Справа № 539/922/21
Провадження № 2/539/562/2021
(заочне)
01.09.2021 м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Хоменко Д.Є.,при секретарі судового засідання -Павличенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про захист порушеного права шляхом стягнення заборгованості, -
У березні 2021 року позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 07.08.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №014/0072/82/111086, згідно умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі - 19 992 дол. США 00 центів строком до 07.08.2018р., а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14,35 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.
Позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитними договорами, надавши останньому кредити в сумі, строки та на умовах, передбачених цими договорами.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 серпня 2008 року між Банком та гр. ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №014/0072/82/111086, відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Позичальника - гр. ОСОБА_1 , що виникають з умов Кредитного договору № 014/0072/82/111086 від 11.08.2008р. в повному обсязі цих зобов'язань.
Відповідно до умов п. 2.2. Договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основаного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2010р. № 2-602/2010 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено: стягнуто з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 заборгованість за КД № 014/0072/82/111086 від 11.08.2008р. у розмірі - 184799,40 грн.
Рішення суду від 27.05.2010р. не оскаржувалось та набрало законної сили.
З дати ухвалення вищезазначеного рішення суду першої інстанції по сьогоднішній час заборгованість за Кредитним договором погашена - не була.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% річних та нарахування інфляційних витрат на суму боргу є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №014/0072/82/111086 від 07.08.2008 розрахунок 3% річних визначений за період з 10.11.2017р. по 28.10.2020р. (календарні 3-роки), що складає - 1 713, 64 дол. США.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №014/0072/82/111086 від 07.08.2008 розрахунок інфляційних втрат визначений за період з 26.05.2010р. по 28.10.2020р., що складає - 104 727 грн. 84 коп.
З цих підстав, просять суд ухвалити рішення, яким Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» інфляційні втрати за невиконання грошового зобов'язання за період з 26.05.2010р. по 28.10.2020р. в сумі - 104 727 грн. 84 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль»3% річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 10.11.2017 р. по 28.10.2020 р. за Кредитним договором № 014/0072/82/111086 від 11.08.2008р. у розмірі - 1 713 доларів США64 центів.
Стягнути з відповідачів на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі - 2 300 грн. 04 коп. у рівних частках.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними у справі документами, письмових пояснень щодо причин своєї неявки суду не надали.
Разом з тим, відповідачами у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/0072/82/111086, згідно умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі - 19 992 дол. США 00 центів строком до 07.08.2018р., а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14,35 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором (а.с.16-23).
Позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитними договорами, надавши останньому кредити в сумі, строки та на умовах, передбачених цими договорами.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 серпня 2008 року між Банком та гр. ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №014/0072/82/111086, відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Позичальника - гр. ОСОБА_1 , що виникають з умов Кредитного договору № 014/0072/82/111086 від 11.08.2008р. в повному обсязі цих зобов'язань.
Пунктом п. 2.2. Договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основаного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2010р. № 2-602/2010 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено та стягнуто з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 заборгованість за КД № 014/0072/82/111086 від 11.08.2008р. у розмірі - 184799,40 грн. (а.с. 31-32).
Рішення суду від 27.05.2010р. не оскаржувалось та набрало законної сили.
З дати ухвалення вищезазначеного рішення суду першої інстанції по сьогоднішній час заборгованість за Кредитним договором погашена - не була
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 .
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% річних та нарахування інфляційних витрат на суму боргу є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №014/0072/82/111086 від 07.08.2008 розрахунок 3% річних визначений за період з 10.11.2017р. по 28.10.2020р. (календарні 3-роки), що складає - 1 713, 64 дол. США.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №014/0072/82/111086 від 07.08.2008 розрахунок інфляційних втрат визначений за період з 26.05.2010р. по 28.10.2020р., що складає - 104 727 грн. 84 коп.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2. п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховуються не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0072/82/111086 від 07.08.2008 за період з 26.05.2010р. по 28.10.2020р. в сумі 104 727 грн. 84 коп. та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0072/82/111086 від 07.08.2008 за період з 10.11.2017 р. по 28.10.2020 в сумі 1713, 64 доларів США, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ:14305909) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про захист порушеного права шляхом стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» інфляційні витрати за невиконання грошового зобов'язання за період з 26 травня 2010 року по 28 жовтня 2020 року в сумі 104 727 грн. 84 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 10.11.2017 року по 28.10.2020 року за кредитним договором №014/0072/82/111086 від 11.08.2008 року в розмірі 1 713 доларів США 64 центи.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» по 1 150 грн.02 коп. витрат по сплаті судового збору з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення - за його письмовою заявою, поданою протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Лубенського міськрайонного суду Д.Є. Хоменко