Головуючий у І інстанції Майбоженко А.М.
Провадження №22-ц/824/10993/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
23 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Оніщука М.І.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудовані прибудови до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
20 травня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву, в якій він просив закрити провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 000 грн. 00 коп.витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з ухвалою в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач просив ухвалу в цій частині скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що витрати, зазначені у детальному описі витрат, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат з точки зору їх необхідності. При цьому, суд повинен був оцінити формальні обставини, а саме: наявність відносин з адвокатом, співмірність витрат зі складністю справи, підтвердження виконаних адвокатом робіт. Суд повинен був об'єктивно перевірити обґрунтованість вимог відповідача про відшкодування витрат на професійну (правову) допомогу, надати оцінку доводам та поданим доказам, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Равлюк В.В. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Олійник О.В. в апеляційному суді проти задоволення скарги заперечив та просив ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 28.04.2020 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання за власний рахунок знести самочинно збудовані прибудови до квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22.05.2020року у даній справі відкрито провадження.
Розгляд даної справи призначався неодноразово.
В підготовчому судовому засіданні 27.07.2020 рокупредставником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки з мережі Інтернет йому стало відомо про намір відповідача її відчужити. Ухвалою суду від 27.07.2020 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення. Розгляд справи відкладено до 11.08.2020року за клопотанням представника відповідача.
07.08.2020 року представником відповідача - адвокатом Олійником О.В. подано відзив на позовну заяву з рядом доказів, які обґрунтовують заперечення відповідачапроти позовних вимог.
11.08.2020 року позивачем подано до суду заяву про відвід судді, в якій він посилався на те, що суддею необґрунтовано не розглянуто клопотання про витребування доказів і постановлено ухвалу про відмову у забезпеченні позову, яка є необґрунтованою.
Ухвалою суду від 11.08.2020 року заявлений відвід залишено без задоволення.Розгляд справи відкладено до 11.09.2020року.
11.09.2020 року на розгляд справи ні позивач, ні його представник не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено до 29.10.2020 року.
В судове засідання 29.10.2020року учасники справи не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про неможливість явки до суду. Це клопотання не містило будь-яких доказів, які б підтверджували причини неявки сторони позивача до суду.
В судовому засіданні 12.11.2020року за участю представників позивача та відповідача проведено підготовче засідання, на якому розглянуто клопотання сторони позивача про витребування доказів, призначення експертизи, виклик 135 свідків. Підготовче судове засідання відкладено до 09.02.2021року.
У зв'язку з неявкою учасників справи, підготовче судове засідання09.02.2021 рокувідкладено до 06.04.2021 року. Відомості про причини неявки позивача та його представника суду не надані.
30.03.2021 року від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, а 06.04.2021 рокувід представника відповідача - клопотання про розподіл судових витрат.
Підготовче засідання 06.04.2021року відкладено. Відомості про причини неявки позивача та його представника суду не надані.
20.05.2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про відмову від позову.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд першої інстанції прийняв відмову позивача від позову та закрив у зв'язку із цим провадження у справі.
У цій частині ухвала суду ніким не оскаржується, тому не є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Щодо ухвали суду в оскарженій частині, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз вищевказаної процесуальної норми вказує на те, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. Саме по собі подання заяви про відмову від позову не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено підстав відмови позивачем від позову після спливу річного строку з моменту йогопред'явлення, а тому дії позивача та його бездіяльність свідчать про недобросовісність позивача при розгляді цієї справи, що призвели до її тривалого розгляду, неодноразового відкладення підготовчого судового засідання, що негативно вплинуло на права відповідача, який внаслідок пред'явлення до нього позовних вимог вимушений був понести витрати задля захисту своїх прав та інтересів, і лише факт відмови від позову не може звільняти позивача від компенсації таких витрат.
Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про недобросовісність дій позивача та, як наслідок, наявність у справі підстав для стягнення з нього на користь відповідача понесених останнім витрат на правову допомогу.
Частково задовольняючи заяву представника відповідача про компенсацію витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом вказаної справи, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності понесених відповідачем витрат на суму 9 000 грн. 00 коп., і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2021 року від представника відповідача надійшла заява про стягнення з позивача на користь відповідача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. (а.с.184).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником відповідача було надано копію договору про надання правничої допомоги від 09.06.2020 року, укладеного між адвокатом Олійником О.В. та відповідачем ОСОБА_2 ; копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 05 квітня 2021 року та детальний опис витрат, пов'язаних з судовим розглядом даної справи (а.с.185-189). Вартість комплексу правової допомоги, що надається у даній справі, склала 15 000 грн., які сплачені відповідачем адвокату 10.06.2020 року, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №10/06 та рахунком №10/06 від 10.06.2020 року (а.с.118-119).
Водночас за змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19).
В детальному описі витрат, пов'язаних з судовим розглядом справи, зазначено наступні види послуг: вивчення матеріалів справи та надання попереднього правового висновку, подання до суду клопотання про відкладення розгляду справи 27.07.2020року, зібрання необхідних письмових доказів, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, представництво інтересів в судових засіданнях 11.08.2020року, 11.09.2020року, 29.10.2020 року, 12.11.2020року, 06.04.2021 року (а.с.189).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З урахуванням наведених стандартів, керуючись критерієм реальності адвокатських послуг з точки зору їх необхідності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність та необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 9 000,00 грн. витрат на правову допомогу, які включають в себе надання послуг щодо зібрання необхідних письмових доказів, підготовкута подання відзиву на позовну заяву, представництвоінтересів в судових засіданнях 11.08.2020 рокута 12.11.2020 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не перевірено обґрунтованість вимог відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів відхиляються, оскільки зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд, вирішуючи питання обгрунтованості розміру витрат, детально проаналізував усі надані представником відповідача докази та дійшов висновку про невключення до витрат на професійну правничу допомогу: витрат на вивчення матеріалів справи та надання попереднього правового висновку, витрат на подання до суду клопотання про відкладення розгляду справи 27.07.2020 року, а також витрат щодо участі в судових засіданнях 29.10.2020, 06.04.2021, оскільки судові засідання у ці дати було відкладено у зв'язку з неявкою всіх учасників справи. Також суд не відніс до складу витрат послугу адвоката щодо явки до суду 11.09.2020, оскільки судове засідання не відбулось у зв'язку з неявкою позивача та його представника вперше після відкриття провадження у даній справі. У зв'язку із вищенаведеним судом із заявленого представником відповідача розміру витрат - 15 000 грн. було задоволено та стягнуто 9 000 грн., з відмовою у стягненні решти суми.
Вищенаведене свідчить про те, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали було враховано як критерій реальності адвокатських послуг, так і критерій розумностірозміру витрат на професійну правничу допомогу, задля забезпечення балансу прав та інтересів обох сторін, що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судом усіх обставин справи при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Інші доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства; законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: