20 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02.09.2020 задоволено клопотання інспектора ВД Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, вилучене 07.08.2020 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А, а саме: транспортний засіб DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_1 , із причепом, д.н.з. НОМЕР_2 , документ №1 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , документ №2 - серія НОМЕР_4 , документ №3 - Sеria КР/ААА4034317, ключі в кількості 4 шт., транспортний засіб Volvo FL618, д.н.з. НОМЕР_5 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою.
Не зважаючи на те, що матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105040000567 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КПК України, містять постанову про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні, інспектором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
На переконання апелянта, вказанепроцесуальне рішення є передчасним, необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
Інспектором у клопотанні не доведено необхідність арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Слідчим суддею клопотання інспектора розглянуто без виклику власника майна та його представника, чим порушено право особи на захист.
Органом досудового розслідування під час складання клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
У клопотанні інспектора відсутні будь-які об'єктивні дані про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування.
Ухвала слідчого судді не містить відомостей про те, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної фізичної особи, обмежившись лише посиланням на норми КПК України, що є грубим порушенням процесуальних норм та гарантованих законом прав власності.
Також, слідчий суддя, в порушення вимог ст. 173 КПК України, не врахував співрозмірність обмеження права особи користуватися майном, що призвело до надмірного та необґрунтованого обмеження прав власності.
Крім того, апелянт вказував на те, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення власника майна та у його відсутність, копія ухвали слідчого судді на його адресу не направлялася, а отримана захисником ОСОБА_9 лише 06.08.2021.
Прокурор та власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили.
Від прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 20.09.2021 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із участю прокурора в іншому судовому засіданні. При цьому, відомостей на підтвердження вказаних обставин, прокурором не надано.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності прокурора та власника майна ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання інспектора ВД Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_11 про арешт майна розглянуто у відсутності ОСОБА_6 , та відомості про направлення йому копії оскаржуваної ухвали відсутні.
Як зазначено в апеляційній скарзі та підтверджується даними наявної у матеріалах судового провадження розписки, копію оскаржуваної ухвали захиснику ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , вручено 06.08.2021, тоді як подано апеляційну скаргу 10.08.2021, тобто в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2, абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП в місті Києві перебуває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020105040000567 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Згідно викладених у клопотанні відомостей, 06.08.2020, за адресою: м. Київ, вул. Алматинська 35-а, співробітниками поліції виявлено два вантажних автомобіля марки DAF 95XF д.н.з. НОМЕР_1 , та Volvo FL628 д.н.з. НОМЕР_5 , у яких виявлено відсутність Vin кодів.
Відповідно рапорту від 06.08.2020, від інспекторів УПП у м. Києві ДПП 06.08.2020 о 18 год 59 хв було отримано виклик «Звернення інформаційного характеру» за адресою: м. Київ, вул. Алматинська. Прибувши на місце виклику, заявник ОСОБА_6 повідомив, що невідомі особи заволоділи транспортним засобом DAF д.н.з. НОМЕР_6 , із причепом НОМЕР_7 та транспортним засобом Volvo FL618 д.н.з. НОМЕР_5 . У ході перевірки вказаних транспортних засобів, було виявлено, що номери агрегатів транспортних засобів було знищено.
Приїхавши на місце виклику, було виявлено 2 транспортних засоби DAF 95 XF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 та транспортний засіб Volvo FL618 д.н.з. НОМЕР_5 .
Згідно даних наявного у матеріалах клопотання протоколу обшуку від 07.08.2020 року, у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, у період часу з 01 год 20 хв до 01 год 28 хв із застосуванням відеофіксації та за участі понятих, працівниками поліції проведено обшук транспортного засобу DAF 95 XF д.н.з. НОМЕР_1 , у ході якого виявлено пошкодження номеру кузова на рамі. Під час проведення обшуку вилучено та опечатано транспортний засіб DAF 95 XF д.н.з. НОМЕР_1 , до якого закріплено причіп д.н.з. НОМЕР_2 , та з салону вказаного транспортного засобу було вилучено та опечатано: документ №1 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , документ №2 серія НОМЕР_4 , документ №3 Seria НОМЕР_8 , ключі кількості 4 шт.
У ході проведення обшуку транспортного засобу Volvo FL618 д.н.з. НОМЕР_5 виявлено, що водійські двері відчинені та мали явні ознаки пошкодження серцевини замку. У салоні вказаного транспортного засобу під кермом знаходились дроти та замок запалювання, який мав ознаки несанкціонованого втручання, капот був відчинений, двері причепу були зачинені, номерів агрегату на вказаному транспортному засобі не виявлено.
12.08.2020 інспектор ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 , в якому просив накласти арешт на майно, вилучене 07.08.2020 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А, а саме: транспортний засіб DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_1 , до якого закріплено причіп, д.н.з. НОМЕР_2 , документ №1 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , документ №2 серія НОМЕР_4 , документ №3 Sеria КР/ НОМЕР_9 , ключі в кількості 4 шт.; транспортний засіб Volvo FL618, д.н.з. НОМЕР_5 .
Клопотання інспектора мотивовано необхідністю арешту вищевказаного майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02.09.2020 задоволено клопотання інспектора, та накладено арешт на майно, вилучене 07.08.2020 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А, а саме: транспортний засіб DAF95 XF, д.н.з. НОМЕР_1 , із причепом, д.н.з. НОМЕР_2 , документ №1 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , документ №2 - серія НОМЕР_4 , документ №3 - Sеria КР/ААА4034317, ключі в кількості 4 шт., транспортний засіб Volvo FL618, д.н.з. НОМЕР_5 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання інспектора про арешт транспортних засобів та вилучених у них документів, слідчий суддя послався на наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України для такого арешту.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час звернення із вищевказаним клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вказаного у клопотанні майна, належним чином не перевірив, не обгрунтував та не зазначив в ухвалі правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з підстав збереження речових доказів.
При цьому, ухвала слідчого судді не містить даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучене 07.08.2020 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, враховуючи, що відповідне рішення органу досудового розслідування про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, у матеріалах справи відсутнє.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документу, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу, та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та дійти висновку про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя належним чином не перевірив можливість використання вилученого 07.08.2020 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А майна як доказу у кримінальному провадженні, не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення такого арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, та не навів в ухвалі мотиви, з яких він виходив при накладенні такого арешту.
Крім того, задовольнивши клопотання інспектора про арешт майна у кримінальному провадженні, та наклавши арешт на транспортні засоби і вилучені у них речі та документи шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, слідчий суддя самостійно змінив підставу та мету такого арешту, та вийшов за межі поданого клопотання.
Так, як убачається із клопотання інспектора ВД Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_7 , як на підставу та мету накладення арешту, інспектор у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, послався необхідність забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. У той же час слідчий суддя, не навівши в ухвалі мотивів та обгрунтування наявності жодної підстави з переліку, передбаченого ч. 2 ст. 170 КПК України, та не перевіривши обставини, на які посилався інспектор в своєму клопотанні щодо необхідності забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, фактично наклав арешт на майно з метою його збереження як речових доказів.
При цьому, слідчий суддя, без обгрунтування наявності у кримінальному провадженні підстав, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, дійшов самостійного висновку про накладення заборони відчуження, розпорядження та користування арештованим майном, не звернувши увагу на відсутність у клопотанні інспектора вимог про накладення таких заборон.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу та перевіряючи обгрунтованість клопотання інспектора про арешт майна, колегія суддів дійшла висновку, що орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Дослідженням матеріалів клопотання встановлено, що судове провадження не містить та стороною обвинуваченняне надано відомостей про заявлення у кримінальному провадженні №120201105040000567 цивільного позовудо власника вилучених транспортних засобів, речей та документів, що у відповідності до ч. 6 ст. 170 КПК України виключає можливість накладення арешту на таке майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
З урахуванням наведеного, посилання інспектора у клопотанні, як на підставу для накладення арешту на майно, вилучене 07.08.2020 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А,на необхідність арешту вказаного майна зметою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не може бути підставою для такого арешту у розумінні ч. 6 ст. 170 КПК України.
Крім того, матеріали клопотання не містять та прокурором суду апеляційної інстанції не надано відомостей на підтвердження законності вилучення 07.08.2020 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А транспортних засобів, речей та документів, враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутня відповідна ухвала слідчого судді, постановлена у порядку ст. 233, 234 КПК України, про надання дозволу на обшук транспортних засобів DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_1 , із причепом, д.н.з. НОМЕР_2 , та Volvo FL618, д.н.з. НОМЕР_5 .
Однак вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, орган досудового розслідування в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, вилученого 07.08.2020 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право власника майна на мирне володіння таким майном здійснено без законних на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 07 серпня 2020 року під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А, а саме: транспортний засіб DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_1 , із причепом, д.н.з. НОМЕР_2 , документ №1 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , документ №2 - серія НОМЕР_4 , документ №3 - Sеria КР/ААА4034317, ключі в кількості 4 шт.; транспортний засіб VolvoFL618, д.н.з. НОМЕР_5 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання інспектора ВД Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно, вилучене 07 серпня 2020 року під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 35-А, а саме: транспортний засіб DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_1 , до якого закріплено причіп, д.н.з. НОМЕР_2 , документ №1 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , документ №2 - серія НОМЕР_4 , документ №3 - Sеria КР/ААА4034317, ключі в кількості 4 шт.; транспортний засіб VolvoFL618, д.н.з. НОМЕР_5 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3