грн. (т.2, а.с.7)
Однак, суд зазначає, що з вказаних фіскальних чеків не можливо встановити, що перерахування грошових коштів у розмірі 412,00 грн., 416,00 грн. та 311,00 грн. були адресовані ОСОБА_2 саме на погашення суми боргу за розписками від 16.01.2008 року, від 05.09.2008 року та від 21.12.2008 року, скільки така інформація не висвітлена в копіях фіскальних чеків.
Крім того, у позовних заявах позивач в обґрунтування поновлення строку позовної давності зазначає, що відповідачкою визнано суму боргу, що відображено в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року.
Однак, суд не приймає вказані доводи позивача та його представника, оскільки, як вбачається з матеріалів справи Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2013 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , суму боргу в розмірі 59 168,00 грн. за борговою розпискою від 25.03.2009 року (т.3, а.с.18)
З тексту вказаного Заочного рішення від 23 серпня 2013 року вбачається, що предметом розгляду справи була розписка складена ОСОБА_2 від 25.03.2009 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року вказане заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2013 року залишено без змін. В тексті вказаної ухвали колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області зазначила: « посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач поштовими переказами частково повернула борг безпідставні, а долучені до апеляційної скарги квитанції не свідчать про перерахування грошей саме по борговим розпискам від 25.03.2009 року та 24.06.2009 року враховуючи і те, що ОСОБА_2 мала борг перед позивачем і по іншим борговим розпискам: від 16.01.2008 року, 21.12.2008 року, 05.09.2008 року., що не заперечує і сама ОСОБА_2 » (т. 1, а.с.5- 7)
Однак, в судових засіданнях відповідач ОСОБА_2 зазначила, що вказані перекази на які посилається позивач у позовних заявах, не мають ні якого відношення до боргових розписок від 16.01.2008 року, від 05.09.2008 року та від 21.12.2008 року.
Крім того, з наданих суду документів, не вбачається вчинення відповідачем дій, які б свідчили про фактичне визнання боргу або іншого обов'язку, як то часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, строк позовної давності за розпискою від 16 січня 2008 року сплив 16 січня 2012 року, строк позовної давності за розпискою від 05 вересня 2008 року сплив 05 жовтня 2011 року та строк позовної давності за розпискою від 21 грудня 2008 року сплив 21 квітня 2012 року. Позивач звернувся до суду з вказаними позовами 05 травня 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Представник відповідача звернулася до суду із заявою про застосування строку позовної давності. Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.20 ЦК України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Саму наявність в ЦК України інституту позовної давності, з урахуванням наведеної практики Суду (джерела права), слід вважати тим випадком, встановленим законом, коли нездійснення у визначений строк права на захист припиняє цивільне право, що порушене.
Таким чином, позовна давність це виняток (встановлений законом) із загального правила, передбаченого ч.2 ст.20 ЦК України. Із закінченням позовної давності погашається право на захист, внаслідок матеріальне право стає незахищеним. Зі спливом позовної давності суб'єктивне право припиняє своє існування.
Сплив позовної давності, який є підставою для відмови у позові відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, означає, що вже жодна вимога не підлягає примусовому здійсненню за будь-якого розгляду суперечки, порушеної після цього моменту.
Враховуючи, що закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволені позову та представник відповідача звернулася до суду із такою заявою, то суд дійшов висновку, що в задоволені позову ОСОБА_4 , слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 11, 16, 20, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та стягнення боргу за розпискою у сумі 23 677 грн., 3% річних у розмірі 454 592 грн. - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та стягнення боргу за розпискою у сумі 5387 грн., 3% річних у розмірі 103 424 грн. - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та стягнення боргу за розпискою у сумі 5037 грн., 3% річних у розмірі 78 572 грн. - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 20 вересня 2021 року.
Суддя: С. В. Ступак