Справа № 548/1406/21
Провадження № 2/548/572/21
20.09.2021 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Комаренко В.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначає, що 02.10.2010 року між сторонами був укладений шлюб, від якого вони мають малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що на даний час діти перебувають на повному утриманні позивача, оскільки відповідач добровільно матеріальну допомогу на його утримання не надає, порушуючи тим самим вимоги ст. 180 Сімейного Кодексу України, яка передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
На підставі ст. ст.ст. 180-182, 183, 184, 191 Сімейного Кодексу України просила суд стягнути з відповідача кошти на утримання малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття, на користь позивача.
20.07.2021 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачка протягом строку, встановленого судом, подала до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на даний час малолітні діти проживають з нею, а не з позивачем, а тому просила відмовити у задоволенні позову за відсутністю правових підстав для цього. Зазначила, що діти проживали з батьком лише 3 місяці влітку 2021 року, поки відповідачка працювала за кордоном.
Позивач протягом строку, встановленого судом, не подав до суду відповідь на відзив, будь-яких інших клопотань чи заяв від позивача не надходило.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що сторони є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 .
Неповнолітній ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 проживають разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією домової книги, паспортними даними відповідачки, довідкою Хорольської міської ради від 16.07.2021 та довідкою про адресу реєстрації позивача від 28.01.2021 року.
18.06.2021 між відповідачкою та рекрутинговою компанією було укладено договір поручення, згідно якого виконавець зобов'язався надати відповідачці ОСОБА_2 роботу у м. Насельськ, Польща, а відповідачка повинна працювати у визначеному договором місці за кордоном. В період роботи ОСОБА_2 протягом трьох місяців діти проживали разом з батьком.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Принцип рівноправності подружжя також передбачає рівність їх обов'язків щодо матеріального забезпечення їхніх дітей, яке, з огляду на вимоги сімейного законодавства не може бути меншим від рівня, необхідного дитині для гармонійного розвитку, а тому з огляду на наявність матеріального обов'язку батька, який є працездатним та має можливість надавати мінімальну фінансову допомогу дитині, суд не може прийняти недостатній заробіток відповідача, як обставину, що є підставою для зменшення розміру аліментів.
Згідно ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням вказаного, відсутні підстави, передбачені ч. 3 ст. 181 СК, для стягнення аліментів на утримання дітей на користь ОСОБА_1 , оскільки останній не є тим з батьків, разом з яким проживають діти, а факт того, що в той час, коли відповідачка перебувала на роботі за кордоном, діти 3 місяці проживали з батьком, не означає, що діти змінили постійне місце проживання та не свідчить про те, що відповідачка ухилялась від утримання дітей.
Зважаючи на викладене позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судового збору, залишені без задоволення, суд приходить до висновку про компенсацію судових витрат у вигляді судового збору за рахунок держави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 180 - 184, 191 СК України, ст.ст. 1 - 18, 76 - 81, 141, 209 - 241, 259, 263 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 )
до ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН: НОМЕР_6 )
про стягнення аліментів на утримання дітей
відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складання повного тексту судового рішення: 20.09.2021
Головуючий: