21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
01 червня 2010 р. Справа 7/30-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АРДА",
до: ФОП ОСОБА_1, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область.
про стягнення 4209,20 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники:
позивача : Радванецький Г. С. - довіреність № 23 від 20.01.2010 року;
відповідача : не з'явився.
До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТОВ "Торговий Дім "АРДА" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 4209,20 грн. з яких 3111,62 грн. основного боргу, 345,68 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 90,02 грн., пені 661,88 грн. в зв'язку з невиконання останнім умов договору поставки № 879 - V від 04.11.2008 року.
Ухвалою суду від 03.03.2010 року порушено провадження у справі № 7/30-10, розгляд якої призначено на 08.04.2010 року та зобов'язано позивача та відповідача забезпечити явку в судове засідання представників сторін з доказами про повноваження та надати необхідні докази для вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не надали. При цьому суд констатує, що позивач та відповідач про час та місце судового засідання повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 992761 від 15.03.2010 року та № 1991412 від 11.03.2010 року, № 993105 від 12.03.2010 року.
Беручи до уваги невиконання сторонами вимог суду щодо забезпечення явки уповноважених представників та надання витребуваних ухвалою суду документів, суд вважає необхідним відкласти розгляд справи зобов'язавши вдруге позивача та відповідача надати необхідні для вирішення спору докази, які вимагались від них ухвалою суду від 03.03.2010 року.
Відповідач в судове засідання 22.04.2010 року повторно не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, ненадання сторонами витребуваних доказів та необхідність у витребувані нових доказів розгляд справи було відкладено до 27.05.2010 року
Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не виконав вимог ухвали суду щодо надання доказів.
При цьому суд зауважує, що ухвали у справі відповідачу надсилались рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними в позовній заяві (АДРЕСА_1, 22300). Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_2 місце проживання ФОП ОСОБА_1 наступне: АДРЕСА_1, 22300 що є ідентичною тій адресі, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались ухвали відповідачу у справі.
При черговій неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на фізичну особу-підприємця.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал у справі які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника тощо.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
В судовому засідання 27.05.2010 року оголошувалась перерва до 01.06.2010 року з метою надання позивачем додаткових доказів.
01.06.2010 року до суду за допомогою засобів факсимільного зв'язку подано заяву про відмову від позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені, а також довідку за підписом директора ТОВ "ТД АРДА" та головного бухгалтера підприємства, якою позивач засвідчує, що станом на 01.06.2010 року борг відповідача складає 3111,62 грн..
За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову суд приймає останню до розгляду, як таку що не суперечить ст. 22 ГПК України.
Одночасно розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
04.11.2008 року між ТОВ "ТД Арда" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 879-V.
За умовами даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 14. календарних днів з моменту отримання товару від постачальника (п. 4.2 договору).
В своїх пояснення які було надано 22.04.2010 року позивач вказує, що специфікація до договору не укладалась. Ціна погоджувалась сторонами при кожній поставці окремо, узгоджена ціна зазначалась в видатковій накладні, що засвідчувалось підписами уповноважених представників сторін.
За час дії договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 36539,47 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.26-51, т.1)
Відповідачем не у повному обсязі було проведено за отриманий товар та сплачено лише на 33427,85 грн., що стверджується довідкою за підписом директора та головного бухгалтера (а.с.24, т.1).
За посиланням позивача борг станом на час звернення до суду складає 3111,62 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Враховуючи викладене суд задовольняє позовну вимогу позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 3111,62 грн. як обґрунтовану та правомірну.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій.
Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені суд враховує те, що вона підписана директором ТОВ "ТД "Арда" Ніконовим О.М..
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80 , ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 22300 - (інформація про реквізити - ІПН - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА", вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровська, 49083 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32232867) - 3111 грн. 62 коп. основного боргу, 75 грн. 40 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 174 грн. 46 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені.
5. Припинити провадження в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 червня 2010 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083.
3 - відповідачу - АДРЕСА_1, 22300.
4 - відповідачу - АДРЕСА_2, 21100 ("ФешнКлаб").