Справа № 607/9635/21Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.
Провадження № 22-ц/817/841/21 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
23 вересня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Хома М. В.,
з участю секретаря - Стецюк М.А.
учасників справи: представника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/9635/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання бездіяльності незаконною та скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, постановлену суддею Грицай К.М.,-
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (скорочено - відділ ДВС) та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання бездіяльності незаконною та скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника.
ОСОБА_1 вказував на порушення його прав у зв'язку із незаконним накладенням державним виконавцем арешту на його пенсійний рахунок, внаслідок чого він, як інвалід третьої групи та безробітний, залишився без засобів до існування.
ОСОБА_1 , посилаючись на Конституцію України, Закон України "Про виконавче провадження" просив визнати бездіяльність незаконною та скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти його пенсії, які надходять на рахунок НОМЕР_1 в АТКБ "Приватбанк".
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Роз'яснено позивачу його право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд дійшов помилкового висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції не зауважив, що, оскільки оскаржувана постанова державного виконавця про накладення арешту на його пенсійні кошти, прийнята у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, який виданий на виконання рішення суду цивільної юрисдикції, тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказує, що згідно зі ст.447 ЦПК України оскарження рішення, дії або бездіяльності виконавця під час примусового виконання рішення цивільного суду має здійснюватись за правилами цивільного судочинства.
Вважає, що оскарження постанов державного виконавця, у тому числі про стягнення з боржника виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, ухвалених у виконавчому провадженні з виконання рішення суду, здійснюється в порядку частини першої статті 74 Закону №1404-VIII, тобто виключно до суду, який видав виконавчий документ.
Також вказує на те, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відділ державної виконавчої служби у м.Тернополі просить відмовити у задоволенні скарги. Посилається на те, що виконавче провадження №64043708 згідно виконавчого листа №607/19826/8 від 20.05.2019 року Тернопільським міськрайонним судом перебувало на виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Перевіркою бази АСВП встановлено, що виконавче провадження №64787091 згідно з постановою державного виконавця ВП№ 64043708 від 08.01.2021 року про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1 в сумі 12000 грн. перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби у м.Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ). ОСОБА_2 не повідомлено виконавця про арешт коштів, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом, а тому у скасуванні такого арешту йому відмовлено.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник Тернопільського міського відділу ДВС апеляційну скаргу заперечив, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою.
Заявник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав апеляційну скаргу в її межах.
Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи не подали. А тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів не вбачає перешкод щодо розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду не в порядку цивільного судочинства, а за правилами адміністративного судочинства, оскільки боржником ОСОБА_1 фактично оскаржується постанова державного виконавця про накладення арешту на його пенсійний рахунок при примусовому виконанні постанови державного виконавця від 08 січня 2021 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)-сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Із матеріалів скарги вбачається, що 08 січня 2021 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Перешлюгою Н.Р. була винесена постанова ВП№64043708 про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1
10.03.2021 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Перешлюгою Н.Р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 08 січня 2021 року ВП№64043708 про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1
08.04.2021 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Перешлюгою Н.Р. була винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 08 січня 2021 року ВП№64043708 про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1 .
Зі змісту поданої скарги, заявник просить суд скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника.
За змістом пункту 5 частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
ОСОБА_1 оскаржує рішення старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), а саме - постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника на підставі постанови державного виконавця (не суду) у виконавчому провадженні про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору.
У такому випадку рішення, дії посадових осіб органів державної виконавчої служби підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи у порядку цивільного судочинства є необґрунтованими, оскільки є правовий висновок щодо розгляду таких справ в порядку адміністративного судочинства висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №733/889/17, провадження №61-43493св18, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд апеляційної інстанції враховує при аналогічних обставинах цієї справи.
Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження в справі, дійшов правильного висновку про неможливість розгляду скарги ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд скарги щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника в порядку виконання постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не може прийняти твердження апеляційної скарги, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення арешту на його пенсійні кошти прийнята у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, який виданий на виконання рішення суду цивільної юрисдикції, тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, із матеріалів справи вбачається, що спірна постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 була винесена на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 08 січня 2021 року ВП№64043708 про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1 , а не судового рішення суду цивільної юрисдикції.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на ОСОБА_1 , в межах сум, ним понесених.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на ОСОБА_1 , в межах сум, ним понесених.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2021 року.
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Парандюк Т.С.
Хома М.В.