справа № 357/9238/20 головуючий у суді І інстанції Цуранов А.Ю.
провадження № 22-ц/824/11226/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
24 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 листопада 2010 року у розмірі 20 990 грн. 22 коп., з яких: 16 423 грн. 02 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 567 грн. 20 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 19 листопада 2010 року. При укладенні договору сторони керувалися ст. 634 ЦК України. Відповідач підписанням даної заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та банком договір. За умовами вказаного договору відповідач отримала картковий рахунок, на який 28 липня 2014 року встановлено кредитний ліміт - 7 600 грн., максимальний розмір якого складав 13 000 грн. Відповідач зобов'язалась повернути використану частину кредитного ліміту з щомісячними платежами, визначеними у договорі. Позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, однак, відповідач порушила умови договору внаслідок чого утворилась заборгованість.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що кредит був отриманий у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. Позивачем надані належні та допустимі докази по справі. Крім іншого, наданий також розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані. Чинним законодавством встановлено, що доказування лежить на сторонах судового процесу. На підтвердження своїх позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надано до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто. Відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов'язується неухильно дотримуватися. Відповідач підтвердив, що в подальшому зобов'язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку www.privatbank.ua. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, суд повинен був надати свій розрахунок. Оскільки судом першої інстанції цього не було зроблено, суд ухилився від своїх прямих обов'язків, зокрема, від здійснення правосуддя. Позивач звернувся із позовом у межах строку позовної давності та по справі були надані усі належні докази, а тому при ухваленні рішення судом були порушені ст. 257-264,1054-1056 ЦК України.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що вона підписала анкету-заяву від 19 листопада 2010 року з метою оформлення на своє ім'я пенсійної та депозитної картки. Вказана заява не містить суми кредиту чи бажаного кредитного ліміту, що є істотною умовою для кредитного договору. У 2014 році за відсутності домовленості сторін на картковий рахунок відповідача банком встановлено кредитний ліміт. Оскільки відповідач не знала про встановлення кредитного ліміту вона продовжувала активно використовувати картку, як депозитну. Таким чином, за весь період користування карткою, позивач сплатила банку 60 306 грн. 27 коп., що на 47 306 грн. 27 коп. більше ніж встановлений банком кредитний ліміт.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 19 листопада 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.12).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 19 листопада 2010 року станом на складає 20 990 грн. 22 коп., з яких: 16 423 грн. 02 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 567 грн. 20 коп. -заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (а.с.99).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щопозивачем не доведено позовні вимоги.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , довідку з номерами кредитних карток, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 виявила бажання отримати пенсійну картку Ощадкнижка (депозит). Ані про отримання кредитної картки, ані про встановлення кредитного ліміту в анкеті-заяві не зазначено. Про вказані обставини також зазначає ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву.
У той же час, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 також вказувала на те, що нав'язана їй банком картка з так званим «кредитним лімітом» активно нею використовувалася як для платежів, так і на поповнення рахунку, що доказує надана позивачем у вигляді доказів виписка за договором, без її розуміння того, що вона використовує так звані «кредитні» кошти.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем останній надав суду виписку по рахунку.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому, згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 вказано про те, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, де вказано, що заборгованість за тілом кредиту становить - 16 423 грн. 65 коп., підтверджує заборгованість ОСОБА_1 за виданим кредитом.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 не спростувала наявний у неї перед позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач визнала факт користування нею кредитними коштами.
Доводи відповідача про те, що вона, користуючись коштами, не розуміла того, що ці кошти є кредитними, є безпідставними, оскільки витрачаючи кошти, у більшому розмірі, ніж отримані нею доходи, особа не може не розуміти, що витрачає не свої власні кошти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 суми непогашеного кредиту у розмірі 16 423 грн. 65 коп.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір відсотків і порядок їх нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 листопада 2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку», розміщений на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначених в цих документах розмірах і порядку нарахування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві та в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк.
Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 листопада 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (вересень 2020 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами наданий банком Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів, що між сторонами було погоджено розмір відсотків за кредитним договором.
За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими, з прийняттям постанови по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви та апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір у загальному розмірі 5 255 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову (78,2 %), сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 4 109 грн. 41 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2021 року скасувати та прийняти постанову.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження - вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 листопада 2010 року у розмірі 16 423 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять три) гривні, 02 копійки та судовий збір у розмірі 4 109 (чотири тисячі сто дев'ять) гривень, 41 копійка.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.