Справа № 760/6464/17 Головуючий у І інстанції Усатова І.А.
Провадження № 22-ц/824/8574/2021 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
27 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Фінагеєва В.О.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу заапеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Усатової І.А., у цивільній справі за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення зі службової квартири без надання іншого житла,
у квітні 2017 року Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення зі службової квартири без надання іншого житла.
Позов мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 є військовим майном та перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління.
За час проходження військової служби у Київському гарнізоні на підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 11 лютого 2011 року № 76 «Про затвердження списку надання службової житлової площі військовослужбовцям гарнізону м. Києва» ОСОБА_3 одержав ордер № 011634 від 11 лютого 2011 року на право зайняття службового житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на склад сім'ї з шести осіб: він - ОСОБА_3 , дружина - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати дружини - ОСОБА_2 , та заселились до неї.
З 23 лютого 2011 року вищезазначені особи зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 , особовий рахунок відкрито на відповідального квартиронаймача - ОСОБА_3 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року у справі № 760/17741/15-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розірвано.
Позивач вказує, що на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що визначають основні положення реалізації конституційного права саме військовослужбовців на житло за рахунок фонду оборонного відомства та регулюють відносини, що виникають у зв'язку із забезпеченням військовослужбовців службовим житлом на час проходження служби, а також порядку вивільнення фонду службового житла оборонного відомства після розірвання шлюбу між колишніми членами сім'ї військовослужбовця, відповідачі мають звільнити службове житло.
На переконання позивача, з врахуванням діючого законодавства, внаслідок розірвання шлюбу відповідачі не мають права на користування службовим житлом, оскільки останні перестали бути членами сім'ї військовослужбовця, а отже, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Відповідачі в порушення діючого законодавства квартиру не звільнили та продовжують там проживати.
Позивач вказував, що ОСОБА_7 вже забезпечена постійним житлом за рахунок фонду Міністерства оборони України, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Київське квартирно-експлуатаційне управління просило виселити ОСОБА_1 (прізвище до розлучення - ОСОБА_9 ) та ОСОБА_2 зі службової квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року до участі у справі залучено третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Київське квартирно-експлуатаційне управління подало апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що висновки суду ґрунтуються на доказах, які не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що на момент подачі позову до суду відповідачі були зареєстровані за адресою службової квартири, що підтверджується довідкою № 50 від 16.03.2017 р.
Вказували на те, що відмовляючи у позові, районний суд не надав належної оцінки відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували виселення відповідачів та звільнення ними квартири АДРЕСА_3 від власного майна. Звертали увагу апеляційного суду на ту обставину, що придбання ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , а також факт зняття відповідачів з реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 не свідчить про те, що вони не проживають у службовій квартирі АДРЕСА_6 та не мають там власних речей.
Також, вказували на те, що позивач вживав усіх можливих заходів з метою сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню обставин справи. Так, 13.09.2018 р. Київським квартирно-експлуатаціним управління було направлено запити на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та керівника ОСББ «Солом'янський 15 А» з проханням повідомити позивача чи фактично проживають та знаходиться особисте майно відповідачів за адресою службової квартири, проте вказані запити залишилися без відповіді.
Стверджували, що внаслідок розірвання шлюбу, ОСОБА_7 та її мати ОСОБА_2 не мають права на користування службовим житлом, що перебуває у віданні Міністерства оборони України та призначене для проживання військовослужбовця на період проходження служби, оскільки перестали бути членами сім'ї військовослужбовця, не мають відношення до Збройних Сил України, а отже підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишено без задоволення, рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління задоволено частково. ПостановуКиївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду у даній справі, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд, установивши факт зняття відповідачів з 25 липня 2017 року з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_5 , та реєстрацію їх місця проживання з 25 липня 2017 року за адресою: АДРЕСА_7 , зробив передчасний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки апеляційним судом не перевірено та не надано належної оцінки аргументам заявника про те, що відповідачі, попри зняття з реєстраційного обліку спірної квартири, залишилися проживати у ній, у якій знаходяться особисті речі відповідачів.
Новий розгляд справи у Київському апеляційному суді.
В судовому засіданні представник позивача Київського квартирно-експлуатаційного управління - Сулима І.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає можливий розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Таргоній Д.О., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції по справі встановлено, квартира АДРЕСА_1 є службовим приміщенням та перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 25 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщенням, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380, підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення, зокрема: колишні члени сім'ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу).
Пункти 12, 14 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України від 03.08.2006 №1081 передбачають, що службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім'ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні.
На підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.02.2011 р. № 76 «Про затвердження списку надання службової житлової площі військовослужбовцям гарнізону м. Києва» ОСОБА_3 одержав ордер № 011634 від 11.02.2011 р. на право зайняття службового житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на склад сім'ї з шести осіб: він - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї вих. № 50 від 16.03.2017, виданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 15-А», з 23.02.2011 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , були зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.01.2016 року у справі №760/17741/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Рішення суду набрало законної сили.
По справі також встановлено, що 25.07.2017 року відповідачі були зняті з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_5 , та з 25.07.2017 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 . Вказана квартира належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О., реєстровий №254.
З довідки про перевірку житлових умов від 17.09.2018 року, наданої позивачем, вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані 4 особи: ОСОБА_3 , та його діти ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту проживання відповідачів у спірній квартирі, матеріалами справи спростовуються його доводи, тому відсутні підстави для задоволення позову про виселення зі службової квартири без надання іншого житла.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.
Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відсутність реєстрації на час розгляду справи відповідачів у спірній квартирі, не є абсолютним підтвердженням обставин того, що відповідачі у ній не проживають, оскільки Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не вимагає того, щоб місце реєстрації та місце проживання особи було одне і теж.
В той же час, позивачами не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих факт проживання відповідачів у спірній квартирі, чи знаходження в ній їх майна.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається на сторони.
В судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги представником позивача було заявлено клопотання про приєднання до справи доказу, яке було судом задоволено.
Так, позивачем надано суду Акт перевірки проживаючих у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 від 25.06.2021 року, складений та підписаний комісією у складі: начальника житлового відділення розквартирування військ та землекористування Київського квартирно-експлуатаційного управління капітана Горбаня Р.М., помічника начальника управління з правової роботи - начальника юридичної групи лейтенанта юстиції Рябовола М.С., та членів правління ОСББ «Соломянська 15-А»: Зюзі І.А., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Зі змісту вказаного Акту вбачається, що перевірка проводилась за відсутності квартиронаймача ОСОБА_3 , якого було завчасно запрошено для участі у проведенні перевірки, належним чином повідомлено про дату та час її проведення. Перевіркою встановлено відсутність квартиронаймача та/або будь-яких інших осіб у квартирі. Зі слів консьєржа (охоронця) встановлено, що квартиронаймач вибув у власних справах близько 10 год.00 хв. З урахуванням його відсутності за місцем проживання, комісія була позбавлена можливості увійти до квартири АДРЕСА_6 .
Комісією також встановлено зі слів консьєржа та представників ОСББ, що станом на 25.06.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у службовій квартирі АДРЕСА_1 не проживають, за вказаною адресою тривалий час не з'являються.
Будь-яких інших доказів, підтверджуючих факт проживання відповідачів за зазначеною адресою або знаходження у спірному житлі їх майна, матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи позивача про проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_5 , ґрунтуються на припущеннях, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним зазначити, що вимагаючи виселення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із службової квартири, Київське квартирно-експлуатаційне управління у своєму позові не зазначило, на захист якого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу звертається до суду.
При цьому, суд враховує, що квартиронаймач ОСОБА_3 , місце проживання якого та трьох його неповнолітніх дітей залишається за вказаною адресою, із власними вимогами до відповідачів про усунення перешкод у користуванні житлом та їх виселення не звертався.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого за встановлених обставин висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 27 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Фінагеєв В.О.