Апеляційне провадження № 22-ц/824/8272/2021
Справа 357/10393/19
Іменем України
22 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року, ухвалені у складі судді Бондаренко О.М. в м. Біла Церква у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
У вересні 2019 року позивач ТОВ «Олійникова Слобода» звернувся до суду із даним позовом.Посилався на те, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі б/н, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку пл. 2,2801 га. з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, 11 червня 2014 року зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату.
Проте, починаючи з лютого 2018 року, ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення позивача права користування землею за договором оренди. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року Міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за товариством. Незважаючи на те, що договір оренди є дійсним і ніким не оспорений, 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди б/н, за яким передала останньому в оренди цю ж земельну ділянку, після чого 15 березня 2018 року проведено державну реєстрацію права оренди на неї за новим орендарем.
В зв'язку з порушенням прав товариства як законного орендаря земельної ділянки ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди. Після звернення позивача до суду з метою укладення виконання майбутнього рішення по цій справі відповідачі розірвали договір оренди, а власник здійснила поділ земельної ділянки на дві і 12 грудня 2018 року зареєструвала право власності на них, не погодивши технічну документацію із землеустрою щодо поділу з ТОВ «Олійникова Слобода».
Незважаючи на дійсність права оренди позивача за договором оренди, яке продовжує діяти щодо спірних земельних ділянок, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду відповідачу було передано обидві земельні ділянки, та 13 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права оренди на них за новим орендарем.
Таким чином, за наявності дійсного договору оренди з позивачем, який поширює свою дію на спірні земельні ділянки в силу норм ч. 3 ст. 110 ЗК України, ОСОБА_1 не мала права передавати їх в оренду ТОВ «Агрокомплекс «Узин», і укладенням оспорюваного договору порушила права позивача як законного орендаря, відповідно у державного реєстратора не було і правових підстав для проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за новим орендарем.
На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги 18 лютого 2020 року, просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0087 пл. 1,14 га. та 3220484400:03:003:0086 пл. 1,1401 га., скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельних ділянок з вказаними кадастровими номерами від 13 грудня 2018 року; витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» спірні земельні ділянки; внести зміни до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у зазначеній позивачем редакції.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року в позові ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено, а додатковим рішенням від 22 березня 2021 року вирішено клопотання про розподіл судових витрат та стягнуто з позивача на користь відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Узин» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Позивач ТОВ «Олійникова Слобода», не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційні скарги окремо на кожне, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права (щодо судового рішення від 18 лютого 2021 року), порушення норм процесуального права (щодо судового рішення від 22 березня 2021 року), просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року та додаткове рішення від 22 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, змінити розподіл судових витрат між сторонами, стягнувши з відповідачів на користь позивача в рівних частках понесені ним витрати в розмірі 40971,51 грн., а в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 18 лютого 2021 року, зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. 6, 7, 24, 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та порушенням норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Посилався на неправильне тлумачення судом ст. 37 договору оренди землі, який слід тлумачити таким чином, що цей договір набирає чинності лише з моменту його підписання сторонами, так як його державну реєстрацію неможливо провести, а державна реєстрація права оренди позивача на земельну ділянку ОСОБА_1 не може її підмінити.
Вказував, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, згідно з якими відсутність у реєстрі державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем.
Вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, що суперечить нормам ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України.
Зазначав, що дійшовши висновку про вплив чинності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року на задоволення позовних вимог у цій справі, суд першої інстанції був зобов'язаний зупинити провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, у межах якої оскаржується вказаний наказ.
Вказував, що висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав, не відповідає приписам ч. 3 ст. 110 ЗК України і не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справах № 367/2022/15-ц, № 922/2723/17.
Не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі.
Наводив розрахунок судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів, в тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в судах обох інстанцій.
Обґрунтовуючи підстави скасування додаткового рішення від 22 березня 2021 року, посилався на те, що ТОВ «Агрокомплекс «Узин» без поважних причин не виконало вимоги, передбачені у ч. 1 ст. 134, п. 9 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, не подало до суду відзиву, в якому було б наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, і суд у порушення приписів ст. 141 ЦПК України поклав ці витрати на позивача.
