21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
07 червня 2010 р. Справа 2/84-10
за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 19
до: Комунального підприємства "Погребищекомунсервіс" 22200, Вінницька область, м.Погребище, вул.Шевченка, 30
про відшкодування збитків в сумі 24379,12 грн. завданих внаслідок порушеня природоохоронного законодавства
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Романчишин П.П. - за довіреністю;
відповідача: Погранична К.Г. - за довіреністю, Гаврилюк В.В. - директор КП "Погребищекомунсервіс".
Заявлено позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення з Комунального підприємства "Погребищекомунсервіс" 24379,12 грн. збитків за порушення природоохоронного законодавства.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.05.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/84-10 та призначено до розгляду на 07.06.2010 року.
07.06.2010 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Представники відповідача письмового відзиву не надали, однак в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України Комунальним підприємством "Погребищекомунсервіс".
Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № б/н від 10.12.2009 року встановлено, що у процесі виробничої діяльності підприємство в період з 29.05.2009 року по 16.09.2009 року здійснювало спеціальне водокористування (видобуток підземних вод) в об"ємі 17700 м3, при цьому в порушення вимог ст. 44, 49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування був відсутній, оскільки строк дії дозволу на спеціальне водокористування від 29.05.2006 року № 2827 закінчився 29.05.2009 року та своєчасно не був продовжений на новий термін, а новий дозвіл на спеціальне водокористування № 3764 підприємство отримало тільки 16.09.2009 року на строк до 03.04.2012 року
Згідно довідки № 284 від 10.12.2009 року, виданої Комунальним підприємством "Погребищекомунсервіс", за період з 29.05.2009 року по 16.09.2009 року загальний об"єм водовикористання (видобуток підземних вод) склав 17700 м3.
Зафіксовані факти (забір води без дозволу на спецводокористування) є порушенням п. 9 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України, де зазначено, що водокористувачі зобов"язані здійснювати спеціальне водокористування за наявності дозволу.
З огляду на вказане, відповідач своїми неправомірними діями, внаслідок здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу, наніс державі збитки на суму 24379,12 грн.
Оскільки в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодовує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (презумпція вини завдавача шкоди).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування, де зазначається, що спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі та при наявності дозволу.
Згідно ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Виходячи із матеріалів справи, позивачем належним чином доведено факт завдання відповідачем збитків, що вбачається із Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № б/н від 10.12.2009 року, а також правомірно нараховано розмір збитків у сумі 24379,12 грн. згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 11.05.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. 20, ч.ч.1, 3, 4 ст.147, ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, ч.2 ст.35, ст.ст.36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Погребищекомунсервіс", 22200, Вінницька область, м. Погребище, вул. Шевченка, 30 (ідентифікаційний код - 33264080) в дохід Державного бюджету України (місцевий бюджет м. Погребище, 24062100, код ЄДРПОУ - 34701083, р/р 31519921700470 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО, 802015; призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) 24379,12 грн. - збитків.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Погребищекомунсервіс", 22200, Вінницька область, м. Погребище, вул. Шевченка, 30 (ідентифікаційний код - 33264080) в дохід Державного бюджету України 243,79 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 червня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 19
3 - відповідачу 22200, Вінницька область, м.Погребище, вул.Шевченка, 30