16 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2021 задоволено частково клопотання тимчасово виконуючого обов'язки слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 2 місяці.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом у визначений час, місце, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із міста Фастів Київської області без дозволу на те слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання; не спілкуватись зі свідком ОСОБА_10 .
Встановлено, що вищезазначені зобов'язання застосовуються до підозрюваного ОСОБА_11 на строк два місяці з дати постановлення цієї ухвали до 27.09.2021.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого Фастівського РУП ГУНП в Київській області.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що оскаржувана ухвала є незаконною, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Прокурор вказував на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 не обтяжений обов'язками, обумовленими спільним проживанням з дружиною або дітьми, що дає останньому можливість легко змінити місце свого перебування без наслідків для його сімейного та матеріального благополуччя.
Крім того, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, з обов'язковим позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та з конфіскацією майна. Дане кримінальне правопорушення відноситься до корупційних злочинів, а тому при визнанні особи винуватою у вчиненні вказаного злочину не може бути застосовано іспитовий строк, а лише реальна міра покарання.
На переконання прокурора, ОСОБА_6 , знаючи місцеперебування свідка ОСОБА_10 , може впливати на останнього з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слідчим суддею не взято до уваги те, що підозрюваний працює начальником станції Фастів виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно - Західна залізниця» та використовуючи службове становище може впливати на свідків, які є в його підпорядкуванні, в тому числі працівників відділу кадрів, які в подальшому будуть допитані в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 та запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, в порушення вимог ст. 372 КПК України, зазначив, що задовольняє клопотання слідчого частково, оскільки застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов'язання ним фактично відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування № 42021112310000058, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Як зазначено у клопотанні слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЦЯ «Південно - Західної залізниці»» № 407 від 25.12.1995, ОСОБА_6 призначено на посаду начальника станції Фастів, виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно - Західна залізниця».
26.07.2021 близько 12 год. 45 хв. ОСОБА_6 , будучи службовою особою, маючи попередню домовленість з ОСОБА_10 про працевлаштування ОСОБА_12 до ДН - 2 станції Фастів на посаду оператора поста централізації, та діючи під контролем правоохоронних органів, прибув за адресою: АДРЕСА_1 . Поруч з будівлею, яка розташована за вищевказаною адресою ОСОБА_6 , побачивши ОСОБА_10 , підійшов до останнього та почав розмову. Далі ОСОБА_10 , виконавши вимогу ОСОБА_6 , передав йому неправомірну вигоду в сумі 27000 гривень.
Згідно даних наявного у матеріалах клопотання протоколу затримання від 26.07.2021, цього ж дня о 12 годині 49 хвилин ОСОБА_6 затримано працівниками Фастівського РВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області на підставі ст. 208 КПК України.
26.07.2021 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 368 КК України.
27.07.2021 тимчасово виконуючий обов'язки слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Фатівського міськрайонного суду Київської області із клопотанням, погодженим прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , в якому просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2021 задоволено частково клопотання слідчого, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 2 місяці, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 27.09.2021.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, зокрема даними протоколів допитів свідків, протоколом огляду та вручення грошових коштів.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, а саме свідка ОСОБА_10 .
Проте, як вірно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що ступінь вірогідності переховування підозрюваного ОСОБА_6 , або здійснення ним впливу на свідка ОСОБА_10 є настільки високим, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, буде недостатнім для їх запобігання.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім цілодобового домашнього арешту, не зможуть запобігти ризикам, наведеним у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані стосовно невиконання або ухилення підозрюваного від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, переховування від органів досудового розслідування чи суду, здійснення незаконного впливу на свідка, то колегія суддів, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, реєстрації та місце роботи, за якими характеризується позитивно, раніше не судимий, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, репутацію та майновий стан, приходить до висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме у виді особистого зобов'язання.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який віднесено до категорії корупційних, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя зазначив в ухвалі про задоволення клопотання слідчого частково, хоча фактично ним відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчої судді.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 179, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2021 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3