Від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких відповідач просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилалась на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди землі позивача б/н від 17 червня 2013 року є нечинним/неукладеним, а відповідно таким, що не породжує прав та обов'язків для його сторін; судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та встановлено, що у позивача відсутнє право, яке порушено відповідачами, зокрема відсутнє право оренди, та правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Вказувала, що судом першої інстанції вірно встановлено, що поділ земельної ділянки її власником було проведено правомірно, і такий поділ не порушує прав та інтересів позивача, і що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди є підставою припинення цього права і позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди, який є предметом спору в справі.
Вважала нерелевантними правові висновки Верховного Суду, на які посилався позивач в апеляційній скарзі, до спірних правовідносин.
Зазначала, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора.
Заперечувала проти доводів позивача щодо зупинення провадження в справі, оскільки відсутні підстави для такого зупинення.
Просила в разі задоволення позовних вимог зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 5000 грн. в суді першої інстанції та 3000 грн. в суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача на додаткове судове рішення, вказувала, що відповідач діяв добросовісно, не порушував прав, свобод та інтересів позивача, тому має правомірні очікування щодо відшкодування понесених судових витрат. Вважала, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач фактично поніс витрати на правничу допомогу, такий розмір витрат є обґрунтований та співмірний, а тому надмірний формалізм щодо моменту зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не може переважати над правом особи на відшкодування судових витрат. Послуги, надані адвокатом відповідача, безпосередньо пов'язані з розглядом справи та є предметом послуг за укладеним договором.
Від відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Узин» надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких відповідач просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Погоджувався з висновками суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки на дві з подальшою їх передачею в оренду ТОВ «Агрокомплекс «Узин» не порушують права позивача.
Наводив власні спростування доводів апеляційної скарги щодо неправильного тлумачення судом першої інстанції п. 37 договору оренди землі від 17 червня 2013 року, щодо неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, згідно з якими відсутність в реєстрі державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє права орендаря оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем; щодо невідповідності висновку суду першої інстанції про відсутність права оренди у особи в разі скасування її державної реєстрації вимогам ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України; щодо обов'язку суду зупинити провадження в справі до розгляду справи № 357/9440/20, в межах якої оскаржується наказ Міністерства юстиції України; щодо невідповідності висновків суду про унеможливлення захисту прав орендаря внаслідок поділу земельної ділянки приписам ч. 3 ст. 110 ЗК України; щодо помилковості висновків суду про неналежність державного реєстратора як відповідача у даній справі.
Наводив розрахунок витрат, які очікував понести, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу апелянта, і в разі задоволення апеляційної скарги просив зменшити розмір витрат позивача до 8000 грн. в суді першої інстанції та 6000 грн. в суді апеляційної інстанції.
В частині доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 22 березня 2021 року зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Агрокомплекс «Узин» фактично поніс витрати в розмірі 15000 грн. на правничу допомогу, такий розмір витрат є обґрунтованим і співмірним, а тому надмірний формалізм не може переважати над правом особи на відшкодування судових витрат.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга на додаткове рішення - до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 17 червня 2013 року ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі (а. с. 14 - 15 т. 1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Олійниковослобідська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю КВ № 032457, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 19 січня 2005 року. В оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035, розташована на території Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,2801 га.
Згідно п. 5 договору оренди, договір укладено на 10 років.
Згідно п. 25 договору оренди, орендодавець зобов'язаний у випадку прийняття рішення про відчуження земельної ділянки, першочергово запропонувати її орендарю; передати в користування земельну ділянку у стан, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Згідно п. 31, 33 договору оренди дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи - орендаря. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Згідно п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Відміток про державну реєстрацію примірник договору, наявний в матеріалах справи, не містить.
На а. с. 15 т. 1 (зворот) знаходиться копія акту приймання-передачі земельної ділянки, укладеного ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 17 червня 2013 року, згідно якого ТОВ «Олійникова Слобода» прийняло в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:003:0035, розташована на території Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,2801 га.
На а. с. 17 т. 1 знаходиться копія державного акту на право власності на земельну ділянку КВ № 032457, виданого ОСОБА_1 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 19 січня 2005 року.
11 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме право оренди земельної ділянки строком на 10 років ТОВ «Ім. Котовського» на земельну ділянку пл. 2,2801 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035 (а. с. 21 т. 1).
28 лютого 2018 року ОСОБА_1 та інші власники земельних ділянок звернулися до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, в якій просили скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на належні їм земельні ділянки (а. с. 29 - 37 т. 1).
Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 колективну скаргу задоволено, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в тому числі від 11 червня 2014 року № 13684264, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. на земельну ділянку пл. 2,2801 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035 (а. с. 38 т. 1).
В липні 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора з позовом про визнання недійсними договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (а. с. 39 - 44 т. 1).
На а. с. 47 т. 1 знаходиться копія листа міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04 липня 2019 року, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035 була поділена згідно документації із землеустрою щодо поділу, яка надійшла по онлайн сервісу з присвоєнням кадастрових номерів, а саме 3220484400:03:003:0087 та 3220484400:03:003:0086.
На а. с. 26 - 28 т. 1 знаходиться Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що 22 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035, на підставі якої 07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035 шляхом закриття поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0087 загальною площею 1,14 га. та ну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0086 загальною площею 1,1401 га., які утворилися внаслідок поділу.
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Узинської міської об'єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області пл. 1,1400; 1,1401 га., кадастрові номери 3220484400:03:003:0087 та 3220484400:03:003:0086. Договір укладено на 7 років з дати державної реєстрації права оренди, який набирає чинності з дати укладення та підписанням його орендодавцем (а. с. 147 - 149, 156 - 158 т. 1).
12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки за ОСОБА_1
13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Агрокомплекс «Узин»: на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0087 - рішення з індексним номером 44577654, на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0086 - рішення з індексним номером 44577853 (а. с. 48 - 51, 150 - 151 т. 1).
На а. с. 52 т. 1 знаходиться копія листа ГУ Держгеокадастру в Київській області від 07 березня 2019 року, яким повідомлено, що можливість поновлення за допомогою програмного забезпечення ДЗК з архівного шару даних відомостей, які набули статусу архівних у разі скасування її державної реєстрації, чинним законодавством не передбачено; 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На а. с. 53 - 54 т. 1 знаходиться копія пропозиції (оферти) ТОВ «Олійникова Слобода», адресованої ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, вважаючи, про наявність підстав для внесення змін до договору в частині умов, що ідентифікують об'єкт оренди, а саме кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду товариству; документів, якими підтверджується право орендодавця на такі земельні ділянки; нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежного від неї розміру орендної плати; в іншій частині умови договору оренди залишаються незмінними.
До оферти додано примірник додаткової угоди № 1 до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року (а. с. 55 т. 1).
На а. с. 69 - 73 т. 1 знаходиться копія договору № 18/12-10 про надання правової допомоги, укладеного 22 грудня 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» з адвокатським об'єднанням «Еверлігал», за умовами якого об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову допомогу, спрямовану на захист прав та законних інтересів клієнта у цивільних, господарських та адміністративних справах, а клієнт - оплатити надану об'єднанням правову допомогу.
На а. с. 74 - 77 т. 1 знаходяться копії додаткових угод № 23/01/19-19 та № 23/01/19-41 від 23 січня 2019 року, якою сторони ТОВ «Олійникова Слобода» та АО «Еверлігал» погодили, що об'єднання надає клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О, про визнання недійсними договорів оренди, а також розмір винагороди об'єднання за надання правової допомоги в сумі 840 євро та 120 євро відповідно.
На а. с. 84 - 85 т. 1 знаходяться копії рахунків на оплату, складених АО «Еверлігал», № 72 від 23 січня 2019 року, на суму 26605,26 грн., № 94 від 23 січня 2019 року на суму 3800,75 грн.
На а. с. 86 - 87 т. 1 знаходяться копії платіжних доручень від 25 січня 2019 року про сплату ТОВ «Олійникова Слобода» на користь АО «Еверлігал» 26605,26 грн. та 3800,75 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України (тут і в подальшому норми матеріального права наводяться в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) і підтримана постановами Верховного Суду, прийнятими пізніше, зокрема 10 вересня 2021 року в справі № 535/1095/20 (провадження № 61-9347св21), 06 вересня 2021 року в справі № 278/3528/19 (провадження № 61-1536св21) та інших.
У даній справі судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора № 13684264 від 11 червня 2014 року про реєстрацію договору оренди, укладеного 17 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , скасовано.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19) та наступних постановах, зокрема від 11 травня 2021 року у справі № 357/7999/18 (провадження № 61-10444св20), зазначено, що зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
З огляду на вищевикладене апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що враховуючи дію презумпції правомірності правочину, встановленої у ст. 204 ЦК України, скасування наказом Міністерства юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035, що виникло на підставі договору оренди землі, не припинило дію цього договору та жодним чином не вплинуло на його дійсність.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття "державної реєстрації договору" із поняттям "державної реєстрації права оренди", апеляційний суд відмічає, що у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо вбачається з вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі, а відтак такі доводи позивача є неприйнятними.
Разом із тим, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем ТОВ «Олійникова Слобода» доведено до відома суду, що ним оскаржується наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди товариства, що виникло на підставі договору оренди землі, в межах справи № 357/9440/20, в зв'язку з чим позивач звертався з клопотанням про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20 (а. с. 20 т. 2).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження в справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відтак, дійшовши висновку, що чинність наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року безпосередньо впливає на чинність права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» за договором оренди землі, наявністю якого Товариство обгрунтовує свої позовні вимоги в цій справі, і, відповідно, впливає задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода», суд першої інстанції був зобов'язаний зупинити провадження в цій справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, однак у порушення вказаних норм процесуального права цього не зробив.
Апеляційний суд враховує, що постановою Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21) за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_3 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди встановлено, що апеляційний суд обґрунтовано зупинив провадження в справі № 357/9123/18 до розгляду справи № 357/9440/20, оскільки вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відмовляючи ТОВ «Олійникова Слобода» в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035 за позивачем була скасована, це свідчить про відсутність у позивача права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваним договором оренди, як на момент реєстрації зазначеного договору, так і на момент пред'явлення позову.
Разом із тим, в матеріалах справи наявна копія постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в справі № 357/9440/20, якою скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року та прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року.
Таким чином, оскільки ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено в позові саме з підстав скасування державної реєстрації його права оренди спірної земельної ділянки, невиконання судом першої інстанції свого процесуального обов'язку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, щодо зупинення провадження в справі до розгляду іншої справи № 357/9440/20 призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Скасуванню підлягає також додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року про стягнення судових витрат із позивача ТОВ «Олійникова Слобода» на користь відповідача ТОВ «Агрокомплекс Узин», як таке, що ґрунтується на помилкових висновках суду першої інстанції про відмову в позові, а отже висновки суду першої інстанції, викладені в додатковому рішенні, не відповідають обставинам справи.
Вирішуючи по суті позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладеного ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Під час апеляційного перегляду підтверджено факт виникнення у ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220484400:03:003:0035, загальною площею 2,2801 га, на підставі договору оренди землі № б/н від 17 червня 2013 року, укладеного позивачем з ОСОБА_1 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 червня 2014 року, номер запису 5964496.
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0035, після чого державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на неї за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з індексним номером 40128874.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Системний аналіз наведених вимог закону дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю.
Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Відтак, чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її в користування іншій особі, ніж орендар, в тому числі на праві оренди.
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду в постанові від 11 травня 2018 року в справі № 902/803/17, згідно яких декілька договорів найму однієї і тієї речі можуть існувати тільки якщо річ по ним передається виключно у користування наймачу (наприклад, користування музичним інструментом, приміщенням або обладнанням, але в різний час). Якщо договори найму передбачають передачу речі наймачу у користування та володіння, перевага віддається договору, який був укладений раніше.
Отже, укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить наведеним нормам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та порушує права орендаря, якому ця земельна ділянка була передана в оренду раніше.
Зважаючи на те, що на дату укладення оспорюваного договору б/н від 05 березня 2018 року договір оренди, укладений ТОВ «Олійникова Слобода» з ОСОБА_1 , був дійсним, не оспорений в судовому порядку, не був припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, ОСОБА_1 не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, в тому числі ТОВ Агрокомплекс «Узин», і відповідно укладати з нею договір оренди.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» суперечить ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. 13, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди, оскільки перешкоджає ТОВ «Олійникова Слобода» користуватися спірними земельними ділянками і тим самим позбавляє його права користування ними та права самостійно господарювати на них за відсутності підставі для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельних ділянок, при вирішенні яких апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Також апеляційний суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у п. 97 постанови від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16, згідно яких у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.
Враховуючи наведене, вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельних ділянок за відповідачем ТОВ Агрокомплекс «Узин», є належним способом захисту права і таким чином підлягають задоволенню.
Разом із тим, у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.
Отже, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи підтверджують, що спір у ТОВ «Олійникова Слобода» виник з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» з приводу порушення останніми права оренди позивача на нерухоме майно та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію за ТОВ Агрокомплекс «Узин» права оренди спірних земельних ділянок.
При таких обставинах, звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, позивач правильно визначив ТОВ Агрокомплекс «Узин» відповідачем як особу, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом із тим, оскільки державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, відтак вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» про скасування рішення державного реєстратора, пред'явлені до цього відповідача, задоволенню не підлягають з наведених вище підстав.
Вирішуючи вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» про витребування земельних ділянок з незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин», апеляційний суд враховує таке.
Землекористувач майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що позивач у справі є законним орендарем земельної ділянки (титульним володільцем), тому відповідно до положень статті 27 Закону України «Про оренду землі», частини другої статті 152 ЗК України заявлені ним вимоги про витребування спірних земельних ділянок, утворених внаслідок розподілу орендованої ним земельної ділянки, з володіння ТОВ Агрокомплекс «Узин», яке користується цими земельними ділянками без належних на те правових підстав, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому апеляційним судом враховуються правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), які підтримувалися в подальшому іншими постановами Верховного Суду, зокрема від 26 травня 2021 року в справі № 282/1874/18 (провадження № 61-16432св20), від 27 жовтня 2020 року в справі № 381/375/19 (провадження № 61-6706св20), згідно яких, помилковими є висновки суду щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
В частині позовних вимог про внесення змін до договору оренди б/н від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Аналогічні положення закріплено у п. 30 договору оренди б/н від 17 червня 2013 року.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Отже, сторони договору оренди землі мають дотримуватись вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» щодо наявності у договорі всіх передбачених вказаною нормою істотних умов договору оренди землі, які мають відповідати дійсності.
Разом із тим, судом встановлено, що внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 322048400:03:003:0035, яка була предметом договору оренди б/н від 17 червня 2013 року, вказані у цьому договорі оренди кадастровий номер, площа, нормативно-грошова оцінка об'єкта оренди наразі не відповідають фактичним кадастровим номерам, площам та нормативно-грошовій оцінці спірних земельних ділянок.
Відтак, запропоновані позивачем у надісланій ОСОБА_1 оферті від 25 квітня 2019 року зміни до договору оренди були спрямовані на приведення істотних умов договору оренди у відповідність з фактичними (дійсними) умовами відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», і ненадання ОСОБА_1 відповіді на оферту свідчить про недосягнення сторонами договору оренди взаємної згоди щодо внесення таких змін до договору оренди, що, з урахуванням положень ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та п. 30 договору оренди, є достатньою підставою для внесення цих змін за рішенням суду.
Крім того, апеляційний суд враховує, що здійснений ОСОБА_1 поділ об'єкта оренди за договором оренди без попереднього погодження з орендарем ТОВ «Олійникова Слобода» та без приведення істотних умов договору у відповідність з дійсними умовами шляхом внесення змін до нього становить істотне порушення умов договору оренди з боку ОСОБА_1 як орендодавця, адже без відома позивача змінені відомості, що визначають таку істотну умову договору оренди як об'єкт оренди.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що поділ об'єкта оренди за договором оренди без внесення до цього договору змін, що стосуються об'єкта оренди, унеможливлює проведення державної реєстрації права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для захисту порушених прав позивача шляхом часткового задоволення позовних вимог в цій частині шляхом внесення змін до договору оренди щодо умов, що ідентифікують об'єкт оренди, а саме кадастрових номерів та площі спірних земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 322048400:03:003:0035, документів, якими підтверджується право власності орендодавця на спірні земельні ділянки, нормативної грошової оцінки кожної із них та залежного від неї розміру орендної плати, виклавши відповідні пунктів 1, 2, 3 та перше речення п. 6 договору в новій редакції.
Оскільки інші умови договору б/н від 17 червня 2013 року залишаються незмінними, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни договору оренди в цілому, а отже вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» про внесення змін до договору оренди шляхом викладення його повного тексту у новій запропонованій позивачем редакції є необґрунтованими, надмірними і задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд враховує, що при зверненні до суду з позовом ТОВ «Олійникова Слобода» понесено судові витрати: 9605 грн. та 960,50 грн. судового збору (а. с. 1, 107 т. 1), 26605,26 грн. та 3800,75 грн. витрат на правничу допомогу (а. с. 86 - 87 т. 1); при зверненні до апеляційного суду ТОВ «Олійникова Слобода» понесено судові витрати: 14407,50 грн. судового збору (а. с. 185 т. 2), всього 55379,01грн., а також зроблено заяву в апеляційній скарзі щодо надання доказів на правничу допомогу в розмірі 19770,12 грн. під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції протягом п'яти днів після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у цій справі (а. с. 155 т. 2).
Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі та заявляючи вимоги про їх зменшення до 14000 грн. за обидві судові інстанції, відповідач ТОВ Агрокомплекс «Узин» посилалося на те, що складність даної справи незначна, враховуючи те, що апелянт вже звертався до суду в 2018 році до ТОВ Агрокомплекс «Узин» з майже аналогічних підстав та обставин справи; час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг зазначених робіт не відповідають дійсності; позовні вимоги до власників-орендодавців земельних ділянок та апеляційні скарги є шаблонними, а апеляційна скарга відтворює доводи, викладені заявником в позові та письмових поясненнях, тому її складання не вимагало значної кількості робіт; враховуючи незначну тривалість судових засідань, витрати на професійну правничу допомогу не відповідають співрозмірності затраченого часу.
Такі ж доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка просила зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у разі їх стягнення до 8000 грн. в цілому.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру апеляційний суд вважає в даному випадку дотриманими стороною позивача.
Зважаючи на доведеність витрат на правничу допомогу, складність справи та тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для зменшення цих витрат і залишає без задоволення клопотання відповідачів ТОВ Агрокомплекс «Узин» та ОСОБА_1 про їх зменшення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат та стягує з відповідачів із кожного на користь позивача судові витрати, понесені останнім, пропорційно до задоволення позову та апеляційних скарг, в розмірі 27689,51 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі задовольнити частково.
Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0087 загальною площею 1,14 га. та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0086 загальною площею 1,1401 га.
Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0087 загальною площею 1,14 га, індексний номер: 44577654 від 13 грудня 2018 року 09:26:33.
Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0086 загальною площею 1,1401 га, індексний номер: 44577853 від 13 грудня 2018 року 09:31:18.
Витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0087 загальною площею 1,14 га. та 3220484400:03:003:0086 загальною площею 1,1401 га., розташовані у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Внести зміни до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», шляхом викладення його пунктів 1, 2, 3, а також першого речення п. 6 у наступних редакціях:
«1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада, належать Орендодавцю на праві власності, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2018 року, номери записів про право власності: 29421377, 39421174».
«2. В оренду передаються земельні ділянки:
кадастровий номер 3220484400:03:003:0087, розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,14 га, в тому числі рілля 1,14 га (далі - «Земельна ділянка-1»);
кадастровий номер 3220484400:03:003:0086, розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,1401 га, в тому числі рілля 1,1401 га (далі - «Земельна ділянка-2»)».
«3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить:
Земельна ділянка-1 - 45 577,71 грн (сорок п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень сімдесят одна копійка);
Земельна ділянка-2 - 45 581,71 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня сімдесят одна копійка)».
«6. Орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельних ділянок у грошовій, натуральній або відробітковій формі за добровільним рішенням власника земельних ділянок, що становить 2 734,38 грн.»
В іншій частині договір оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», залишити без змін.
В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода вул. Центральна 1 код ЄДРПОУ 03755360) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Антонівка вул. Олексія Цмокна, 1-а, код ЄДРПОУ 32638214) з кожного судові витрати в розмірі 27689,51 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 24 вересня 2021 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.