Справа № 545/2908/21
Провадження № 1-в/545/418/21
28.09.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
представника адміністрації : ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в м. Полтаві спільне подання державної установи «Крюковська виправна колонія (№29)» та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не одруженого,
засудженого 19.11.2019 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, -
Адміністрація державної установи «Крюковська виправна колонія (№29)» та спостережна комісія при Полтавській райдержадміністрації звернулись до суду із спільним поданням про застосування щодо ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання посилаючись на те, що він відбув встановлені законом 1/2 строку покарання і довів своє виправлення.
В судове засідання представник адміністрації не з'явився, надавши заяву про розгляд подання в його відсутність, подання підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у поданні.
Від засудженого ОСОБА_5 надійшла заява з проханням розглядати подання в його відсутність, подання підтримує, прохав задовольнити.
В судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від основної міри покарання у вигляді позбавлення волі, вказавши, що він не став на шлях виправлення, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, за весь час відбування покарання має лише два заохочення.
Заслухавши думку прокурора, вивчивши матеріали особової справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.537 ч.2 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 засуджений вироком Київського районного суду м.Харкова від 19.11.2019 року за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Згідно п.1 ч.3 ст. 81 КК України (в редакції станом на 17.03.2021 року) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
З вироку суду вбачається, що ОСОБА_5 вчинив злочин 18.09.2016 року в стані алкогольного сп'яніння та внаслідок його дій одна потерпіла отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а інша - тяжкі тілесні ушкодження. Свою вину не визнавав повністю.
Згідно п.1 ч.3 ст. 81 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, з огляду на те, що на час вчинення ОСОБА_5 злочину, редакція п.1 ч.3 ст. 81 КК України не передбачала заборони її застосування до осіб, які вчинили злочини в стані алкогольного сп'яніння, а відтак з урахуванням вимог ст. 5 КК України, п.1 ч.1 ст. 81 КК України необхідно застосувати в редакції, що діяла до 17.03.2021 року.
Необхідною умовою застосування положень статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
Згідно даних подання та характеристики на засудженого від 27.08.2021 року, ОСОБА_5 під час тримання в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.
З 09.11.2020 року відбуває покарання в державній установі «Крюковська виправна колонія (№29)». За період відбування покарання характеризується позитивно, стягнень не має. За виконання покладених обов'язків і дотримання встановлених правил поведінки та внутрішнього розпорядку дня, а також дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України має два заохочення.
На даний час працевлаштований робітником контрагентського об'єкту.
Згідно частини 5 статті 118 КВК України до робіт по благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Відповідно до статті 123 Кримінально - виконавчого кодексу України бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт», «Підготовка до звільнення», відвідує лекції правового характеру.
Відповідно до рішення спільного засідання спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації та комісії державної установи «Крюковська виправна колонія (№29)» засуджений ОСОБА_5 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього можливе застосування умовно-дострокового звільнення від відбування основного покарання.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до п. 1 та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України до засудженого ОСОБА_5 є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, однак засуджений за весь час відбування покарання має два заохочення та працевлаштований, в період часу, що передує внесенню поданню про його умовно-дострокове звільнення.
Таким чином, перевіривши доводи викладені в поданні, дослідивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що за нетривалий час реального відбуття покарання в місцях ув'язнення та виправній колонії №29, а саме менше двох років, засуджений не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.81 КК України.
З наведеного убачається, що на даний час засуджений ОСОБА_5 не досяг необхідного ступеня виправлення та не довів своє виправлення, а тому не має впевненості в свідомому відновленні в соціальному статусі, як повноправного члена суспільства та готовності до самокерованої правослухняної поведінки, а отже подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 537 КПК України суд, -
Відмовити у задоволенні спільного подання адміністрації державної установи «Крюковська виправна колонія (№29) та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала надрукована суддею в нарадчій кімнаті одноособово і являє собою оригінал.
Суддя: ОСОБА_1