03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 752/14913/14 Головуючий у суді першої інстанції - Мазур Ю.Ю.
Номер провадження № 22-ц/824/10722/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
15 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, відповідно до якого просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 142 993,63 грн, а також сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 лютого 2014 року о 19 год. 40 хв. на 392 км траси Мелітополь - Каховка, ОСОБА_4 рухаючись на автомобілі Lexus, державний номер НОМЕР_1 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якого завдав шкоди автомобілю Freightliner, державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_3 . Вказано, що ОСОБА_4 свою провину визнав, погодився відшкодувати завдану шкоду, розмір якої буде визначено за актом експертної оцінки, про що склав розписку від 02 лютого 2014 року.
Позивач також зазначає, що у якості часткового відшкодування завданої шкоди, відповідач надав 1 000 грн та 200 доларів США, що станом на момент сплати коштів становило 1598,60 грн за офіційним курсом валют, встановленим Національним Банком України.
Крім того, 28 лютого 2014 року за результатами дослідження експертом було складено Висновок № 110, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої власнику сідельного тягача Freightliner, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, з урахуванням вартості транспортного засобу складає 145 592,23 грн. Позивач також вказує, що з урахуванням вже сплачених відповідачем коштів, ОСОБА_4 повинен сплатити 142 993,63 грн (145 592,23-2598,60).
Оскільки відповідач по справі в добровільному порядку не відшкодовує шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
З матеріалів справи також встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Замінено відповідача у цивільній справі № 752/14913/14-ц, а саме відповідача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.47-48, т.2).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року було залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» (а.с.73-75, т.2).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року позовні вимог ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 142 993,63 грн, а також судовий збір у розмірі 1 429,93 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що позивач не довів належними доказами факту дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 .
Апелянт посилається, що матеріали справи містять докази, які спростовують доводи позивача щодо факту дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, лист відповідь управління Державтоінспекції УМВС України в Херсонській області за №6113-1962 від 03 березня 2015 року, де вказано, що будь-яких дорожньо-транспортних пригод за участю громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на території Херсонської області за наявними базами ДАІ з початку 2014 року зареєстровано не було.
Доводами апеляційної скарги є також те, що згідно довідки ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» від 27 січня 2015 року згідно договору полісу серії АЕ №1523696 від 22 жовтня 2013 року, КТЗ Freightliner, державний номер НОМЕР_2 - не зареєстровано звернень щодо страхових випадків.
Крім того, апелянт наголошує, що судом не було встановлено особи, якій належить на праві власності автомобіль марки Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 та на якій правовій підставі відбулось керування зазначеним транспортним засобом 02 лютого 2014 року ОСОБА_4 .
Також в апеляційній скарзі наголошено на тому, що судом не встановлено факту завдання шкоди саме відповідачем ОСОБА_4 , а також не було підтверджено фіксацію пошкоджень, які були завдані 02 лютого 2014 року. Крім того, апелянт наголошує на недопустимості доказу - висновку експерта, яким визначено розмір завданої шкоди, оскільки останній не відповідає вимогам закону.
Враховуючи вищевикладені обставини, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила суд скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, а також прийняти заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат, які вона понесе у зв'язку з розглядом справи за її апеляційною скаргою, докази про що будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що враховуючи, що ОСОБА_4 свою вину визнав та зобов'язався відшкодувати завдану ним шкоду та надав грошові кошти в якості задатку, суд дійшов висновку, що розпискою встановлено та підтверджено вину ОСОБА_4 у завданні шкоди транспортному засобу, який на праві власності належить ОСОБА_3 .
Щодо розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, то суд першої інстанції зазначав, що 28 лютого 2014 року за результатами дослідження експертом було складено Висновок №110, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої власнику сідельного тягача Freightliner, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, з урахуванням вартості транспортного засобу складає 145 592,23 грн. Таким чином, з урахуванням вже сплачених відповідачем по розписці коштів, залишок боргу складає 142 993,63 грн.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на праві власності належить транспортний засіб «Freightliner», державний номер НОМЕР_2 (а.с.24, т.1).
Відповідно до договору оренди від 21 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ «Еко-Лідер» (орендар), зазначено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування транспортні засоби, зазначені у пункті 1.2. Договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору, предмет оренди : - вантажний сідловий тягач - Е марки Freightliner AGROSY, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - напівпричіп - контейнеровоз - Е марки Hyundai CGN, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до пункту 2.1 договору даний договір укладається сторонами строком на 1 рік і є чинним з дня його нотаріального посвідчення (а.с.47-50, т.1).
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до полісу №АЕ / 1523696 від 22 жовтня 2013 року цивільно-правова відповідальність ТОВ «Еко-Лідер» була застрахована щодо транспортного засобу Freightliner AGROSY, реєстраційний номер НОМЕР_2 у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Відповідно до вказаного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 гривень, а за шкоду, завдану майну - 50 000 грн, розмір франшизи - 500 грн (а.с.66, т.1).
В матеріалах справи також міститься розписка від 02 лютого 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_4 (паспорт № НОМЕР_4 , виданий 23 липня 2012 року Голосіївським РВ ГУ МВС України в м. Києві), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зазначив, що в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 02 лютого 2014 року о 14 год. 40 хв. на шляху Мелітополь-Каховка 392 км з участю його автомобіля Lexus, державний номер НОМЕР_1 зобов'язується повністю відшкодувати власнику автомобіля «Фредлайнер», державний номер НОМЕР_2 суму збитків, нанесену його автомобілем згідно акту експертної оцінки. Надає завдаток на ремонт 200 доларів США та одну тисячу гривень. Визнає себе винним у ДТП (а.с.68, т.1).
Крім того, в матеріалах справи міститься висновок №110 експертного авто товарознавчого дослідження, визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 28 лютого 2014 року, проведеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої власнику сідельного тягача Freightliner, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в ДТП, з урахуванням вартості транспортного засобу складає 145 592,23 грн (а.с.7-24, т.1).
Відповідно до довідки ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 27 січня 2015 року зазначено, що згідно договору полісу АЕ №1523696 від 22 жовтня 2013 року, КТЗ Freightliner AGROSY, державний номер НОМЕР_2 , не зареєстровано звернень щодо страхових випадків, а також повідомлено, що згідно даного полісу не проводилось відшкодування завданої шкоди (а.с.67, т.1).
В матеріалах справи також міститься лист УМВС України в Херсонській області управління Державтоінспекції від 03 березня 2015 року, відповідно до якого вказано, що проведено аналіз на факт дорожньо-транспортних пригод за участю громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на території Херсонської області за наявними базами ДАІ з початку 2014 року по теперішній час, але жодного ДТП за їхньою участю не виявлено. Додатково проінформовано, що автодороги «Мелітополь-Каховка» в Херсонській області не існує, але є автодорога «Одеса Мелітополь - Новоазовськ», яка проходить через Херсонську область від 177 км + 531 м до 400 км +531 м (а.с.90, т.1).
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 24 вересня 2020 року, адресованого адвокату Ткаченко Ірині, вказано, що Головним сервісним центром МВС в межах компетенції опрацьовано запит від 16 вересня 2020 року №16/09/2020 (вх. №1234аз від 21 вересня 2020 року) про зареєстровані дорожньо-транспортні пригоди за участю ОСОБА_4 у 2014 році. Повідомлено, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів інформація про зареєстровані дорожньо-транспортні пригоди за участю ОСОБА_4 у 2014 році відсутня (а.с.88, т.2).
Судом також було встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 10 жовтня 2018 року (а.с.3, т.2).
Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рисс М.О. від 12 березня 2020 року вбачається, що 21 листопада 2018 року було відкрито спадкову справу за №10/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повідомлено, що спадкоємцями після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його малолітня донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших спадкоємців немає (а.с.43, т.2).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Замінено відповідача у цивільній справі № 752/14913/14-ц, а саме відповідача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.47-48, т.2).
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим, відповідно до положень статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до положень пункту 6 вказаної постанови Пленуму, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Системний аналіз вимог закону дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача лише за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Крім того, позивач має довести факт завдання йому шкоди саме відповідачем та саме у зазначеному розмірі.
