Справа № 242/1769/21
2-а/242/30/21
27 вересня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., за участю секретаря Уварові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 4 роти УПП в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Лісового Олександра Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
Позивач звернувся із зазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3948878, 21.02.2020 р. о 10.08 годині у м.Харків пр..Московський, 269/4, водій, керуючи транспортним засобом, перевищив обмеження швидкості руху в межах населеного пункту та рухався зі швидкістю 103 км/год, що було зафіксовано приладом Trucam ТС000748, будучи позбавленим права керування транспортним засобом. Було накладено адміністратвине стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400 грн. У постанові зазначено, до до неї додається боді-камера zm0216. Із змісту постанови слідує, що він в зоні дії знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України, натомість, жодного доказу на підтвердження відповідного факту до постанови не долучено. Режим фіксації швидкісного режиму приладом Trucam з рук віднесено до неавтоматичного режиму фіксації. Відповідач посилається на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.07.2020 р. у справі № 638/5038/20, як на обставину, на підставі якої ним встановлено факт позбавлення позивача права керування транспортним засобом. Натомість, постанова не містить жодного доказу, з якого джерела відповідачем було отримане судове рішення, копія такого рішення до матеріалів справи не долучалась. Таким чином, в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тобто, перевищення допустимої швидкості руху транспортних засобів в межах населеного пункту, зафіксований відповідними приладами фіксації швидкості руху відсутній, оскільки факт порушення вимог п.12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови. Так само, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, тобто, керування транспортними засобами особою, яка була позбавлена права керування транспортними засобами, оскільки факт порушення вимог п.2.1.а ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами. Відомості, на які відповідач посилається в постанові, отримані з грубим порушенням норм Закону щодо порядку збирання доказів, відповідні докази до постанови не долучені. Просив визнати дії відповідача протиправними, постанову скасувати провадження по справі - закрити.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов є безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.
21.03.2021 р. о 10.32 годині поблизу будинку 269/4 на проспекті Московському у м.Харкові за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruСam LTI 20/20 № ТС 000748 виявлений рух транспортного засобу Citroen С4, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 103 км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 53 км/год та порушенням п.12.4 ПДР України. Зазначений автомобіль був зупинений на підставі ст.35 ЗУ «Про Національну Поліцію». Інспектор пояснив суть правопорушення та продемонстрував відеозапис. Позивач не заперечував факт перевищення встановленої швидкості руху. На законну вимогу працівника поліції позивач надав недійсний тимчасовий дозвіл на право керування та свідоцтво про реєстрацію даного автомобіля. Під час перевірки особи позивача за інформаційно-аналітичними базами НП України було встановлено, що стосовно ОСОБА_1 02.04.2020 р. о 02.50 годині був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 175609 за ч.1 ст.130 КУпАП, який був розглянутий у Дзержинському районному суді м.Харкова 01.07.2020 р., справа № 638/5038/20. За результатами розгляду ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом. Разом з цим, стосовно ОСОБА_1 02.04.2020 р. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 363241 за ч.1 ст.130 КУпАП, який був теж розглянутий у Дзержинському районному суді м.Харкова 01.07.2020 р., справа № 638/5034/20. За результатами розгляду ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом. Таким чином, станом на 21.03.2021 р. ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом, так як був позбавлений цього права судом, а його дії суперечать п.2.1.А ПДР, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. При винесенні оскаржуваної постанови інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, адміністративне стягнення накладено відповідно до вимог ст.36 КУпАП. Основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, час, місце вчинення якого підтверджено відео та фотоматеріалами з приладу TruСam LTI 20/20 № ТС 000748 та рішеннями суду. Позивачем не надано жодних доказів, що спростовують факт перевищення ним обмеження швидкості руху на 53 км/год та належного оскарження рішень суду, якими його було позбавлено права керування транспортним засобом. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно оскаржуваної постанови серії ЕАН № 3948878 від 21.03.2021 вбачається, що 21.03.2021 р. о 10.08 годині поблизу будинку 269/4 на проспекті Московському у м.Харкові водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Citroen С4, номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 103 км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту, що було зафіксовано приладом TruСam LTI 20/20 № ТС 000748 , будучі позбавленим права керування Дзержинським районним судом м.Харкова 01.07.2020 р. На підставі викладеного було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. за ч.4 ст.126 КУпАП.
Як зазначено у постанові, перевищення швидкості позивачем зафіксовано лазерним приладом ТruСаm LTI 20/20 ТС 000748.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі частина четверта статті 126 КУпАП.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно п. 12.4 Правил, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год..
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У зв'язку з цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та інше.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, суд зауважує, що згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Зокрема, таким є відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис та докази вчиненого правопорушення, які додаються до постанови.
В свою чергу, у п.7 «До постанови додаються» відомостей про технічний засіб TruCam LTI 20/20, яким як вказує відповідач зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, що перевищив швидкість, встановлену Правилами дорожнього руху не зазначено.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав суду Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20591, яке чинне до 08.12.2021 р., стосовно лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 із номером ТС 000748; експертний висновок № 04/02/03-3008 від 27.09.2018 р., термін дії якого - до 27.09.2021 р.,відповідно до якого об'єкт експертизи - TruCam LTI 20/20 - забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних; відомості про розташування пристроїв вимірювання швидкості TruCam у Харківській області, в тому числі, й на проспекті Московському; фото з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 із номером ТС 000748, встановленого на пр.-ті Московський у м.Харків, що були зроблені 21.03.2021 р. о 09.59 годині із відповідними координатами розташування в межах населеного пункту - міста Харків; інформацію стосовно складання протоколів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 від 02.04.2020 р. з відомостями про вилучення посвідчення водія; списки розгляду справи № 638/5038/20 Дзержинстьким районним судом м.Харків, Харківським апеляційним судом за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 із відміткою про повернення апеляційної скарги та набрання рішенням законної сили 31.08.2020 р.; списки розгляду справи № 638/5034/20 Дзержинстьким районним судом м.Харків, Харківським апеляційним судом за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 із відміткою про повернення апеляційної скарги та набрання рішенням законної сили 31.08.2020 р.; копію постанови Дзержинського районного суду м.Харків по справі № 638/5038/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої особу було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік; копію постанови Харківського апеляційного суду по справі № 638/5038/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.07.2020 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала; копію постанови Дзержинського районного суду м.Харків по справі № 638/5034/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої особу було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік; копію постанови Харківського апеляційного суду по справі № 638/5034/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.07.2020 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Відповідно доп.п2.1А ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст. 282 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до змісту ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, судом встановлено, що оскаржувана постанова не відповідає в повній мірі всім вимогам ст. 283 КУпАП. Так, постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, що стосуються правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, проте, не зазначено про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, ухвалення постанови на підставі ст.36 КУпАП.
Щодо позовних вимог про скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд виходить з такого.
В позовній заяві позивач зазначив, що він адміністративного правопорушення не вчиняв, так як інспектором не надано доказів в обґрунтування постанови стосовно позбавлення його права керування транспортним засобом.
Разом із тим, з наданого відповідачем відеодоказу чітко видно, що працівники поліції на службовому автомобілі зупинили транспортний засіб, Citroen С4, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , причиною зупинки стало перевищення останнім встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту, що підтверджують докази, надані відповідачем.
Відтак відповідачем доведено те, що позивач керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції.
Згідно положень ч. 9 ст. 79 КАС України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 р. (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 р. (справа 464/2309/17), від 13.02.2020 р. (№ 524/9716/16-а).
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності містить інформацію про фіксацію правопорушення, в графі «до постанови додається» у якості доказу зазначено БК zm0216.
Відповідачем, в порушення ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб - БК 002384, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та в текст постанови було внесено письмово зміни щодо долучення у якості доказу.
Як зазначено позивачем, після розгляду справи та складання постанови відповідачем та надання її копії позивачу, в її текст письмово було внесено зміни щодо долучення у якості доказу БК 002384.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем надано доказ в електронній формі у вигляді відеоінформації на диску, тому суд бере до уваги наданий відповідачем відеодоказ, який є складовою справи про адміністративне правопорушення в частині відеозапису, що було зроблено на БК zm0216.
Доказ - відео фіксацію з БК 002384 - суд не приймає до уваги як такий, що не є належним та допустимим доказом по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Як вбачається з відеозапису БК zm0216, інспектором були роз'яснені права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 . Клопотань від правопорушника ОСОБА_1 , в тому числі й стосовно права скористуватися правовою допомогою адвоката, не надійшло. Позивач лише заперечував факт позбавлення його права керування транспортним засобом судом.
Проте, твердження позивача про те, що він не був позбавлений судом права керування транспортними засобами станом на 21.03.2021 р. не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Встановлено, що постановою Дзержинського районного суду м.Харків по справі № 638/5038/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Постановою Харківського апеляційного суду по справі № 638/5038/20 у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.07.2020 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Постановою Дзержинського районного суду м.Харків по справі № 638/5034/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Постановою Харківського апеляційного суду по справі № 638/5034/20 у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.07.2020 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Зазначені рішення набрали чинності 31.08.2020 р.
Згідно положень ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом. Однак дана норма не містить закінчення такого строку.
Відтак, строк позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами станом на 21.03.2021 не закінчився, оскільки постанови суду від 01.07.2020, якими його було позбавлено права керування транспортними засобами були направлені на виконання лише після того як набрали законної сили, тобто після 21.08.2020.
Окрім цього, диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
При цьому диспозиція вказаної статті не містить обмежень чи застережень щодо того, що водій має керувати транспортним засобом саме в той період, в який він позбавлений права керування за рішенням суду. Відтак, особа, яка позбавлена права керування є такою і після спливу строку на який її було позбавлено, аж до того часу, поки вона не поверне посвідчення водія у встановленому порядку.
Така норма встановлена законодавцем задля усунення осіб, які позбавлені права керування від управління транспортними засобами допоки вони не доведуть свою відповідність підвищеним вимогам до того, щоб мати право керування.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 станом на 21.03.2021 був позбавлений права керування транспортними засобами згідно постанов суду.
Відповідно до п. 7 Розділу XII Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої Наказом МВС №515 від 07.12.2009 зазначено, що особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог пункту 6 цього розділу.
Однак на підтвердження своїх тверджень, що він не вчиняв адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, позивач не надав суду жодних доказів. Позивачем не було надано суду докази, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, чи докази проходження ним медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог пункту 6 цього розділу, та, відповідно, повернення йому посвідчення водія.
Посилання позивача на те, що він не був станом на 21.03.2021 позбавленим права керування транспортними засобами, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивач не довів, що будучи позбавленим права керування, він відповідно до встановленого порядку повернув собі посвідчення водія.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, позов пред'явлений до неналежного відповідача - службової особи суб'єкта владних повноважень, а не до суб'єкта владних повноважень відповідно до вимог КАС України. Клопотання про заміну неналежного відповідача, або про доручення до участі у справі у якості співвідповідача відповідного суб'єкта владних повноважень суду не надано.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3948878 від 21.03.2021, якою на позивача накладено штраф у розмірі 20400 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 9, 22 КУпАП,ст. 6,77,79,241246,268,269,271, 286 КАС України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до інспектора 2 батальйону 4 роти УПП в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Лісового Олександра Олександровича, адреса перебування: м.Харків, вул..Шевченка, 315-А, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя