СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/12718/21
пр. № 2-о/759/1107/21
26 серпня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Скиданенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування,
ОСОБА_1 09.06.2021 року звернувся до суду з заявою про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування, якою просить встановити факт недостовірності та спростувати інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , в статті «АО Столиця, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - мошенники, аферисты, рейдеры», яка містить недостовірну інформацію про ОСОБА_1 ; встановити факт недостовірної інформації та спростувати інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка містить недостовірну інформацію про ОСОБА_1 . Як наслідок поширена інформація дискредитує заявника, а тому заявник звернувся з даною заявою до суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Заявник в судове засіданні не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника заявника до суду надійшла заява, якою останній підтримує заявлені вимоги та просить розгляд справи провести за його відсутності.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов висновків.
Судовим розглядом встановлено, що 07.04.2014 року в мережі Інтернет на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1/ була опрелюднена стаття «АО Столиця, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - мошенники, аферисты, рейдеры», яка містить недостовірну інформацію про ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 була опрелюднена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка також містить недостовірну інформацію про ОСОБА_1
Заявник наголошує на тому, що розміщена інформація, є такою, що порушує честь та гідність та ділову репутацію заявника.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Згідно з п. 12 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Інформація, яка поширена на вищезазначеному ресурсі безпосередньо стосується заявника, оскільки в статті чітко зазначено його назва а також ім'я та прізвище працівника даної клініки.
Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).
Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Пунктом 19 Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 30 цього ж Закону, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відтак, суд доходить до висновку, про доведеність у даній справі поширення інформації, яка стосується заявника.
При цьому, поширена інформація містить висловлювання, в яких наявна негативна інформація щодо особи заявника. Оскаржувана інформація виражена не у формі критики чи суб'єктивної оцінки дій. У ній відсутні мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алегорія, сатира). Тому вона не є оціночними судженнями. Фактично, висловлювання виражені у формі тверджень про вчинення заявником протиправних діянь.
За загальним правилом, переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини оціночне судження в образливій формі тільки тоді не тягне за собою відповідальності як за висловлення оціночного судження, коли воно має під собою достатнє фактичне підґрунтя і не є надмірним, з огляду на ситуацію та обставини, за якими відбувалось поширення таких висловлювань ( рішення у справі «Обершлік (Oberschlick) проти Австрії № 2 від 01.07.1997).
За загальновідомим «принцип правового ліктя», свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. За цим принципом людина вільна чинити на власний розсуд та відповідно до свого волевиявлення, однак якщо такі дії будуть виходити за межі правового поля та можуть принести шкоду іншій особі, їх реалізація має бути зупинена. Тобто, кожній людині гарантується реалізація її прав до тих пір, поки ці права не порушують права інших осіб або ж посягають на них. У свою чергу, завдання права полягає саме в тому, щоб свободу усіх ввести в розумні справедливі рамки (обмеження).
Поширена інформація, за своїм характером та змістом, ґрунтується на твердженнях про причетність заявника до вчинення злочинних дій та здійснення протиправної діяльності.
Проаналізувавши інформацію, а також характер використаних при її викладенні мовностилістичних засобів, зокрема, відсутність алегорій, сатири, гіпербол тощо, з урахуванням наданого висновку суд дійшов висновку, що вказана інформація подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження.
На підставі всебічної та повної оцінки доказів у справі суд дійшов висновку, що поширена інформація про заявника є недостовірною, оскільки доказів про вчинення заявником злочинних дій не надано. Тому, суд погоджується з доводами заявника, що поширення інформації, про спростування якої просить заявник, порушуються немайнові права заявника на повагу до честі та гідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ст. 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, ст. 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Суд вважає, що оскаржувані твердження, формують негативну громадську думку про заявника, руйнують репутацію заявника, при цьому, вони не є підтвердженими жодними належними доказами, а тому є такими, що порушують право заявника на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.
Суд також погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, оскільки її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для заявника.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить заявнику. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим, суд бере до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278) тощо.
Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 ЦК України, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У зв'язку з чим, суд вважає наявними підстави для задоволення вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, Законом України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування - задовольнити.
Встановити факт недостовірності та спростувати інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , в статті «АО Столиця, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - мошенники, аферисты, рейдеры», яка містить недостовірну інформацію про ОСОБА_1 .
Встановити факт недостовірної інформації та спростувати інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка містить недостовірну інформацію про ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.М. Журибеда