Апеляційний суд на підставі досліджених матеріалів справи доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_4 з огляду на наступне.
Так, позивач ОСОБА_3 посилається на те, що 02 лютого 2014 року відбулось ДТП, за участю транспортного засобу Freightliner, державний номер НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності та автомобіля Lexus, державний номер НОМЕР_1 , який був під керуванням ОСОБА_4 , що має підтверджуватись наявною в матеріалах справи розпискою.
Разом з тим, вказана розписка від 02 лютого 2014 року не є належним доказом того, що мала місце дорожньо-транспортна подія у вказаному місці та у вказаний час, а також того що ОСОБА_4 був учасником дорожньо-транспортної пригоди 02 лютого 2014 року.
Відповідно до пункту 2.10 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що водієм автомобіля Freightliner, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 було дотримано вищезазначений пункт ПДР, а саме викликано на місце дорожньо-транспортної пригоди працівників міліції та забезпечено збереження місця зіткнення транспортних засобів.
Навпаки, матеріали справи містять листи від Головного сервісного центру МВС від 24 вересня 2020 року та від УМВС України в Херсонській області управління Державтоінспекції від 03 березня 2015 року, де вказано, що в базах даних немає відомостей про те, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 був учасником дорожньо-транспортних пригод у 2014 році. Зазначені письмові докази видані уповноваженими особами, які наділеними повноваженнями фіксувати зазначені факти.
Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що 02 лютого 2014 року о 19 год. 40 хвилин на трасі Мелітополь-Каховка мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля LEXUS ДНЗ НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_4 .
Посилання позивача на наявну в матеріалах справи розписку як факт визнання відповідачем ОСОБА_4 вини у заподіяні позивачу шкоди, без відповідного фіксування та оформлення самого факту ДТП та без встановлення у судовому порядку вказаної вини не може бути достатнім доказом для покладення на ОСОБА_4 відповідальності за заподіяння такої шкоди.
При цьому колегія суддів враховує і той факт, що водій автомобіля Freightliner, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 погодившись не оформлювати вказану дорожньо-транспортну пригоду відповідно до п. 2.10 ПДР України погодився і з наслідками, які можуть настати внаслідок таких дій.
Крім того, відповідно до вимог закону, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим, судом не було встановлено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, щодо належності транспортного засобу Lexus, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_9 .
Також при розгляді вказаної справи встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 10 жовтня 2018 року й спадкоємцями після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його малолітня донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших спадкоємців немає.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Замінено відповідача у цивільній справі № 752/14913/14-ц, а саме відповідача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.47-48, т.2).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно із статтею 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортній пригоди в розмірі 142 993,63 грн, не встановив того факту, чи успадкувала ОСОБА_1 яке-небудь рухоме чи нерухоме майно після смерті ОСОБА_4 й чи відповідає вартість успадкованого майна сумі майнової шкоди, яку було завдано транспортному засобу, який належить на праві власності ОСОБА_3 .
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на недоведеність позовних вимог, оскільки саме на позивачеві лежить обов'язок довести факт настання ДТП й причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини та оспорювати розмір завданої шкоди.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.3. та ч.4 ст. 61 ЦПК України (в редакції Кодексу, що діяла на час звернення позивачки до суду із вказаним позовом) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи, що факт дорожньо-транспортної пригоди у спосіб, визначений ПДР, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не фіксувався, протокол щодо винної особи у створенні вказаної події не складався, постанова в порядку КУпАП не виносилася, а позивачем не доведено факт настання ДТП за участі відповідача ОСОБА_4 й останній за життя не визнавав своєї вини (що вбачається із мотивів, викладених в касаційній скарзі до ВССУ від 10 березня 2017 року), а також враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо самої події ДТП за участю ОСОБА_4 , апеляційний суд доходить висновку, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами обґрунтованості вимог до відповідача по справі ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до вимог ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2144,90 грн, то суд апеляційної інстанції стягує вказану суму судового збору з позивача на користь апелянта.
Керуючись ст.274, 367-369, 374, 381- 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2144,90 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв