"27" вересня 2021 р. Справа № 363/3261/21
27 вересня 2021 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ), Міністерство юстиції України в особі Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (м. Київ), третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний Вадим Олександрович, про зняття арешту з майна,
пред'явлену позовну заяву ухвалою суду від 10 серпня 2021 року залишено без руху, оскільки її подано без дотримання вимог ст. 175 та ст. 177 ЦПК України і встановлено для усунення недоліків строк 10 вересня 2021 року, але не пізніше 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
Як вбачається з витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua/ua/) позивач ОСОБА_1 отримав копія вказаної ухвали 03 вересня 2021 року, а його представник ОСОБА_2 - 04 вересня 2021 року.
Однак, у встановлений судом строк позовну заяву, яка б відповідала вимогам ст. 175 та ст. 177 ЦПК України не подано та недоліки не усунуто.
Зокрема, згідно роз'яснень даних у п. 2 постанові Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).
Водночас стягувачів в інтересах яких в рамках виконавчих проваджень №33161542 та №57940461 накладено арешт на нерухоме майно відповідачами по справі у позові не зазначено й не надано копії позовної заяви з додатками до неї у кількості цих учасників справи, що перешкоджає суду відкрити провадження у справі з дотриманням вимог ст.ст. 175, 177 та 190 ЦПК України.
У той же час відповідні органи державної виконавчої служби - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) та Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (м. Київ), можуть бути залучені до розгляду вказаної справи як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Крім того, згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Так, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) та Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (м. Київ) є самостійними юридичними особами, які наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, відтак можуть бути самостійними учасниками процесу.
Таким чином, зазначення в позові відповідачем Міністерства юстиції України є необґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про судовий збір» передбачає сплату судового збору на рахунок суду, який розглядає справу.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 26 своєї постанові № 10 від 14.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», перерахування суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2011 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Так, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем в якості підтвердження сплати судового збору додано роздруківку Інтернет-сторінки банку про сплату судового збору в розмірі 908 грн., яка не містить підпису уповноваженої особи та підтверджуючих відомостей про те, що вказане платіжне доручення є оригіналом, а також не скріплене печаткою банку та не містить відповідних відміток, що в свою чергу не може вважатися належним підтвердженням сплати судового збору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (Стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частини перша, друга статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно з положеннями глави 5 «Докази» розділу І «Загальні положення» ЦПК України, роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу (правова позиція Верховного суду в постанові від 08 липня 2021 року в справі №587/2051/18).
Відтак, оригінал документу про сплату судового збору в порядку та розмірі передбаченому Закону України «Про судовий збір» суду не подано.
Крім того, як передбачено ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 2, 4 і 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Проте подані позивачем додатки до позовної заяви для суду та сторін по справі належним чином не завірені.
Відтак, у встановлений судом строк позовну заяву, яка б відповідала вимогам статей 175 та 177 ЦПК України не подано та недоліки не усунуто, що є підставою для її повернення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 260 ЦПК України,
позовну заяву визнати неподаною та повернути позивачу.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для цього.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя