Справа № 2-а-314/09 рік
20 жовтня 2009 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
Головуючого - судді Шершак М.І.
при секретарі - Українець Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми адміністративну справу за позовом прокурора м. Суми в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, 3- особа Головне управління Державного казначейства України в Сумській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги та стягнення недорахованої щорічної допомоги, -
Позивач звернувся з позовом і свої вимоги мотивує тим, що він має статус учасника війни та відповідно до чинного законодавства має право на одержання разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. За 2007 рік відповідачем йому призначена і виплачена вказана допомога в розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом України «Про статус їх соціального захисту». На своє звернення до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про перерахунок разової грошової допомоги, отримав письмову відповідь про відмову в перерахунку цієї виплати. Посилаючись на те, що бездіяльність відповідачів грубо порушує його конституційні права і свободи, позбавляє його законного права на отримання перерахованої грошової допомоги, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобовязати відповідача здійснити перерахунок недоплаченої допомоги за 2007 рік розміром 1175,00 грн.
Представник прокуратури у судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не зявився надав заяву в якій позов не підтримує з підстав зазначених в запереченні, а саме зазначив, що дійсно управління проводить нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги як учаснику війни. За 2007 рік позивачу нарахована та виплачена зазначена допомога в межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України », яким було визначено розмір вказаної виплати , а тому дії Управління є законними. Крім того, посилається на те, що головним розпорядником коштів, які виділяються на виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам війни визначено Міністерство праці та соціальної політики України, а тому саме зазначене Міністерство є належним відповідачем в справі. Також просить суд застосувати до позивача вимоги ст. 99 КАС України. Просить відмовити в задоволенні позову.3- особа у відгукові зазначає, що немають ніякого відношення до нарахування коштів позивачу.
Суд, заслухавши представника прокуратури м. Суми, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Як було встановлено судом під час судового засідання, що позивач ОСОБА_1., є учасником війни , що посвідчується копією посвідчення Серія НОМЕР_1 від 12.12.2002 року (а.с.4) та має право на відповідний соціальний захист, встановлений законодавством України. Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни 2 групи має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Зазначена виплата грошової допомоги до пятого травня здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняється з моменту виплати певних сум , розмір яких визначається на час їх здійснення. Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу встановлений розмір разової грошової допомоги як учаснику війни 55 грн., які він отримав у квітні 2007 року , що не заперечується сторонами на підставі звернень і відповідей сторін по справі. Судом достовірно встановлено, що у 2007 році до п'ятого травня позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , з урахуванням змін які вносились Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Постановою КМУ від 18.02.2004 року №177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірах встановлених Законом України „Про державний бюджет” на відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Частиною 1 ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до п'ятого травня в розмірах передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
Відповідно до ч.4 цієї статті, особи які не отримали разової грошової допомоги до п'ятого травня, мають право звернутись за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямовання цих видатків.
Згідно з ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет України.
З моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 року, відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” оскільки положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України втратило чинність.
Отже відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому з 01.01.2007 року по 22.05.2007 року відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту”, оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли .
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законом порядку. Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 05 травня 2007 року, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які регулювали виплату допомоги, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто після проведення виплати. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняється з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. Згідно зі ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року за № 4-зп, який у п.3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечить один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч.3 ст. 150 Конституції України , рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Виходячи з наведеного суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити позивачеві виплату щорічної разової грошової допомоги, оскільки останній отримав таку допомогу протягом 01.01.2007 року по 22.05.2007 року, у розмірі встановленому Законом України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік”, протягом зазначеного часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплат. Даний висновок суду ґрунтується на приписах ч.2 ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 року.
Керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 48, 85, 92 Конституції України, ст. ст. 2, 12,13,14, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, ст. ст. 7-9, 11, 69-71, 99,100, 159, 160-163 КАС України, суд
В задоволенні позову прокурора м. Суми в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, 3- особа Головне управління Державного казначейства України в Сумській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги та стягнення недорахованої щорічної допомоги, відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення .
Сторони мають право оскаржити постанову в апеляційному порядку.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
З оригіналом вірно:
Суддя