вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 760/4112/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8203/2021Головуючий у суді першої інстанції - Мицик Ю.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
22 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
секретар Ющенко Я.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Зеленова А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , та Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням,
У лютому 2019 року ОСОБА_2 , діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, згідно з яким просила: стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої незаконним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 94 від 15.09.2017 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого солдата ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що внаслідок протиправного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової допомоги, останній було завдано душевних страждань, спричинених необхідністю доводити неправомірність вказаної відмови комісії у судовому порядку.
При цьому, зазначала, що протиправність зазначеного рішення встановлена судовими рішеннями, зокрема постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року та постановою Верховного Суду від 11.04.2018 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.02.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 20 000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. У решті позовних вимог відмовлено (а.с. 150-157).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
При цьому, в обгрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму заявленої нею до стягнення моральної шкоди, адже матеріалами справи в їх сукупності підтверджується факт завдання відповідачем моральної шкоди саме у розмірі 500 000 грн. 00 коп. (а.с. 166-176).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.04.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 182, 183).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.05.2021 року справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду (а.с. 187).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказував не неврахування судом першої інстанції того, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру (а.с. 191-197).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.05.2021 року апеляційну скаргу залишено без руху (а.с. 202, 203).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.06.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 211, 212).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.06.2021 року справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду (а.с. 213).
Представник позивача у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Щодо задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Щодо задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, чоловік позивача - ОСОБА_4 , проходив військову службу у Збройних силах України та 13.12.2016 року під час проходження військової служби у зоні проведення АТО, внаслідок умисного злочину - наскрізного вогнепального кульового поранення, загинув.
У березні 2017 року позивач звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом від 24.03.2017 року за № 12/1018 ІНФОРМАЦІЯ_3 повернув ІНФОРМАЦІЯ_4 на доопрацювання документи щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
Листом від 29.03.2017 року за № 144 Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат повідомлено про повернення документів на доопрацювання.
Листом від 23.05.2017 року у відповідь на звернення позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що документи щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги розглянуті та відправлені на доопрацювання до ІНФОРМАЦІЯ_5 з вимогою посприяти у витребуванні з військової частини, у якій проходив службу загиблий, документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
У серпні 2017 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Вінницького обласного військкомату в частині неподання її заяви про виплату на розгляд відповідної комісії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року позов задоволено та визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не оформлення та неподання у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації до Департаменту фінансів Міністерства оборони України поданих позивачем документів на одержання грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
15.09.2017 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом " 94) про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого солдата ОСОБА_4 , з підстав того, що нещасний випадок стався під час виконання обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння.
11.10.2017 року позивач звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №94 від 15.09.2017 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України.
23.11.2017 року Вінницький окружний адміністративний суд позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №94 від 15.09.2017 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Також суд зобов'язав Міністерство оборони України виплатити членам сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян у рівних частках дружині, синові та батькам загиблого.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 року касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року залишено без змін.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
У відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Разом з тим, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Так, відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснено в п.п. 3,5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з методичними рекомендаціями «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.07.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмірі може мати суто умовний вираз.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення законодавства а також те, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року, яка набрала законної сили, встановлено протиправність рішення комісії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової допомоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
За вказаних обставин, посилання відповідача про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог є помилковим, таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства України, а також не відповідає фактичним обставинам справи.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо розміру моральної шкоди, визначеного судом першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та вважає його недостатнім з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.
Так, враховуючи наявність порушеного права позивача та встановлені обставини щодо завдання позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з неможливістю протягом тривалого строку отримати гарантовану державою виплату через смерть чоловіка, протиправність такої бездіяльності, а також те, що не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, який має позивач від втрати близької людини та необхідності доводити обставини її загибелі, що призвело до півторарічного зволікання у виплаті передбаченої законом грошової допомоги, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 20 000 грн. 00 коп. до 50 000 грн. 00 коп., оскільки, з огляду на фактичні обставини справи, саме такий розмір відшкодування відповідатиме критеріям розумності, виваженості та справедливості.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, зміни судового рішення лише в частині визначення розміру моральної шкоди та залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції є законним і обгрунтованим.
Крім того, слід зазначити, що в силу положень п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, - змінити.
Стягнути з Міністерства оборони України (місцезнаходження: м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6, код ЄДРПОУ 00034022) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 24 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська