Справа №568/1668/18
Провадження №2/568/249/21
23 вересня 2021 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Дубенської районної державної адміністрації, Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай),-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідачів з позовом про визнання права на земельну частку (пай).
В обґрунтування позову позивач вказує, що з 17 серпня 1984 року була прийнята в члени колгоспу «Ленінський шлях» Червоноармійського (Радивилівського) району Рівненської області. В подальшому колгосп було реорганізовано в КСП «Нива». 20 квітня 1995 року КСП «Нива» було отримано державний акт про право колективної власності на землю (серія РВ №00017). В додатку №1 до вказаного державного акту про право колективної власності на землю під номером 176 вказано ОСОБА_1 , однак сертифікат про право на земельну частку (пай) їй видано не було. Згідно інформації відділу в Радивилівському районі Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області від 06.08.2018 року ОСОБА_1 виключено із числа членів КСП «Нива» та із списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) відповідно до протоколу №3 засідання комісії КСП «Нива» від 16.07.1999 року та розпорядження голови Радивилівської РДА від 22.12.1999 року. Позивач вважає протокол зборів та розпорядження голови Радивилівської РДА неправомірними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки на час розпаювання земель КСП «Нива» вона була членом вказаного підприємства. При розпаюванні земель КСП «Нива», розмір земельної частки (паю) на одного члена становить 2,46 в умовних кадастрових гектарах.
Ухвалою судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 січня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями року справу передано для розгляду судді Радивилівського районного суду Троцюк В.О.
Ухвалою від 26 лютого 2021 року справа прийнята до свого провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін. Також залучено до участі у справі правонаступника Радивилівської РДА - Дубенську РДА.
28.07.2021 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить скасувати розпорядження Радивилівської РДА №580 від 22.12.1999 року «Про внесення змін до матеріалів паювання земель колективної власності сільськогосподарських підприємств «Світанок» та «Нива» в частині виключення ОСОБА_1 зі списку громадян, які позбавляються права на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) не членів КСП «Нива».
В підготовче судове засідання позивач та її представник не з'явилися, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Козинської сільської ради в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують проти задоволення позову.
Представник Дубенської РДА в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Також зазначивши, що відповідно до Земельного кодексу України райдержадміністрація не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно приписів ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 з 17 серпня 1984 року прийнята в члени колгоспу «Ленінський шлях». 19 лютого 1997 року виключена з членів КСП «Нива». (а.с.8)
В період з17.08.1984 року по 19.02.1997 року ОСОБА_1 працювала в колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Нива» (а.с.8 (зворот)-9)
Згідно додатку №1 до Державного акту РВ№00017 на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» від 20.04.1995 року ОСОБА_1 внесена до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства за номером 176. (а.с12-16)
Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надало інформацію про те, що відповідно до розпорядження голови Радивилівської районного державної адміністрації від 22.12.1999 року №580 «Про внесення змін до матеріалів паювання земель колективної власності сільськогосподарських підприємств «Світанок» та «Нива» та протоколу №3 засідання комісії колективного с/г підприємства «Нива» Радивилівського району від 16 липня 1999 року, ОСОБА_1 виключена із членів КСП та із списків на право на земельну частку (пай).
Згідно інформації, що міститься в розпорядженні голови Радивилівської районної державної адміністрації №580 від 22.12.1999 року розмір земельної частки (пай) КСП «Нива» становить 2,46 в умовних кадастрових без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.235)
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з пунктом 5 цього Указу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають - колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
Аналогічна позиція висловлена в постанові ВС від 17.03.2020 року справа № 396/1683/18-ц.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Таким чином, на думку суду, позивач, являючись станом на 1995 рік (час паювання земель) членом КСП «Нива» та будучи включеною у списки громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства додатку №1 до державного акту колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» набула право на земельну частку (пай) розміром по 2,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж часток в натурі.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст.16 ЦК України, її цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за нею права.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи норму ч.4 ст.206 ЦПК України, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, які підтверджені належними доказами.
Відповідно до вимогст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.
Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
Така позиція закріплена і у п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Зокрема, п. 48 вищезазначеної постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як вбачається з матеріалів справи 22 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Лінія права» було укладено договір про надання правничої допомоги адвоката та інших юридичних послуг ( а.с.73).
Умовами договору про надання правничої допомоги встановлено, що замовник зобов'язується сплатити виконавцю гонорар у розмірі 1200,00 грн за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, збирання доказів, складання позовної заяви до суду, складання процесуальних та інших документів правового характеру, пов'язаних із цивільною справою.
Із квитанції до прибуткового ордера № 17 від 22.11.2018 вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до договору від 22.11.2018 року сплатила на користь Адвокатського об'єднання «Лінія права» 1200,00 грн ( а.с.74а).
Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значенням справи для сторони, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1200,00 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 704,80 грн. та 908,00 грн. що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.1, 61а).
Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.81, 131, 152 ЗК України, ст.ст. 4, 5, 17, 137, 141, 223, 264, 268, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дубенської районної державної адміністрації, Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай) - задоволити.
Скасувати розпорядження № 508 Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області від 22.12.1999 року «Про внесення змін до матеріалів паювання земель колективної власності сільськогосподарських підприємств «Світанок» та «Нива», в частині виключення ОСОБА_1 зі списку громадян, які позбавляються права на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебувала у колективній власності КСП «Нива» Радивилівського району Рівненської області, за рахунок вільних земель запасу на території Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області.
Стягнути з Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 600 (шістсот) гривень.
Стягнути з Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 600 (шістсот) гривень.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок, згідно квитанції № 94 від 22.11.2018 року та 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, згідно квитанції №9239 -8532-5112-8423 від 26.07.2021.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .
Відповідач: Козинська сільська рада, ЄДРПОУ 04386485, адреса с.Козин вул..Берестецька, 145 Дубенського району Рівненської області
Відповідач: Дубенська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04057830, адреса м.Дубно вул.Д.Галицького, 17 Рівненської області.
Суддя В.О. Троцюк