Провадження №21-з/807/13/21
Єдиний унікальний №1-2/2002Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1
20 вересня 2021 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про роз'яснення вироку Апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2002 року щодо нього,
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2002 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів, передбачених п.п.«а», «і» ст.93, ч.2 ст.86, ч.1 ст.101, ч.2 ст.215, ст.42 КК України (в редакції 1960 року), п.2 ст.185 КК України (в редакції 2001 року), до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, в дохід держави.
Ухвалою Верховного Суду України від 26.12.2002 року вирок Апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2002 року залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду із заявою про роз'яснення йому вироку Апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2002 року, оскільки він є незрозумілим в частині застосування кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі в аспекті мети самого покарання та механізму виконання. В обґрунтування своєї заяви послався на те, що закон не визначає самого розуміння кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі саме в частині фіксованого терміну часу, скільки триває цей вид покарання і яка його мета в кримінальному законодавстві України, а також закон не містить чіткого визначення коли наступають правові підстави вважати, що вирок про засудження особи до довічного позбавлення волі виконаний. За таких підстав, виключається можливість засудженої особи діяти у дусі правослухняності, скеровуючи поведінку на виправлення і перевиховування, внаслідок чого руйнуються правові засади конституційних і основоположних прав людини і громадянина на рівність перед законом. Отже, на переконання заявника є незрозумілим виховний характер вироку в частині визначення мети призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі, що потребує більш широкого роз'яснення судом мети призначеного кримінального покарання в аспекті: чи застосовано у вироку суду покарання як превентивна каральна політика держави до особи, яка скоїла злочин, у спосіб позбавлення людини життя шляхом довічного ув'язнення; чи застосовано у вироку суду покарання як виховання і перевиховання особи, що скоїла злочин, через очікування настання біологічної смерті. Також зазначає, що застосування у вироку покарання у виді довічного позбавлення волі передбачає його виконання державними органами. Вирок, що набув законної сили звертається до виконання в повному обсязі. У зв'язку з чим, для усвідомлення і розуміння рішення суду в частині дотримання принципів невідворотності покарання та законослухняності, виникає необхідність у роз'ясненні судом, що постановив вирок, правового механізму виконання покарання у виді довічного позбавлення волі в частині: яким законом або його окремими положеннями регулюється виконання в Україні стосовно нього покарання у виді довічного позбавлення волі;за яких умов згідно до закону або його окремого положення вирок до довічного позбавлення волі вважається виконаним; який правовий механізм перегляду або скорочуваності довічного позбавлення волі передбачено у вироку.
Прокурор про час та місце розгляду заяви засудженого був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився.
Заслухавши доповідь судді про суть заяви, засудженого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги заяви та просили роз'яснити вирок; перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку, що заява засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до змісту ч.1 ст.380 КПК, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасників судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення.
Суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення так само, як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Він може лише, змінивши форму викладення, більш повно, чітко і зрозуміло навести ті частини рішення, що породжують певні труднощі для однозначного сприйняття.
Наведені положення закону є імперативними й підлягають обов'язковому врахуванню судом, сторонами та іншими учасниками провадження при його здійсненні.
А відтак, необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю або суперечливістю викладених у ньому висновків, тобто, коли зміст рішення є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для осіб, які мають його виконувати.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що воно є доступним для сприйняття, дохідливим, таким, що не припускає варіантності свого тлумачення.
У разі роз'яснення рішення суду тлумаченню підлягають юридичні терміни, а не загальновживані слова.
Отже, роз'яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, які стосуються недотримання його ясності та визначеності, а тому судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час його виконання.
При цьому, виходячи зі змісту вказаної норми, роз'ясненню підлягає суть прийнятого рішення, а не мотиви та підстави для його прийняття та порядок його виконання.
Як убачається з тексту вироку Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2002 року, він складений у відповідності до вимог ст.ст. 332-338 КПК (в редакції 1960 року), з посиланням на відповідні норми матеріального та процесуального закону, викладений чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння його точного змісту.
Із поданої заяви випливає, що засудженому ОСОБА_6 є незрозумілим мета застосування до нього кримінального покарання та правовий механізм виконання судового рішення.
При цьому, аналізуючи положення ст.380 КПК колегія суддів дійшла висновку, що вказані питання не можуть бути предметом судового розгляду.
Жодного посилання на незрозумілість термінів або використаних у вироку понять, які потребують додаткового тлумачення засудженим в заяві не викладено та безпосередньо в судовому засіданні не наведено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що підстав для задоволення заяви засудженого та роз'яснення вироку Апеляційного суду Запорізької області віл 19.04.2002 року немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.380 КПК України, колегія суддів,
Заяву засудженого ОСОБА_6 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2002 року щодо нього залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим - в той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 .
Дата документу 20.09.2021 Справа № 1-2/2002