справа № 361/3704/20
провадження № 1-кп/361/400/21
27.09.2021
27 вересня 2021 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000057 від 23.01.2019по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-04.09.1996 Броварським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
-26.12.1996 Броварським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
-07.10.1998 Броварським районним судом Київської області за ст. 17, ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 215-3 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 30.03.2006 Ленінським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України до 14 років позбавлення волі;
-26.09.2014 Роменським міськрайоним судом Сумської області за ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого 28.01.2016 по відбуттю покарання,
у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходяться матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 200,
ч. 4 ст. 190 КК України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 застосований у вигляді тримання під вартою строк дії якого продовжено до 30 вересня 2021 року.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , строк дії якого закінчується, мотивуючи обвинуваченням ОСОБА_6 , який має незняті й не погашені в установленому законом порядку судимості за різні злочини, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тривалим переховуванням від органу досудового розслідування, що зумовило оголошення його в розшук, підтверджує існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність ризиків, просили змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, вислухавши, прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, перевіривши відповідність поданого клопотання вимогам ст. 184 КПК України, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу 2-місячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В рішенні від 23.11.2017 Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді відносно будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними; в підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням гарантованого частиною першою статті 29 Конституції України його права на свободу й особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу. За змістом пункту 5 вказаного рішення, під час судового провадження у суді першої інстанції, в тому числі проведення підготовчого судового засідання, прокурор як сторона обвинувачення має обов'язок, крім іншого, доводити необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.
Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні
№ 26-рп/2009 від 19.10.2009, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. За частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; в п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року унормовано право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. В рішенні № 7-р/2019 від 25.06.2019 Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина виключно на підставі вмотивованого рішення суду.
За змістом статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. В ч. 1 п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України унормовано застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, що обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Посилання прокурора на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України, що не може бути перевірено судом на даній стадії, є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому репутація обвинуваченого, якому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, що складався з низки тотожних протиправних діянь, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі та за наявності п'яти незнятих і не погашених в установленому законом порядку судимостей за вчинення умисних злочинів, безумовно свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в можливості вчинення іншого злочину. Крім цього інкримінований обвинуваченому злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, що має високий ступінь суспільної небезпеки, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5-ти до 12 років, останній в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, з метою уникнути покарання за вчинені злочини може переховуватися від суду.
Суд виходить з того, що на даній стадії і при вирішенні даного питання суд не робить висновків щодо доведеності вини події кримінального правопорушення, томувинуватість чи не винуватість ОСОБА_6 за даним обвинуваченням, на даній стадії не береться до уваги, оскільки існує обґрунтована підозра.
За переконанням суду, будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, з урахуванням продовження існування відносно ОСОБА_6 ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не забезпечать дотримання ним процесуальних обов'язків під час судового розгляду, що зумовлює продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд виходить також з того, що судовим рішенням з даного питання має бути забезпечена не лише повага щодо особистої свободи обвинувачених, але і мають бути забезпечені високі стандарти охорони загальносуспільних інтересів (рішення у справі Європейського Суду з прав людини у справі «Лателльє проти Франції»). Тримання обвинуваченого під вартою у даному кримінальному провадженні є виправданим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177-178, 183, 197, 331, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України, продовжити по 25 листопада 2021 року включно з утриманням його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Розмір визначеної ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва при обранні 27.02.2020 підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застави в сумі двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 200 (чотириста двадцять тисяч двісті) грн., залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення
Головуючий суддя: ОСОБА_1
судді ОСОБА_3
ОСОБА_2