СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1338/20
пр. № 2/759/694/21
18 січня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючогосудді: Кириленко Т.В.;
за участю секретаря судових засідань Істоміній О.Г.;
представника відповідача Шапошніка О.М.;
розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» про захист прав споживача фінансових послуг,-
В січні 2020р. позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.05.2019 року між нею та відповідачем була здійснена фінансова операція, відповідно до умов якої відповідач надав їй грошові кошти в сумі 4830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) гривень на споживчі потреби.
Однак, позивачка стверджує, що кредитодавець не виконав вимоги щодо надання їй інформації до укладання договору про споживчий кредит, у зв'язку з чим їй невідомі жодні умови, на яких вона отримала кошти, крім обов'язку їх повернення, відповідач не пропонував їй укласти кредит, а тому вона не приймала надану пропозицію у жодний законний спосіб, на даний час не існує жодної домовленості між сторонами, оскільки вони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір не укладений у письмовій формі, відсутній паспорт споживчого кредиту.
Позивачка на цей час усвідомлює, що має заборгованість перед відповідачем, але достеменно не може зрозуміти, яка саме заборгованість, оскільки не має на руках договору, який не укладала. Може тільки скористатися онлайн-ресурсом фінансової установи, особистим кабінетом, який не надає ніякої інформації. Відповідач на разі здійснює на неї тиск та на осіб, персональні дані, які вона повідомила, у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до суду за захистом свого права.
Ухвалою суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 20).
Від відповідача надійшов відзив, згідно якого він проти позову заперечує, посилаючись на те, що 14.05.2019 року між позивачкою та відповідачем було укладено кредитний договір № 00-265337 (додаток №1), шляхом підписання договору, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці кредит в сумі 4 830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) гривень, які були перераховані на зазначену нею у заяві банківську платіжну картку, а позивачка зобов'язалась повернути відповідачу надані кошти в період 30 календарних днів до 14.06.2019, сплативши проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 % в день, що на рік становить 720 % (у випадку відсутності прострочення по сплаті процентів). Паспорт споживчого кредиту, з яким ознайомилася позивачка 13.05.2019 року і поставила свій підпис, містив повну інформацію про суму кредиту, про строк кредитування, про мету кредиту, про спосіб та строк надання кредиту, про процентну ставку, вид процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, кількість та розмір платежів, періодичність внесення(одним платежем в кінці строку користування кредитом), процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, дата надання інформації 13.05.2019 року, підписи відповідача та позивачки наявні.
Таким чином, сторонами кредитного договору досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема щодо розміру кредиту, відсоткової ставки за кредитним договором та порядку сплати кредиту. Разом з цим, представник відповідача, зазначив, що з дати укладання кредитного договору № 00-265337 від 14.05.2019 року до дати подання позовної заяви від позивачки заяв на адресу відповідача щодо відкликання згоди на обробку персональних даних не надходило, однак, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №913 від 07.12.2016 "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)" фінансова установа повинна вести облік укладених договорів з надання фінансових послуг, які зобов'язана зберігати не менше п'яти років після виконання всіх зобов'язань за ними, якщо інше не встановлено законодавством (а.с. 25-28).
Ухвалою суду від 4 листопада 2020 року закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 110-111).
Представник позивачка в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить слухати справу у його відсутність, позов підтримує.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 15.03.2018 № 3681 ТОВ «Качай Гроші» внесено до Державного реєстру фінансових установ (а.с. 102).
14.05.2019 року між позивачкою та відповідачем було укладено кредитний договір № 00-265337 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електроній формі (далі - Договір) (а.с. 29-30).
Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору позивачці був наданий кредит у сумі 4830,00 грн. строком дії 30 днів.
Згідно з п.1.4 договору процентна ставка за користування коштами кредиту 2 % в день, (720 %) річних. Тип процентної ставки - фіксована.
За п.2.1 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківськівкої картки позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України (платіжна картка).
Також, відповідно до п. 7.14. Договору, невід'ємною частиною Договору є Додаток №1 (Паспорт споживчого кредиту), у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання за Договором (а.с. 31-32).
Як зазначено в Договорі - п.7.10 - цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер телефону повідомлений у Заяві на отримання кредиту. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього договору вважається направленням Кредитодавця повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Судом встановлено, що Договір між сторонами укладено в електронній формі, тому має містити електронний підпис позичальника.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положення ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Згідно ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. Навідміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Крім того, у відповідності з нормами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19. При цьому, Верховний Суд наголосив на тому, що практика у даній категорії справ є незмінною та була висловлена в інших постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 та від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про те, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України.
З наведеного слідує, про факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі шляхом його підписання позивачкою за допомогою одноразового ідентифікатора.
Всі істотні умови договору були надані позичальнику до моменту підписання договору з товариством у вигляді оферти та паспорту кредиту, які серед іншого містили чітку інформацію про строк позики, дату повернення позики, плату за користування позикою і умови їх нарахування. Жодних змін будь-яких умов договору товариством не здійснювалося.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи дане правове обґрунтування та приведене вище, відсутності доказів заявлених позовних вимог та не доведення приведених у позові вимог, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 11, 203, 204, 215, 526, 626, 627, 628, 629, 637, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 259, 263, 264, 268 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» про захист прав споживача фінансових послуг - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резулятивну частину судогово рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Кириленко